Постанова 4802 № 157/721/19

Справа № 157/721/19 Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В. Провадження № 22-ц/802/322/20 Категорія: 60 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Осіпука В.В., Федонюк С.Ю., з участю секретаря - Лимаря Р. С., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 , представника третьої особи Сошичненської сільської ради-Сидорук С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Сошичненська сільська рада, приватний нотаріус Камінь-Каширського районного нотаріального округу- Горбачук Ігор Михайлович, ОСОБА_5 , про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається, у тому числі з 32/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . За життя батько ОСОБА_6 зробив заповітне розпорядження, посвідчене Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області 2 листопада 2005 року за №237, згідно з яким 32/100 частин вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами заповів своєму сину ОСОБА_3 . Водночас, вона є спадкоємцем за іншим заповітом батька, що посвідчений Сошичненською сільською радою 13 березня 2009 року за №

5. Вказує, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам законодавства, що встановлює обов`язкові вимоги до форми посвідчувального напису на заповіті, зокрема, у заповіті відсутні відомості, а й відповідно не мало місце те, що «Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем і власноручно підписаний ним у моїй присутності». Просить визнати заповіт, складений 02 листопада 2005 року від імені ОСОБА_6 недійсним. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року ухвалено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Сошичненська сільська рада, приватний нотаріус Камінь-Каширського районного нотаріального округу - Горбачук Ігор Михайлович, ОСОБА_5 , про визнання заповіту недійсним відмовити. В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача вказував, що ухвалене місцевим судом рішення узгоджується з нормами матеріального права, висновки суду про безпідставність позовних вимог є правильними, а тому підстави для зміни чи скасування рішення відсутні. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 у поданій суду заяві про розгляд справи у його відсутності, просить апеляційну скаргу задовольнити. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт відповідав дійсній волі заповідача ОСОБА_6 на момент його складення, а сам заповіт складений без порушень вимог щодо його форми та посвідчення, які тягнуть його недійсність (нікчемність) згідно з положеннями ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Зазначені висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району, Волинської області. Сторони по справі є дітьми ОСОБА_6 . 2 грудня 2005 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Сошичненської сільської ради Фіц Н.І., згідно з яким належні йому 32/100 частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_2 , земельну ділянку в урочищі АДРЕСА_3 заповів сину ОСОБА_3 , а земельну ділянку в АДРЕСА_1 заповів дочці ОСОБА_1 . Заповіт було складено у письмовій формі, у ньому зазначено час та місце його складання, заповіт підписаний заповідачем особисто та посвідчений посадовою особою сільської ради. Разом з тим, заповіт ОСОБА_6 зареєстровано у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Сошичненської сільської ради за 2005-2006 під № 237 з датою вчинення нотаріальної дії - 02.12.2005. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 48250835 від 30.06.2017 заповіт ОСОБА_6 з датою посвідчення 02.11.2005 під реєстровим № 237 був зареєстрований у Спадковому реєстрі 09.02.2006 року за № 38741891, а також був зареєстрований у Спадковому реєстрі 26.05.2010 за № 49376458. З листа Волинської філії ДП «Національні інформаційні системи» від 19.07.2017 вих. № 177/21.2-21 встановлено, що у зв`язку з отриманням 19.07.2017 року листа Сошичненського сільського голови Волосюка І. В. від 11.07.2017 № 212 щодо видалення помилково поданого заповіту, реєстраційний запис посвідчення заповіту у Спадковому реєстрі № 49376458 було видалено. За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і за її змістом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У статті 203 ЦК України законодавством визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Положенням ч. 1 ст. 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч. 3 ст. 1247 ЦК України, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Звертаючись з позовом до суду позивач обгрунтовувала позовну вимогу про визнання заповіту недійсним одночасно посилаючись на положення ч. 1 ст.215 ЦК України (недійсність правочину) та ч. 1 ст. 1257 ЦК України (нікчемність правочину). Суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, щодо недійсності та нікчемності правочину, всебічно дослідили обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги в частині того, що заповіт складений з порушенням вимог ч. 1 ст. 1257 ЦК України не заслуговують на увагу з наступних підстав. Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. За змістом статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. Згідно п.п. 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (чинної на час посвідчення оспорюваного заповіту) (далі - Інструкція) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють нотаріальні дії, у тому числі посвідчують заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Згідно з п. 33 Інструкції посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Пунктами 18, 19 цієї Інструкції передбачено, що нотаріальне посвідчення заповітів здійснюється шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів (додаток 6). Текст посвідчувального напису може бути надрукований на друкарській машинці або написаний чорнилом від руки ясно, чітко, без підчисток, вільні місця повинні бути прокреслені, дописки та інші виправлення- застережені. Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватися штампи з текстом відповідного напису. Посвідчувальний напис на заповіті вміщується після підпису громадянина на тій же сторінці чи на звороті документа. Всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (додаток N 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету. З матеріалів справи встановлено, що оспорюваний заповіт ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України: складений у письмовій формі, із зазначенням місця його складення - с. Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області; особисто підписаний заповідачем - ОСОБА_6 ; посвідчений секретарем Сошичненської сільської ради Фіц Н.І. та зареєстрований в журналі 02.12.2015 за №

237. Відсутність у тексті заповіту дати та місця народження заповідача, точної адреси його місця проживання, дати в посвідчувальному написі, не зазначення про його прочитання в голос перед підписом - не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, оскільки судом встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України. Передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України підстав недійсності правочину судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді