Постанова Кропивницький апеляційний суд № 403/402/19

ПОСТАНОВА Іменем України 12 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 403/402/19 провадження № 22-ц/4809/402/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Авраменко М.М., Суровицької Л.В. секретар Гончар В.В. учасники справи: представник ОСОБА_1 - адвокат Захарченко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2019 року, суддя Годованець І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське» про визнання права на земельну частку (пай), ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське» про визнання права на земельну частку (пай). На обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно архівної довідки від 12.04.2019 у документах архівного фонду КСП імені Карла Маркса Устинівського району у протоколах засідань правління за 1995 рік рішення правління КСП від 23.01.1995 рекомендовано загальним зборам уповноважених членів колгоспу прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу. Рішенням загальних зборів членів колгоспу затверджено рішення правління колгоспу від 23.01.1995 про прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу. Позивач зазначив, що у протоколах засідання правління та протоколах загальних зборів членів КСП ім.. Карла Маркса Устинівського району за 1995-1997 роки відомостей про виключення ОСОБА_2 , з членів КСП не має. В довідках від 08.05.2019, 21.05.2019 зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю колишнього колективного підприємства ім.. Карла Маркса зареєстрований 18.10.1996, відповідно датою паювання земель є 18.10.1996. ОСОБА_1 зазначила, що не була включена до списку членів колишнього сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Седнівської сільської ради та їй не видавався сертифікат на земельну ділянку. ОСОБА_1 зазначила, що про паювання земель, 18.10.1996 та про те, що вона не була включена до списку членів колишнього сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Седнівської сільської ради, дізналася в травні 2019, відповідно строк звернення до суду з позовом не пропустила. ОСОБА_1 вважає, що набула право на земельну частку (пай), площею 10,69 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що розташована на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 10,69 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, розташовану на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2019 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначається зокрема, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом, оскільки застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе лише до обґрунтованих позовних вимог та не допускається у випадку необґрунтованості заявлених позовних вимог. Суд першої інстанції також не врахував, що невнесення до списку пайовиків особи, яка була членом колективного підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Крім того, суд не врахував довідку від 12.04.2019, у якій зазначено, що ОСОБА_1 прийнята у члени колгоспу. У протоколах засідання правління та протоколах загальних зборів членів КСП за 1995-1997 відсутні відомості про виключення ОСОБА_1 з членів КСП. Суд не звернув увагу на те, що позивач про паювання земель 18.10.1996 та про те, що вона не була включена до списку членів КСП ім..Карла Маркса дізналася тільки в травні 2019. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.01.2020 по справі відкрито апеляційне провадження. До суду не надано відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13.02.2020 справу призначено до розгляду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 18 жовтня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса видано Державний акт на право колективної власності на землю, площею 4686.7 га, серія: КР №00010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області Згідно протоколу №1 від 23 січня 1995 року засідання правління КСП імені Карла Маркса встановлено наступне: Слухали: заяву ОСОБА_1 про вступ в КСП. Заявниця на засіданні правління присутня. Вирішили: Рекомендувати зборам уповноважених членів КСП прийняти ОСОБА_1 в члени КСП з випробувальним строком на один місяць. Підстава: Заява ОСОБА_1 п.3.2 Статуту КСП. У архівній довідці за №01-14/26 від 12 квітня 2019 року зазначено, що рішенням загальних зборів членів колгоспу затверджено рішення правління колгоспу від 23 січня 1995 року про прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу (протокол за №2 від 16 квітня 1995 року). У протоколах засідання правління та протоколах загальних зборів членів КСП за 1995-1997 р.р. відсутні відомості про виключення ОСОБА_1 з членів КСП. Згідно протоколу за №2 від 16 квітня 1995 року, рішенням зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса прийнято у члени КСП ОСОБА_1 . Голосували «за» -105 уповноважених членів КСП. Голова зборів (підпис); секретар (підпис). У листі відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №342/164-19 від 21 травня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 не була включена до списку члені КСП ім. Карла Маркса, що додасться до Державного акта на право колективної власності на землю. ОСОБА_1 не видавався сертифікат про право на земельну частку (пай). Згідно довідки Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за №474 від 23 травня 2019 року на території сільської ради перебувають у віданні не успадковані (не витребувані) земельні частки (пай), загальною площею 66.4980 га. Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 до позовної заяви не додано письмового документу про прийняття її в члени КСП ім. Карла Маркса, тобто, самого рішення зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса, оскільки прийняття в члени КСП має підтверджуватися рішенням загальних зборів або уповноважених членів КСП та повинно бути добровільним, а не автоматичним. До позовної заяви не надано копії статуту КСП ім. Карла Маркса, у якому зазначено порядок вступу та виходу членів підприємства. У справі відсутні відомості про те, чи було рішення зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса передано до органу, який відповідно до чинного законодавства уповноважений вирішувати питання про надання у власність земельної ділянки та рішення цього органу за наслідками розгляду рішення. Також відсутні докази звернення позивача ОСОБА_1 із заявою про надання їй земельної ділянки. Позивач ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку не отримала, так як не була включена до списку членів КСП, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано рішення зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса про прийняття її у члени КСП на час розпаювання земель колективної власності КСП імені Маркса, а отже правові підстави для визнання за нею права на земельну частку (пай) в судовому порядку відсутні. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 позов про визнання права на земельну частку (пай) подано до суду 02 серпня 2019 року, будь-яких належних доказів про перешкоди для звернення з позовом до суду на протязі з 18 жовтня 1996 року по 18 жовтня 1999 року, не надано та не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності. А отже, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права. Відповідно до статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України(у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України(у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право. Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України(у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного указуособа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса видано Державний акт на право колективної власності на землю, площею 4686.7 га, серія: КР; №00010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області Згідно протоколу за №1 від 23 січня 1995 року засідання правління КСП імені Карла Маркса встановлено наступне: Слухали: заяву ОСОБА_1 про вступ в КСП. Заявниця на засіданні правління присутня. Вирішили: Рекомендувати зборам уповноважених членів КСП прийняти ОСОБА_1 в члени КСП з випробувальним строком на один місяць. Підстава: Заява ОСОБА_1 п.3.2 Статуту КСП. У архівній довідці за №01-14/26 від 12 квітня 2019 року зазначено, що рішенням загальних зборів членів колгоспу затверджено рішення правління колгоспу від 23 січня 1995 року про прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу (протокол за №2 від 16 квітня 1995 року). У протоколах засідання правління та протоколах загальних зборів членів КСП за 1995-1997 р.р. відсутні відомості про виключення ОСОБА_1 з членів КСП. Згідно протоколу за №2 від 16 квітня 1995 року, рішенням зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса прийнято у члени КСП ОСОБА_1 . Голосували «за» -105 уповноважених членів КСП. Голова зборів (підпис); секретар (підпис). У листі відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №342/164-19 від 21 травня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 не була включена до списку члені КСП ім. Карла Маркса, що додасться до Державного акта на право колективної власності на землю. ОСОБА_1 не видавався сертифікат про право на земельну частку (пай). Згідно довідки Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за №474 від 23 травня 2019 року на території сільської ради перебувають у віданні не успадковані (не витребувані) земельні частки (пай), загальною площею 66.4980 га. Матеріали справи не містять докази на підтвердження, що ОСОБА_1 були виключена з членів КСП імені Карла Маркса і зазначені обставини ніким не спростовані. Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що оскільки на час видачі, 18 жовтня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса Державний акту на право колективної власності на землю, площею 4686.7 га, серія: КР; №00010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області позивач не була виключена в установленому законом порядку із членів КСП то відповідно мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а статтею 75 ЦК УРСР передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. За вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу. Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Позивач зазначає, що вона про право на пай дізналась тільки в травні 2019 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи позивача є необґрунтованими , виходячи із встановлених обставин. ОСОБА_1 заначає, що вона прийнята в члени КСП ім. Карла Маркса в 1995 році. Розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись з 1995 року, є загальновідомим фактом, а тому позивач, як колишній член КСП, станом на 1996 рік, повинна була дізнатись і дізналася про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП ім. Карла Маркса Державного акту на землю 18 жовтня 1996 року, відповідно право на позов у позивача виникло з 18 жовтня 1996 року року відповідно трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР, 1963 року, минув ще до набрання чинності ЦК України, 2003 року. За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач мала право на земельну частку (пай), але строк звернення з позовом до суду за захистом порушеного права позивач пропустила майже на 20 років без поважних причин, тому він поновленню не підлягає. Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним судом в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 11 лютого 2019 року справа № 321/296/17, провадження № 61-28072св18, в постанові від 26 листопада 2018 року справа № 395/1324/16-ц, провадження № 61-29106св18. Суд першої інстанції відмовляючи у позові у зв`язку з пропуском строку також зазначив підставу для відмови у задоволені позову- недоведеність позивачем позовних вимог, що не відповідає дійсним обставинам справи та нормам діючого законодавства, оскільки виходячи із висновків суду першої інстанції були підстави відмовити у задоволенні позову по суті позовних вимог. Приймаючи до уваги встановленні обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду з позовом. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2019 року, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське» про визнання права на земельну частку (пай), відмовити. Текст постанови складено 17.03.2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: