Постанова КАС ВС № 826/3104/14

ПОСТАНОВА Іменем України 12 березня 2020 року Київ справа №826/3104/14 адміністративне провадження №К/9901/34307/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., секретар судового засідання Кучер Р.В., за участю: представника позивача Бахмача А.О.; розглянув у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року (у складі головуючого судді Іщука І.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Губської О.А.) у справі № 826/3104/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, старшого ІДПС 3-го взводу роти СП полку ДПС УДАІ м. Києва Андрушка Ігоря Михайловича, треті особи: Державне підприємство «Розвиток», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оллин Плюс», про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди. I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - УДАІ), старшого ІДПС 3-го взводу роти СП полку ДПС УДАІ м. Києва Андрушка Ігоря Михайловича (далі - Інспектор Андрушко І.М.), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність УДАІ щодо невнесення до інформаційно-аналітичних систем відомостей про зняття арешту та припинення розшуку належного ОСОБА_1 автомобіля AUDI A4 1.8 T 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , згідно з постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції Пащенко Д.В. від 18 червня 2013 року № 38026318 про закінчення виконавчого провадження; - визнати протиправними дії Інспектора Андрушка І.М. щодо затримання 06 вересня 2013 року вказаного автомобіля та доставлення його на спеціальний майданчик; - зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати позивачу нанесену незаконними діями матеріальну шкоду в сумі 1303 грн.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УДАІ щодо несвоєчасного внесення до інформаційно-аналітичних систем відомостей про зняття арешту та припинення розшуку належного позивачу автомобіля AUDI А4 згідно з постановою державного виконавця Пащенко Д.В. від 18 червня 2013 року № 38026318 про закінчення виконавчого провадження. Зобов`язано УДАІ відшкодувати ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 1303 грн. У решті позову було відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року касаційну скаргу УДАІ задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року рішення суду першої інстанції від 21 листопада 2016 року змінено в частині мотивування, а в іншій частині залишено без змін.

6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час примусового виконання постанови № 136712 від 13 квітня 2013 року старший державний виконавець ВДВС Солом`янського районного управління юстиції Пащенко Д.В. згідно з постановою від 12 червня 2013 року № 38026318 наклав арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме автомобіль AUDI A4, 1.8 T, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , оголосив заборону на його відчуження та розшук вказаного автомобіля.

8. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 червня 2013 року № 38026318 державний виконавець припинив чинність арешту майна боржника, накладеного постановою про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 червня 2013 року № 38026318, та скасував розшук майна боржника.

9. Постанову про закінчення виконавчого провадження від 18 червня 2013 року № 38026318 на адресу ВДАІ Солом`янського району та УДАІ державний виконавець направив листом від 18 червня 2013 року № 648/31.

10. Постанова державного виконавця про зняття арешту та припинення розшуку належного позивачу автомобіля AUDI А4 отримана відповідачем УДАІ 27 серпня 2013 року з вхідним № 24025.

11. Вказаний факт встановлено на підставі даних листа УДАІ від 25 вересня 2013 року №10/405аз, де вказано, що постанова державного виконавця Пащенка Д.В. ВП №38026318 від 18 червня 2013 року надійшла до УДАІ та зареєстрована в канцелярії 27 серпня 2013 року під № 24025. 12. 06 вересня 2013 року о 10.25 год. Інспектор Андрушко І.М. на стаціонарному посту «Сосновий бір» на Житомирському шосе 19 км зупинив автомобіль позивача AUDI А4, про що склав акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06 вересня 2013 року.

13. Відповідно до змісту акта від 06 вересня 2013 року транспортний засіб зупинений відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із перебуванням автомобіля AUDI А4 в розшуку на підставі постанови державного виконавця Пащенка Д.В. ВДВС Солом`янського району № 648/31 від 05 липня 2013 року.

14. Судами установлено, що матеріалами справи не підтверджено наявність постанови державного виконавця ВДВС Солом`янського району Пащенка Д.В. від 05 липня 2013 року № 648/31.

15. Разом з тим, наявність в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі УДАІ ГУ МВС України в місті Києві інформації про те, що станом на 06 вересня 2013 року автомобіль позивача AUDI А4 знаходився у розшуку не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

16. Згідно з довідкою ГУ МВС України в м. Києві від 19 березня 2014 року № 45/118 Андрушко І.М. перебуває на службі в органах внутрішніх справ з 2005 року. Відповідно до постової відомості розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби за 06 вересня 2013 року на службу заступали 23 працівники, в тому числі і Андрушко І.М. (СП 506).

17. Відповідно до пояснень УДАІ старший ІДПС 3-го взводу роти СП полку ДПС УДАІ м. Києва Андрушко І. М. 06 вересня 2013 року ніс службу на стаціонарному посту «Сосновий Бір» (СП №506) з 07.30 год. по 15.30 год.

18. Згідно з листом полку дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 09 жовтня 2013 року №45/7аз 06 вересня 2013 року з 09.00 год. по 11.00 год. на стаціонарному посту «Сосновий Бір» по Житомирському шосе, 19 км несли службу наряди ДПС у складі інспекторів Євницького В.В., Мартича М.В., Сохацького С.М., Марчука В.А.

19. Також судами було установлено, що арешт з автомобіля знято лише 23 вересня 2013 року. З розшуку транспортний засіб виключено 07 вересня 2013 року, тобто після звернення адвоката позивача до відповідача та надання ним повторно копії постанови державного виконавця від 18 червня 2013 року та вимоги державного виконавця від 06 вересня 2013 року №648/31, якою державний виконавець вимагав передати безоплатно представнику боржника транспортний засіб марки AUDI.

20. Вважаючи дії Інспектора Андрушка І.М. та бездіяльності УДАІ протиправними, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом. III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

21. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Інспектор Андрушко І. М . правомірно перебував на посту і діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки станом на 06 вересня 2013 року автомобіль позивача AUDI А4 згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУ МВС України в місті Києві перебував у розшуку.

22. Відмовляючи у позові до УДАІ, суд першої інстанції виходив з того, що станом на період спірних правовідносин нормами чинного законодавства не було визначено строк для вчинення дій щодо внесення відомостей до автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУ МВС України в місті Києві про зняття арешту та припинення розшуку автомобіля.

23. Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивування відмови у позові до УДАІ, суд апеляційної інстанції зазначив, що, з огляду на принцип верховенства права, відсутність для суб`єкта владних повноважень чітко встановленого строку для внесення відповідних відомостей до інформаційних систем є дискреційними повноваженнями до того часу, поки така бездіяльність не почне порушувати права людини. Тому, колегія суддів не допускає висновку про те, що така бездіяльність може бути виправдана органами правосуддя.

24. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності УДАІ, оскільки діючим законодавством на відповідача покладено обов`язок щодо накопичення даних про перебування ТЗ у розшуку на підставі інформації правоохоронних органів, в цьому випадку ГУ МВС України в м. Києві. Обов`язок безпосереднього внесення цих даних до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України (далі - ІІПС) на УДАІ діючим законодавством не покладено. Таким чином, у цій справі бездіяльність УДАІ щодо невнесення до інформаційно-аналітичних систем відомостей про зняття арешту та припинення розшуку автомобіля відсутня, зважаючи на відсутність таких повноважень у відповідача. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції після встановлення заяви позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності до неналежного відповідача повинен був здійснити заміну відповідача УДАІ на належного, а саме на ГУ МВС в місті Києві.

26. Позивач вказує, що відповідач не довів належними доказами факт несення Інспектором Андрушком І.М. служби 06 вересня 2013 року на стаціонарному пості «Сосновий бір» та наявність у такого повноважень на зупинку і затримку автомобіля.

27. Також вважає хибними висновки судів стосовно правомірності дій Інспектора Андрушка І.М., оскільки вказаний відповідач не вжив заходів для встановлення наявності правових підстав щодо затримання автомобіля, а натомість неправомірно зазначив в акті реквізити неіснуючої постанови державного виконавця.

28. Зазначає, що судами не враховано порушення справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу стосовно розшуку транспортних засобів та вимогами захисту права власності.

29. У судовому засіданні представник скаржника вимоги касаційної скарги підтримав з підстав, викладених в ній, просив задовольнити її. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

31. Справа розглядалася судами неодноразово.

32. Згідно з пунктом 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2008 року № 1102 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

33. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання органами внутрішніх справ.

34. Завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби, що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України визначені Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженою наказом МВС України від 27 березня 2009 року № 111 (далі - Інструкція № 111).

35. Пунктом 6.19. Інструкції № 111 було імперативно встановлено, що працівники підрозділу ДПС під час несення служби зобов`язані виявляти й затримувати транспортні засоби, що перебувають у розшуку або використовуються в протиправних цілях, та водіїв, що зникли з місця скоєння ДТП.

36. Згідно з вимогами пункту 13.1.5 Інструкції № 111 підставою для зупинення транспортних засобів визначено перебування транспортного засобу в розшуку, наявність даних про використання транспортного засобу з протиправною метою.

37. Пунктами 22.1., 22.2. Інструкції № 111 встановлено, що при несенні служби на постах і маршрутах патрулювання працівник підрозділу ДПС, що здійснює нагляд за дорожнім рухом, з дотриманням заходів особистої безпеки зупиняє транспортні засоби, подібні за маркою, кольором і характерними прикметами до тих, що знаходяться в розшуку, звіряє тип, модель, державний реєстраційний номерний знак, ідентифікаційні номери кузова, шасі (рами) і двигуна з даними, записаними в реєстраційних документах, і через чергові частини підрозділів ОВС проводить перевірку цих даних за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системи зареєстрованих транспортних засобів та тих, що розшукуються. У разі виявлення транспортного засобу, що розшукується, працівник підрозділу ДПС вживає заходів до затримання цього транспортного засобу та осіб, які в ньому знаходяться, і негайно доповідає про це командирові підрозділу або черговому територіального ОВС. При цьому забезпечуються особиста безпека, безпека учасників дорожнього руху, а також уживаються заходи до збереження слідів, знарядь злочину та інших речових доказів.

38. Як установлено судами попередніх інстанцій, Інспектор Андрушко І.М. 06 вересня 2013 року згідно з даними постової відомості ніс службу на стаціонарному посту «Сосновий Бір» (СП № 506), був наділений усіма передбаченими законодавством повноваженнями, а на час виникнення спірних відносин транспортний засіб позивача AUDI перебував у розшуку відповідно до даних ІІПС.

39. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Інспектора Андрушка І.М., оскільки затримання 06 вересня 2013 року вказаного автомобіля позивача та доставлення його на спеціальний майданчик за встановлених у справі обставин було прямим обов`язком відповідача.

41. У той же час, помилкове зазначення відповідачем в акті назви та дати документа не спростовує обґрунтованості зупинення транспортного засобу, оскільки такий перебував у розшуку станом на 06 вересня 2013 року.

42. Надаючи правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до УДАІ, Верховний Суд виходить з такого.

43. Згідно з пунктом 2.3 Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 12 жовтня 2009 року № 436 (далі - Положення № 436), відповідно до свого призначення ІІПС вирішує, зокрема, такі завдання: постійне формування, оновлення та адміністрування банків даних ІІПС, забезпечення достовірності, оперативного доступу та збереження інформаційного ресурсу.

44. У розділі 4 Положення №436, серед іншого встановлено, що Держателем (власником) ІІПС є Міністерство внутрішніх справ України. Розпорядником ІІПС є Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення МВС. Повноваження розпорядника ІІПС на регіональному рівні надаються управлінням (відділам) інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС, УМВС.

45. Завдання розпорядника - управління ІІПС та відповідними складовими системи, контроль за формуванням та підтриманням в актуальному стані інформаційних ресурсів ІІПС, надання користувачам прав доступу до ІІПС, ведення їх обліку, вживання заходів щодо розвитку і вдосконалення ІІПС.

46. Користувачі ІІПС - працівники ОВС, яким розпорядником ІІПС відповідно до вимог чинного законодавства надано право доступу до інформації в ІІПС. Адміністратор ІІПС - керівник структурного підрозділу Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення, відповідальний за експлуатацію ІІПС.

47. Повноваження адміністратора ІІПС на регіональному рівні надаються керівникові структурного підрозділу управління (відділу) інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС, УМВС, відповідальному за експлуатацію регіонального вузла ІІПС.

48. Організаційно-кадрове забезпечення, створення, функціонування та розвиток ІІПС здійснюється Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення МВС, управліннями (відділами) інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС, УМВС та відділами (секторами) інформаційно-аналітичного забезпечення районних, міських, лінійних управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС.

49. Аналіз викладених положень чинного на час виникнення спірних відносин законодавства України дає підстави для висновку про те, що УДАІ дійсно не наділене повноваженнями безпосередньо вносити до ІІПС відомості про зняття арешту та припинення розшуку належного ОСОБА_1 автомобіля AUDI A4.

50. Відмовляючи у позові до УДАІ, суд першої інстанції виходив з відсутності законодавчо встановлених строків для вчинення відповідних дій, а суд апеляційної інстанції - з відсутності безпосередньо у відповідача УДАІ повноважень щодо внесення відомостей до ІІПС про зняття арешту з автомобіля позивача.

51. Частиною першою статті 52 КАС України (у редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) було визначено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

52. Оскільки саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності не до тієї особи, то доводи касатора про необхідність заміни УДАІ належним відповідачем, а саме ГУ МВС в м. Києві, не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції був позбавлений таких повноважень, а такі належали виключно суду першої інстанції. До того ж, у суду апеляційної інстанції на час розгляду справи були відсутні процесуальні механізми повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належних відповідачів.

53. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість мотивів суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності УДАІ.

54. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

55. У статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

56. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

57. Таким чином, оскільки протиправності діянь зі сторони відповідачів не встановлено, то судами попередніх інстанцій правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відшкодувати позивачу нанесену шкоду у розмірі 1303 грн.

58. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. З огляду на викладене, висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

59. Згідно з приписами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 344, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова, Судді Верховного Суду