Постанова 4876 № 908/1779/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2020 м. Дніпро Справа № 908/1779/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М., секретар судового засідання: Абадей М.О., представники сторін: від позивача: Губорєва Я.А., довіреність №1130 від 06.08.2019, адвокат; від відповідача: Коваленко Ю.М., довіреність №20-138 від 10.12.2019, адвокат; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 (повний текст складений 28.11.2019, суддя Горохов І.С.) у справі №908/1799/19 за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 718 497 грн. 36 коп., - ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на свою користь 226 296,24 грн. плати за користування вагонами та 492 201,12 грн. збору за зберігання вантажу. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 позов задоволено: з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" стягнуто 226 296,24 грн. плати за користування вагонами, 492201,12 грн. збору за зберігання вантажу у двократному розмірі та 10 777,46 грн. судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивоване правомірністю позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами, нарахованої позивачем за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №23029073, №23029077, №24029082, №25029088, №26029091, №27029096, №01039108, №01039089, №02039113, №05039135, №08039151 у розмірі 226 296,24 грн. з урахуванням ПДВ та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, нарахованому позивачем на підставі накопичувальної картки ФДУ-92 №22029026 від 22.02.19 на суму 429 201,12 грн. разом з ПДВ. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наявні матеріали справи надають суду підстави для висновку про те, що затримка вагонів на підході до станції призначення, у зв`язку з якою позивачем нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відбулась з вини відповідача, а саме: через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу відповідача та зайнятості прийомо-здавальних колій. Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Також у вказаних актах зазначені номери залізничних накладних. Місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача про ненадання позивачем жодного належного та допустимого доказу того, що Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" відмовлялось від прийняття вантажу, оскільки причиною затримки вантажу є неприйняття вагонів вантажовласником через відсутність технічної можливості (накопичення вагонів на станції призначення), що засвідчено у встановленому порядку актом форми ГУ-23а №8 від 14.02.19 та актами форми ГУ-23 №40 від 19.02.2019 та №44 від 27.02.2019. Як зазначено у рішенні суду, матеріалами справи підтверджується, що відповідач був своєчасно повідомлений позивачем про затримку поїзда, у зв`язку з чим відповідач мав можливість вжити заходів до усунення скупчення вагонів на підходах до станції Запоріжжя-Ліве. Відповідачем не надано доказів на підтвердження повноти вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу. Твердження відповідача про те, що затримка прийому вагонів відбувалась через неритмічну доставку їх залізницею на станцію призначення відхилені місцевим господарським судом з тих підстав, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, який передбачено нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, Технологічного процесу роботи сортувальної станції Запоріжжя-Ліве. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" подало апеляційну скаргу, в якій просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати у справі покласти на позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у даній справі прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, в якому не виконані всі вимоги цивільного законодавства, всебічно не перевірено обставини справи, не дотримані норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, не повно відображено обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні Апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку про наявність у осіб, що підписали накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу в двократному розмірі повноважень на вчинення даних дій. Апелянт зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве та наявність підстав для затримання вагонів. Дані таблиці не підтверджені належними первинними документами (актами загальної форми ГУ-23). Крім того, самі по собі акти загальної форми не свідчать про відсутність можливості приймати поїзди на станції Запоріжжя-Ліве, а свідчать лише про зайнятість певних колій станції. Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що внаслідок невиконання позивачем свого зобов`язання своєчасно приймати вагони з під`їзної колії, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" було позбавлено можливості здійснити своєчасний прийом на під`їзну колію поїздів в порядку, що передбачений пунктами 5, 6 укладеного між сторонами договору, тому у позивача відсутні підстави для складання акту про затримку вагонів форми ГУ-23а і віднесення відповідальності за затримку поїзда на станції Сухачівка на відповідача, оскільки затримка сталася з вини позивача. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо фактичних обставин справи та неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 46 Статуту залізниць України, пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажу, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову. Також, апелянт вважає безпідставним застосування місцевим господарським судом статті 36 Статуту залізниць України щодо стягнення збору за збереження вантажу у двократному розмірі, оскільки вагони простоювали на коліях станції Сухачівка (проміжної станції), а не на станції Запоріжжя-Ліве, тобто відсутнє несвоєчасне вивантаження і вивезення вантажів, що є підставою для застосування статті 36 Статуту залізниць України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2020 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19, розгляд скарги призначений у судове засідання на 26.02.2020. 27.01.2020 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 залишити без змін. Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, посилаючись на те, що суд першої інстанції дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність у підписантів наказів про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу у двократному розмірі повноважень на вчинення даних дій. Вказує, що залізниця завозила на станцію Запоріжжя-Ліве вагони у кількості більшій, ніж підприємство вивантажувало за добу, що призвело до виникнення ситуації з киданням (затримкою) поїздів на проміжних станціях, оскільки ці поїзди в разі прибуття їх на станцію призначення Запоріжжя-Ліве викликали би затор та паралізували роботу станції через те, що інші поїзди з вантажем, які раніше прибули на адресу відповідача, вчасно не були забрані відповідачем та стояли на коліях станції Запоріжжя-Ліве в очікуванні їх забирання. Зазначає, що актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України. Також, з Аналізу обміну поїздами між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та станцією Запоріжжя-Ліве вбачається, що поїзди, які приймалися з п/колії Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" деякий час перебували на акті у зв`язку із зайнятістю станційних колій, тобто станція Запоріжжя-Ліве не мала можливості їх приймати через зайнятість колій іншими вагонами які надійшли в адресу відповідача. Станція Запоріжжя-Ліве Регіональної філії "Придніпровська залізниця" розташована на Запорізькому Вузлі. По своєму основному призначенню та характеру роботи є сортувальною станцією. Залізниця не може займати всі наявні колії по станції, вагонами з вантажами Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", оскільки даний факт може призвести до повної зупинки роботи станції, що є недопустимим. Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. На станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в тому числі поїздів відповідача, його контрагентів. Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію, що вбачається зі складених на станції призначення Запоріжжя-Ліве актах загальної форми ГУ-23. Наявність вільних під`їзних колій на станції Запоріжжя-Ліве, на думку позивача, з урахуванням неподання відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, - внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під`їзних колій. Факт неможливості позивача доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію, підтверджується складеними на станції призначення Запоріжжя-Ліве актами загальної форми ГУ-23, що засвідчують зайнятість колій. Відповідач не спростовував дані про кількість вагонів та їх номери, так як всі дані містяться в перевізних документах, актах загальної форми, відомостях плати за користування вагонами. У судовому засіданні 26.02.2020 оголошувалась перерва до 16.03.2020. У судовому засіданні 16.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2018 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі договір про надання послуг), предметом якого згідно п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою. У пункті 1.2 даного договору визначено, що вагон замовника вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі. Пунктом 1.3 договору передбачено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Пунктом 12.1 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії. 30.09.2016 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" №ПР/М-16-3/1-708-НЮдч20/2016/2889 (далі договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії). Вказаний договір укладений з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження розбіжностей від 16.12.2016. До даного договору підписані додаткові угоди №1 від 01.09.2017, №2 від 16.03.2018, №3 від 20.08.2018, №4 від 14.12.2018. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 "Питання акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено статут Акціонерного товариства "Українська залізниця", згідно з яким змінено тип Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на приватне акціонерне товариство, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство "Українська залізниця", яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Додатковою угодою № 4 від 14.12.2018 до договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії сторони узгодили в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінити слова "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "Акціонерне товариство Українська залізниця". Відповідно до п. 1 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і обслуговується локомотивом власника колії. Згідно з п. 6 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці: - на приймально-відправні колії № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве; - на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№11, 12, 15-28 маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Пунктом 14 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.09.2017) визначено, що власник колії сплачує залізниці плату: - за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ". У пункті 19 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 21 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року включно. Матеріалами справи підтверджується, що у лютому 2019 року залізницею було прийнято до перевезення вантаж на адресу одержувача Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" зі станції Терни Придніпровської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, за перевізними накладними №45938628, №45940079. На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами (затв. наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та за реєстровані в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458) 14.02.2019 о 07 год. 04 хв. наказом №898 від 14.02.2019 були затримані вагони з вантажем, що перевозяться у поїзді №2804, індекс поїзда 4573-041-4600, на станції Сухачівка Придніпровської залізниці у зв`язку із неприйняттям їх вантажовласником Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на станції призначення Запоріжжя-Ліве. За даним фактом станцією затримки вагонів Сухачівка Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту, був складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №8 від 14.02.2019. Відповідно до повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №2804, індекс поїзда 4573-041-4600, станція призначення повідомила відповідача про затримку вагонів 14.02.2019 о 07 год. 35 хв. 14.02.2019 позивачем надано наказ №40/МО про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру на підставі статті 36 Статуту залізниць України та з причини виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним забиранням вагонів по станції Нижньодніпровськ по причині неприймання Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (простоюють 53 завантажених вагони призначенням на станція Запоріжжя-Ліве) з 17.02.2019, про що повідомлено Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (представник відповідача отримав вказаний наказ 15.02.2019 о 11 год. 40 хв., що зазначено на вказаному наказі). Згідно із актом про затримку вагонів форми ГУ-23а №8 від 14.02.2019, затримані вагони, що прибули поїздом №2804, індекс поїзда 4573-041-4600, відправлені згідно наказу про відновлення руху №1076 від 20.02.2019 о 16 год. 00 хв. За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 за №№ 23029073, 23029077, 24029082, 25029088, 26029091, 27029096, 01039108, 01039089, 02039113, 05039135, 08039151 у розмірі 226 296,24 грн. (з урахуванням ПДВ), збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №22029026 від 26.02.2019 у сумі 492 201,12 грн., яка була підписана представником відповідача із застереженням, а саме: "Поїзд покинутий на підходах за ініціативою залізничної дороги. Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" не відмовлялось від приймання вантажу на під`їзну колію. Неприймання поїзду ст. Запоріжжя-Ліве викликано незадовільною роботою станції Запоріжжя-Ліве. Нарахування збору за зберігання вантажу за час простою поїзду на підходах здійснено необґрунтовано та оплаті не підлягає". Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" посилається на невиконання Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" зобов`язань зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі на загальну суму 718 497,36 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору. Правовідносини сторін є господарськими та виникли у зв`язку з нарахуванням позивачем відповідачу плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час простою вагонів відповідача на підходах до станції призначення через неможливість приймання їх вантажовласником у зв`язку з накопиченням вагонів на станції призначення в адресу відповідача. Згідно зі статтею 3, частиною 1 статті 8 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Відповідно до абз. 1, 4 п. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Згідно з абз. 1 п. 2.1, п. 2.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Договори про експлуатацію під`їзних колій укладаються між залізницею і власниками під`їзних колій у разі обслуговування під`їзної колії власним або орендованим локомотивом. У разі обслуговування під`їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під`їзної колії або його контрагентів. Пунктами 6, 9 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) встановлено, що вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці: - на приймально-відправні колії № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве; - на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№11, 12, 15-28 маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. З під`їзної колії вагони повертаються: порожні вагони-хопери з-під вивантаження, які прибувають в маршрутах здаються двома групами, перша не менше 40 вагонів, друга по узгодженню сторін; інші групами в кількості не менше 40 та не більше 60 вагонів. Кількість вагонів у кожній партії, що повертається власником колії може бути змінена по узгодженню сторін. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну з колій №№2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве. Приймання вагонів залізницею здійснюється на одній з приймально-відправних колій №№2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве. Відповідно до положень абз. 1, 2 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Згідно з пунктом 17 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами) внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, встановленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 21.11.2000 №644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085. Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Відповідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Матеріалами справи підтверджується, що у лютому 2019 року за перевізними накладними №45938628, №45940079 залізницею було прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК Запоріжсталь", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. З матеріалів справи вбачається, що неможливість приймання вагонів, що перевозились в поїзді №2804 (індекс 4573-041-4600), викликана накопиченням великої кількості вагонів на адресу відповідача на станції призначення - Запоріжжя-Ліве, що призвело до зайнятості колій для прийняття вагонів. Про зайнятість приймально-відправних колій станції Запоріжжя-Ліве вантажем, що прибув на адресу відповідача, свідчать складені станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці акти загальної форми ГУ-23, а саме: - акт № 1723 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 9 колії, парку 5 "А" з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 01:30) (64 вагони); - акт № 1724 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 7 колії, парку 5 "А" з причини не вивозу локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 03:10) (52 вагонів); - акт № 1738 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 36 колії, парку 3 "Б" з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 11:40) (1 вагона); - акт № 1739 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 36 колії парку 3 "Б" з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 11:40) (3 вагони); - акт № 1740 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 36 колії, парку 3 Б з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 11:40) (1 вагон); - акт № 1741 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 36 колії, парку 3 "Б" з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 11:40) (2 вагони); - акт № 1749 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 32 колії, парку 3 "Б" з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 14:00) (43 вагони); - акт №1755 від 13.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії, парку "Б" з причини не вивезення локомотивом вантажоодержувача (час початку затримки 13.02.19 о 20:40) (38 вагони). Таким чином вказаними актами підтверджується зайнятість іншими вагонами колій № 7, 9 парку "А", 32, 34, 36 парку "Б". Також в матеріалах справи містяться акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вищевказаних вагонів на станції призначення, а саме: - акт № 1776 від 14.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1723 від 13.02.2019 відбулось 14.02.2019 о 12:05; - акт № 1735 від 13.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1724 від 13.02.2019 відбулось 13.02.2019 о 12:15; - акт № 1758 від 14.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №11738 від 13.02.2019 відбулось 14.02.2019 о 01:00; - акт № 1759 від 14.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1739 від 13.02.2019 відбулось 14.02.2019 о 01:00; - акт № 1760 від 14.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1740 від 13.02.2019 відбулось 14.02.2019 о 01:00; - акт № 1761 від 14.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1741 від 13.02.2019 відбулось 14.02.2019 о 01:00; - акт № 1937 від 18.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1755 від 13.02.2019 відбулось 18.02.2019 о 16:00; - акт № 1798 від 15.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом №1749 від 13.02.2019 відбулось 15.02.2019 о 04:00. Разом з тим, з приводу факту зайнятості приймально-здавальних колій на станції Запоріжжя-Ліве позивачем надані до справи письмові пояснення начальника станції Запоріжжя-Ліве Руденко А.В. за вих. № 467 від 09.08.2019, в яких зазначена детальна інформація щодо операцій, які здійснювались по кожній колії станції Запоріжжя-Ліве в період з 01.02.2019 по 27.02.2019. З вказаних пояснень вбачається, що на коліях №№2, 4, 6, 8, 9, 10, 11 парку "А" та колії № 36 парку "Б" відбувалось постійне прибуття та відправлення поїздів, колія № 3 парку "А" зайнята транспортерами, на колії № 5 парку "А" та № 33 парку "Б" відбулось накопичення вагонів 05.02.2019, на колії № 7 парку "А" відбулось накопичення порожніх вагонів за планом формування, на колії № 12 парку "А" в період з 01.02.2019 по 22.02.2019 знаходяться 34 транспортера та 2 господарчих вагона, на коліях № 11 - 17, 21 - 25, 27, 28 парку "Б" відбулось накопичення призначенням за планом формування, колії № 26, № 31 парку "Б" колії для виконання додаткових технологічних операцій, колія № 38 парку "Б" колія накопичення та відстою транспортерів та для вагонів, які потребують виконання додаткових технологічних операцій. Вищевикладені документи підтверджують, що на момент прибуття вагонів з вантажем у складі поїзду № 2804 на станцію Сухачівка, на станції призначення Запоріжжя-Ліве прийомо-здавальні колії для прийняття вантажу відповідачем були зайняті іншими поїздами, що унеможливило подальший рух поїзду № 2804 до станції призначення та своєчасне прийняття відповідачем вантажу. В результаті вказаних обставин вагони у складі поїзду № 2804 були затримані станцією Сухачівка та простоювали з 14.02.2019 по 20.02.2019. Порядок видачі вантажів залізницею одержувачу врегульований положеннями Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 (далі Правила видачі вантажів). Пунктами 1, 2 Правил видачі вантажів визначено, що про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем. Крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов`язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення. Реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді. Реєстрація повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження у паперовому вигляді здійснюється у книзі повідомлень за встановленою формою (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458). Матеріалами справи підтверджується, що відповідача (вантажоодержувача) було належним чином повідомлено 14.02.2019 о 07 год. 35 хв. про прибуття вагонів на станцію Сухачівка, що підтверджено повідомленням про затримку вагонів. Умовами пункту 46 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Згідно з пунктом 32 Правил видачі вантажів одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти із станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів передбачені Правилами зберігання вантажів. Для вивозу вантажу із станції одержувач зобов`язаний пред`явити накладну. Якщо вивезення вантажу провадиться після закінчення терміну безкоштовного зберігання, то одержувач зобов`язаний пред`явити представнику станції, який видає вантаж, квитанцію про сплату збору за зберігання вантажу. Втім, вантаж, що прибув на станцію Сухачівка, був затриманий та не був своєчасно забраний відповідачем, внаслідок чого вагони з вантажем простоювали на коліях вказаної станції залізниці. Відповідно до абз. 1 п. 129 Статуту залізниць України обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 (далі - Правила складання актів). Виходячи зі змісту пункту 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, у тому числі для засвідчення факту затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами. В матеріалах справи містяться складені станцією Сухачівка акти загальної форми ГУ-23 про початок затримки - від 14.02.2019 №40 та про закінчення затримки від 20.02.2019 №44, які підписані працівниками станції. Як зазначалося вище, відповідач був належним чином повідомлений про час прибуття вантажу, що підтверджується наявними у справі доказами, однак всупереч вимог статті 46 Статуту залізниць України, п. 32 Правил видачі вантажів та умов договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії не вжив заходів, спрямованих на усунення обставин, які викликали затримку вагонів з вантажем (звільнення прийомо-здавальних колій на станції призначення Запоріжжя-Ліве), що призвело до їх простоювання на станції Сухачівка та нарахування за час затримки зборів у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087 (далі - Правила зберігання вантажів), передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статті 46 Статуту залізниць, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Відповідно до пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці з моменту затримки. За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Пунктом 36 Статуту залізниць України передбачено, що в разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Начальник залізниці, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладення договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах. 14.02.2019 був виданий наказ № 40/МО про збільшення розміру збору за зберігання вантажу відповідача (затриманого з 07 год. 00 хв. 14.02.2019) до двократного з 17.02.2019 з посиланням на ст. 36 Статуту залізниць України, який підписаний першим заступником директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчук О.М. Відповідно до абз. 2, 3 п. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Факт затримки вагонів з вантажем відповідача з його вини на станції Запоріжжя-1 понад час їх безкоштовного зберігання підтверджується актами загальної форми ГУ-23, в яких зазначений час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери. Плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу розраховані позивачем відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ними послуг, що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356. Розрахунок збору за термін, протягом якого застосовувалася подвійна ставка збору, відповідно до п. 36 Статуту залізниць України, виконано згідно з Порядком розрахунку збору при зберіганні вантажів при застосуванні різних за значенням корегуючих коефіцієнтів до Збірника тарифів або різних за розміром ставок зборів від 28.09.2011 №МО-07/116 пропорційно загальної кількості годин, для яких нараховується збір. Плата за користування вагонами нарахована позивачем за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 23029073, 23029077, 24029082, 25029088, 26029091, 27029096, 01039108, 01039089, 02039113, 05039135, 08039151 у розмірі 226 296,24 грн. з урахуванням ПДВ. Збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі нарахований позивачем на підставі накопичувальної картки ФДУ-92 № 22029026 від 26.02.2019 у сумі 492 201,12 грн. разом з ПДВ. Представник відповідача підписав відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку із застереженням про те, що поїзд залишено на підходах за ініціативою залізниці; Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" не відмовлялось від приймання вантажу на під`їзну колію; неприймання поїзду станцією Запоріжжя-Ліве викликано незадовільною роботою станції Запоріжжя-Ліве; нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час затримки поїзду на підходах здійснено необґрунтовано та оплаті не підлягає. Відповідач не сплатив нараховану плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за час їх затримки. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що затримка вагонів на підході до станції призначення, у зв`язку з якою позивачем нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відбулася з вини відповідача, а саме: через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу відповідача, та зайнятості прийомо-здавальних колій. Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Також у вказаних актах зазначені номери залізничних накладних. Апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду та вважає, що місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку про наявність у осіб, що підписали накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу в двократному розмірі повноважень на вчинення даних дій. Апеляційний господарський суд відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки на підтвердження повноважень Декарчука О.М. до матеріалів справи долучена довіреність №4524 від 26.10.2018, видана за підписом виконуючого обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Кравцова Є.П. та члена правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Бужора О.Я. (довіреність дійсна до 02.08.2019 включно). Відповідно до п. 5.3 та пп. 18 п. 5.5 положення про Регіональну філію "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" директор філії діє на підставі довіреності, виданої товариством у порядку, передбаченому статутом товариства та цього положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора філії на виконання дій від імені товариства. Директор філії на підставі довіреності та в межах своїх повноважень має право в порядку передоручення та на підставі рішення правління товариства видавати довіреності від імені товариства керівникам структурних підрозділів філії, що знаходяться у визначеному регіоні транспортної мережі філії, та іншим працівникам філії, з урахуванням вимог, встановлених цим положенням. Відповідно до п. 14 довіреності від 26.10.2018 за реєстровим №4524 Кужавський М.С. та Декарчук О.М. уповноважені видавати та підписувати від імені філії розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань, що стосуються діяльності філії, її структурних підрозділів, які є обов`язковими для всіх працівників філії, її структурних підрозділів, а також видавати та скасовувати в установленому порядку довіреності від імені довірителя працівникам філії, її структурних підрозділів, іншим особам у порядку передоручення. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що перший заступник Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Декарчук О.М. був уповноважений видавати наказ про збільшення розміру збору за зберігання вантажу. Між тим, як правильно зазначає апелянт, право на збільшення розміру збору за збереження вантажу до двократного розміру виникає відповідно до пункту 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів. Матеріалами справи підтверджується, що вагони за перевізними накладними №45938628, №45940079 прямували зі станції Терни Придніпровської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці та були затримані на шляху прямування на проміжній станції Сухачівка. За таких обставин апеляційний господарський відхиляє доводи апелянта про відсутність повноважень у першого заступника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Декарчук О.М. на видачу наказів про збільшення розміру збору, однак погоджується із доводами апелянта про безпідставність нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі у даному випадку, оскільки мало місце затримання вагонів на шляху прямування (проміжній станції), а не несвоєчасне вивантаження і вивезення вантажів, як передбачено пунктом 36 Статуту залізниць України. Щодо доводів апелянта про ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" не відмовлялося від прийняття вантажу, апеляційний господарський суд зазначає, що причиною затримки вантажу є неприйняття вагонів вантажовласником через відсутність технічної можливості (накопичення вагонів на станції призначення), що засвідчено у встановленому порядку актами форми ГУ-23а № 8 від 14.02.2019 та актами форми ГУ-23 № 40 від 19.02.2019 та № 44 від 27.02.2019. Факт накопичення вагонів на станції призначення, зайнятість прийомо-здавальних колій підтверджена позивачем складеними актами форми ГУ-23 №1723 від 13.02.2019, №1724 від 13.02.2019, №1738 від 13.02.2019, №1739 від 13.02.2019, №1740 від 13.02.2019, №1741 від 13.02.2019, №1749 від 13.02.2019, №1755 від 13.02.2019 та письмовими поясненнями вих. № 467 від 09.08.2019 начальника станції Запоріжжя-Ліве Руденка А.В. Вищевказаними актами спростовуються доводи апелянта про ненадання позивачем актів про закінчення затримки вагонів, а також актів загальної форми, на які є посилання у відомостях плати за користування вагонами і на підставі яких розрахована плата за користування вагонами. Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що надані позивачем документи не підтверджують дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве та наявність підстав для затримання вагонів. Так, визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був своєчасно повідомлений позивачем про затримку поїзда, у зв`язку з чим відповідач мав можливість вжити заходів до усунення скупчення вагонів на підходах до станції Запоріжжя-Ліве. Відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу. Щодо доводів відповідача про те, що затримка прийому потягів відбувалася через неритмічну доставку їх залізницею на станцію призначення, суд зазначає, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору. Як вказує позивач, у п. 2.6 Єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" і станції примикання Запоріжжя-Ліве Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" викладено порядок подавання і забирання вагонів на під`їзну колію Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", яким визначено, що вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-відправних колій парку "А" та на одну з сортувально-відправних колій парку "Б". Тобто не передбачена зайнятість всіх 32 колій парків "А" та "Б" станції Запоріжжя-Ліве вагонами, які прибули на адресу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", та простоюють в очікуванні подачі на під`їзну колію та які прийняті від ПАТ "Запоріжсталь" до перевезення. Залізниця не може займати всі наявні колії по станції вагонами з вантажем Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"", оскільки даний факт може призвести до повної зупинки роботи станції, що є недопустимим. У той же час, несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та пунктів 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть у разі, коли поставка вантажу не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо). Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також наявність підстав, встановлених п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, для звільнення його як вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами. Розрахунки плати за спірними відомостями плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. З урахуванням вищевикладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення плати за користування вагонами в сумі 226 296,24 грн. та збору за зберігання вантажу в розмірі 246 100,56 грн., однак вважає безпідставним стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі у сумі 246 100,56 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі у сумі 246 100,56 грн. та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі у сумі 246 100,56 грн. та судового збору у сумі 7 085,10 грн. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 5 538,53 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17.03.2020. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І.М. Подобєд