Постанова КАС ВС № 802/364/17-а

ПОСТАНОВА Іменем України 17 березня 2020 року Київ справа №802/364/17-а адміністративне провадження №К/9901/17338/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А. розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №802/364/17-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Мультян М.Б., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Совгири Д.І., Курка О.П., УСТАНОВИВ: І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - ТУ ДСА у Вінницькій області, відповідач), із вимогами: зобов`язати здійснити перерахунок і виплату суддівської винагороди за січень-лютий 2017 року із посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII «Про державний бюджет України на 2017 рік» (далі - Закон №1801-VIII).

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до частини третьої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону №1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн.

3. Отже, посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, на думку позивача, має становити 32000,00 грн. Однак, у порушення зазначених норм, ТУ ДСА у Вінницькій області за січень-лютий 2017 року нарахувало та виплатило йому суддівську винагороду в розмірі посадового окладу - 16000,00 грн. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. З 07 липня 2015 року ОСОБА_1 працює на посаді судді Липовецького районного суду Вінницької області.

5. За період січень-лютий 2017 року відповідачем нараховано позивачу та виплачено суддівську винагороду із застосуванням розміру посадового окладу - 16000,00 грн. 6. 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДСА у Вінницькій області із зверненням про виплату йому суддівської винагороди. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Липовецького районного суду Вінницької області до набрання чинності Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) і не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

9. Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

10. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 16000,00 грн відповідають вимогам закону. IV. Провадження у суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року. 12. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України. 13. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

14. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Стелець Т.Г., суддям Білоусу О.В., Желтобрюх І.Л.

15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 27 травня 2019 року №494/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

16. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

18. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що виключно положення Закону №2453-VI регламентують порядок виплати суддівської винагороди суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, а тому положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

19. Позивач наполягає на тому, що для того, щоб змінити порядок виплати суддівської винагороди суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, необхідно було внести зміни до положень Закону №2453-VI, однак цього зроблено не було.

20. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. V. Джерела права й акти їхнього застосування

21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15.12.2017 (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

22. Згідно з частиною третьою третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 24. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

25. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

28. Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

29. Пунктом 22 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

30. Відповідно до пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VІ.

31. Частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI встановлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

32. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. VI. Позиція Верховного Суду

33. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є суддею, якого на цю посаду призначено до набрання чинності Законом №1402-VIII, і який (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходив кваліфікаційного оцінювання.

34. Також судами установлено, що відповідач, з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, суддівську винагороду позивачу нараховував відповідно до статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), але з урахуванням приписів пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено на рівні 1600,00 грн (отже, у сумі 16000,00 грн).

35. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі, убачається, що позивач наголошує на безпідставному незастосуванні відповідачем приписів частини третьої статті 133 Закону №2453-VI, у якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

36. З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

37. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі приписи, зокрема пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

38. Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн) як розрахункову величину для визначення посадових окладів, у тому числі суддів, і водночас передбачив, що «до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн».

39. Аналіз указаного правового регулювання дає підстави зробити висновок, що законодавець

встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн.

40. При цьому, таким регулюванням не порушено гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого регулювання.

41. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року в справі №804/3789/17, від 21 лютого 2020 року в справі № 819/622/17, від 27 лютого 2020 року в справі №815/3907/17, від 05 березня 2020 року в справі №820/2567/17 і Суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

42. Таким чином, з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих, що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його, визначається відповідачем із розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн.

43. За таких обставин і правового регулювання Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що в задоволенні позову необхідно відмовити за відсутністю підстав.

44. Доводи ж касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.

45. Водночас Суд звертає увагу на те, що Рішенням від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII).

46. Це положення, за висновком Конституційного Суду України, підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

47. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

48. Зважаючи на особливості касаційного розгляду та ураховуючи, що рішення Конституційного Суду України мають лише дію «на майбутнє», за винятком питань щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, його Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 не може бути ураховано Судом при розгляді цієї касаційної скарги.

49. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. За таких обставин, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. VІI. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

54. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

55. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

56. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

57. Судові витрати розподілу не підлягають.

58. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко