Ухвала КГС ВС № 911/2711/18

УХВАЛА 17 березня 2020 року м. Київ Справа № 911/2711/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромирторг"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зобов`язання за кредитним договором повністю припиненим, визнання відсутності прав кредитора за кредитним договором, визнання відсутності прав іпотеки за іпотечним договором, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, скасування припинення прав власності, скасування державної реєстрації іпотеки, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило визнанти зобов`язання між ТОВ "Євромирторг" та ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі ст. 599 ЦК України та ст. 203 ГК України, визнати відсутність у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ "Євромирторг" у зобов`язаннях за кредитним договором; визнати відсутність у ПАТ "Банк Камбіо" права іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "Банк Камбіо", скасувати записи про державну реєстрацію, вчинені державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості" щодо земельних ділянок, які становлять предмет спірного іпотечного договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, позов задоволено. Не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", спірні правочини є нікчемними. Крім того, зазначені правочини не могли бути вчинені внаслідок обмежень, встановлених постановою Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо". Відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України. Під час розгляду даної справи колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 справу № 920/653/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотивів наявності різної практики застосування судовими палатами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України", а також частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суд зазначив, що у вказаній справі суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність ознак нікчемності спірного договору, передбачених пунктами 1, 2, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема, відхиляючи доводи позивача про порушення сторонами при укладенні Договору постанови № 293/БТ, суди виходили з того, що постанова 293/БТ містить гриф "Банківська таємниця", є актом індивідуальної дії та стосується виключно позивача, а наслідком порушення такого акта може бути лише застосування до банка-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до вимог статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, однак не визнання правочину недійсним. Спростовуючи доводи позивача про те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банка, тоді як постановою № 293/БТ встановлено обов`язок ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, суди встановили, що за купівлю нерухомого майна, яке було предметом договору, оплату за відповідача здійснила третя особа, що мала відкриті рахунки у ПАТ "УПБ", а саме ТОВ "Розвиток-2012" згідно з договором доручення, яке в період укладення договору та здійснення ним оплати було кредитором позивача, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ". Суди визнали помилковими твердження позивача про те, що за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від 28.05.2015 № 204 з перерахування коштів, відтак реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та обумовлену цим його нікчемність, оскільки укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Суди вказали, що проведення банком операції з перерахування коштів з поточного рахунка ТОВ "Розвиток-2012" у ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору є помилковими (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15). Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі стосовно застосування постанови № 293/БТ, оплатності спірного правочину, а також щодо того, що проведення банком операції щодо перерахуванням коштів є виконанням правочину і не може бути підставою нікчемності цього правочину узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/1123/18, від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18, від 28.11.2019 у справі № 920/654/18. Разом з тим, колегія суддів зазначила, що існує інший підхід до вирішення питання щодо застосування постанов правління НБУ, якими встановлюються обмеження щодо діяльності банка, віднесеного до категорії проблемного, а саме стосовно того, що такі постанови є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов`язковими до виконання (постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 16.05.2018 у справі № 910/10916/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 12.11.2019 у справі № 917/720/18). Окрім того, існує інший підхід у вирішенні питання щодо здійснення розрахунків за спірними правочинами кредиторами банка шляхом перерахування коштів, які знаходилися на рахунку в тому ж банку. Зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 29.05.2019 у справі № 910/939/16 Верховний Суд підтвердив висновки судів, що при здійсненні такої операції відбувається лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошового зобов`язання без реального зовнішнього надходження коштів на рахунок банка. Ухвалою від 14.01.2020 справа № 920/653/18 прийнята до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. На теперішній час розгляд справи не завершено. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі 910/16476/18 до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/653/18. Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18 зупинити до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/653/18. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.