Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/16706/17

від 10.03.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" березня 2020 р. Справа№ 910/16706/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Гаврилюка О.М. Суліма В.В. за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л., за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 10.03.2020 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 (дата підписання повного тексту - 09.08.2019) у справі №910/16706/17 (суддя - Пінчук В.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімекс-Техно» про стягнення 93 051 349, 57 грн, Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Укргазбуд» (далі - ПАТ «Укргазбуд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») про стягнення 93 051 349, 57 грн, з яких: 15 553 675, 57 грн основний борг за договором підряду від 11.07.2012 № 749; 21 652 420, 91 грн пеня за період з 19.01.2013 по 24.09.2017; 2 184 758, 76 грн - 3% річних за період з 19.01.2013 по 24.09.2017; 18 475 985, 90 грн - збитки від інфляції за період з червня 2012 по серпень 2017; 9 468 143, 20 грн, основний борг за договором підряду від 29.11.2012 № 1308, 13 180 692, 94 грн пеня за період з 19.01.2013 по 24.09.2017; 1 329 949, 87 грн - 3% річних за період з 19.01.2013 по 24.09.2017; 11 205 722, 42 грн - збитки від інфляції за період з червня 2012 по серпень 2017. Позовні вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати позивачу виконаних робіт за договорами підряду від 11.07.2012 № 749 та від 29.11.2012 №1308. У зв`язку з простроченням виконанням зобов`язань з оплати виконаних робіт, позивачем також було нараховано штрафні санкції, передбачені умовами договорів. 28.09.2017 ухвалою Господарського суду міста Києва позовна заява ПАТ «Укргазбуд» була повернута останньому на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), оскільки позивачем надіслано відповідачеві копію іншої позовної заяви, ніж поданої до суду. 24.10.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.03.2018, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 скасована, матеріали справи передані на розгляд до суду першої інстанції. 30.08.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва позов ПАТ «Укргазбуд» залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України (в редакції чинній після 15.12.2017). Ухвалу мотивовано порушенням правил об`єднання позовних вимог. 30.10.2018 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Указана постанова залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.01.2019. Суди дійшли висновку про те, що в даному випадку підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у суду першої інстанції були відсутні, оскільки позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, при цьому будь-яких недоліків позовної заяви судом встановлено не було, як і способу і строку їх усунення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Промімекс-Техно» (далі - ТОВ «Промімекс-Техно»).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 в позові відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що згідно сертифікату торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018 засвідчено ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили ) з 27.02.2014 та зазначено, що дату закінчення їх терміну встановити неможливо. А тому, зважаючи на вплив форс-мажорних обставин, суд першої інстанції, на підставі ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за вказаними договорами, про застосування якого заявив відповідач, закінчився. За договором № 749 від 11.07.2012 строк закінчився 27.12.2015, а за договором № 1308 від 29.11.2012 - 08.02.2016. Натомість, як зазначив суд першої інстанції, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 27.09.2017, тобто більш ніж через рік після спливу строку позовної давності. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивача про те, що після підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків перебіг позовної давності переривався відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України і після переривання перебіг позовної давності почався заново, оскільки вказаний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами підписаний 25.09.2014, а позовна заява подана до суду 27.09.2017. Тобто, також з пропущенням строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду У серпні 2019 року ПАТ «Укргазбуд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укргазбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву, заперечення, клопотань. Справу призначено до розгляду на 20.11.2019. Справа розглядалася різними складами суду. Суд розглянув справу у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в «розумні строки», з урахуванням також поведінки учасників апеляційного провадження. 20.11.2019 розгляд справи відкладено до 16.12.2019. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. в період з 04.12.2019 до 18.12.2019, розгляд справи, призначений на 16.12.2019, не відбувся. 20.12.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2020. 27.01.2020 розгляд справи по суті фактично не розпочався у зв`язку з поданою ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» заявою про відвід складу суду. За наслідками розгляду відводу його було визнано необґрунтованим та відмовлено в його задоволенні. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 справу призначено до розгляду на 26.02.2020. 26.02.2020 суд розглянув справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, оглянувши надані позивачем оригінали документів. Також у судовому засіданні оголошено перерву на судові дебати до 10.03.2020. 06.03.2010 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли: промова (заключне слово); заява про визнання письмових доказів такими, що не відповідають критеріям достовірності та вірогідних доказів; заява про постановлення окремої ухвали щодо виявлення у діяннях позивача ознак кримінального правопорушення. У судове засідання 10.03.2020 з`явилися представники сторін - позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлялася в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Поштова кореспонденція, надіслана на адресу ТОВ «Промімекс-Техно» та голові комісії з припинення товариства повернулися до суду з відмітками: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», «інші причини». При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адреси (товариства та голові комісії з припиненням), які міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які в силу ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вважається достовірною та може бути використана у спорі з третьою особою. Заяв про зміну адреси до суду не надходило. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення учасника справи та можливість розгляду апеляційної скарги. У судовому засіданні 10.03.2020 сторонам повторно роз`яснено про те, що в судовому засіданні 26.02.2020 оголошувалася перерва на судові дебати та про встановлений судом на стадії підготовки строк для подачі заяв клопотань, тощо. Сторони вказали, що обізнані про строки для подачі заяв та клопотань та стадією судового розгляду. Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В силу ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено учасникам справи десятиденний строк, з дня отримання такої ухвали, зокрема, для подачі заяв клопотань (п. 4 резолютивної частини ухвали). Роз`яснено сторонами наслідки недотримання строків подачі відповідних документів (п. 5 резолютивної частини ухвали. Як вбачається з матеріалів справи ухвалу суду апеляційної інстанції від 15.10.2019 відповідач отримав 24.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (а.с. 26, т. 5). Тобто строк для подачі всіх та клопотань сплив 04.11.2019 (03.11.2019 припало на вихідний день). Отже, заяви відповідача про визнання письмових доказів такими, що не відповідають критеріям достовірності та вірогідних доказів та про постановлення окремої ухвали щодо виявлення у діяннях позивача ознак кримінального правопорушення подані з пропуском строку, встановленого судом. При цьому ані клопотання про поновлення строку для подачі таких заяв у порядку ст. 119 ГПК України, ані поважних причин неможливості подати їх раніше, заявником не надано, у зв`язку з чим указані клопотання залишені без розгляду на підставі ст. 118, 207 ГПК України. У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів ПАТ «Укргазбуд» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог з огляду на таке. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив дату звернення позивач до суду першої інстанції з даним позовом. Так, позовну заяву було подано через відділення поштового зв`язку 25.09.2017. Так, з урахуванням поштового перебігу, вона надійшла до суду 27.09.2017. Наведені обставини, за твердженням скаржника, підтверджуються матеріалами справи. Такі обставини мають істотне значення, оскільки впливають на визначення строків позовної давності. Зокрема, скаржник зазначає, що 25.09.2014 сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, що перериває перебіг строку позовної давності. Відповідно, звернення з даним позовом 25.09.2017 свідчить про те, що стороною не було пропущено строк позовної давності. Крім того, скаржник вказує, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим останньою по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв`язку з настанням обставин непереборної сили. Однак, зі змісту сертифікату № 2018 від 03.12.2014 не вбачається, що він стосується конкретних договорів підряду № 749 від 11.07.2012 та № 1308 від 29.11.2012. До того ж, скаржник зазначає, що ним не заявлялися вимоги про відшкодування збитків. Тому норма ст. 617 Цивільного кодексу України не підлягала б до застосування, оскільки вимоги стосуються виконання обов`язку в натурі (в частині основного боргу та інфляційного збільшення). Також скаржник наголошує, що між сторонами розглянуто спір у подібних правовідносинах, в якому наведені вище аргументи враховані та частково задоволені його вимоги. Такий спір був предметом розгляду справи Господарського суду міста Києва № 910/16725/17. За результатом касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 08.05.2018 було залишено без змін судові акти про часткове задоволення позовних вимог. 12.12.2019 та 21.02.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли пояснення щодо реальності вчинених підрядних робіт та щодо відсутності певних документів.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 28.10.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні. Відповідач зазначає, що посилання скаржника на подання позову в даній справі 25.09.2017 не відповідає дійсності, оскільки додані до апеляційної скарги копії фіскального чеку та опису вкладення містять різні номери трек-номеру, що, на переконання сторони, свідчить про суперечливість доказів. При цьому на позовній заяві міститься відмітка про реєстрації позову судом першої інстанції 27.09.2017. Також відповідач звертає увагу на різну кількість аркушів матеріалів, надісланих до суду та йому безпосередньо. Посилання скаржника на акт звірки взаємних розрахунків відповідач вважає необґрунтованим з огляду на те, що така звірка без підтверджуючих первинних документів не може бути належним доказом на підтвердження факту наявності заборгованості та її визнання стороною. Відсутність доказів реально виконаних робіт та, відповідно, первинних документів, які б підтверджували їх виконання, на переконання сторони, підтверджується, зокрема, судовими рішеннями в адміністративній справі №826/6911/14 стосовно ТОВ «Промімекс-Техно». Крім того, відповідач зазначає, що факт невиконання позивам робіт також підтверджується: відсутністю документів, які б підтверджували обставини реального руху активів між позивачем, відповідачем та третьою особою; знищенням оригіналів первинних документів і додатків до них, що підтверджується актом про вилучення для знищення документів від 22.01.2016 №7, що, на переконання сторони, свідчить про відсутність спору по таким документам. Також відповідач вважає безпідставним посилання відповідача на неналежність такого доказу, як сертифікат Торгово-промислової палати від 03.12.2014 № 2018 з огляду на те, що норма ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає можливість видачі сертифікату в усіх без винятку суспільних відносинах, у тому числі, але не виключно, відповідно до договорів, контрактів. Сертифікат Торгово-промислової палати від 03.12.2014 № 2018 є чинним та не визнаний незаконним. При цьому посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі №910/16725/17, відповідач вважає безпідставним, оскільки вказане судове рішення не містить жодних правових висновків щодо застосування абзаців 3, 4, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». А правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України). Скаржник також зазначає про прострочення виконання зобов`язань саме підрядником, оскільки останнім не було виконано частини робіт по обох підрядних договорах. Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання скаржника на акт звірки взаємних розрахунків, оскільки такий може прийматися до уваги тільки за умови реального підтвердження заборгованості первинними документами з посиланнями на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 № 804/15389/15. Доказів здійснення реальних операцій скаржником, на переконання відповідача, надано не було. Відсутність фактів реальності операцій, поряд з наведеними вище обставинами підтверджується також невідповідністю наданої технічної документації. 16.12.2019 та 17.01.2020 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли додаткові пояснення, які стосуються обґрунтування стороною відсутність доказів здійснення підрядних робіт, що свідчить про прострочення саме позивача, як підрядника.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, між ПАТ «Укргазбуд» (підрядником) та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (замовником) були укладені договори підряду № 749 від 11.07.2012 та № 1308 від 29.11.2012, відповідно до п. 1.1 яких позивач зобов`язався виконати комплекс робіт по виготовленню і транспортуванню плетей підводного трубопроводу БК-1 Одеського ГМ-МСП-4 Голіцинського ГКМ по об`єкту «Облаштування Одеського та Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря. Пусковий комплекс». Вказані роботи позивач зобов`язався виконати власними силами, а також силами залучених за погодженням із відповідачем супідрядних організацій, а останній зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість на умовах даних договорів. Відповідно до п. 3.1 договорів підряду ціна предмету договору є приблизною (динамічною), визначена договірною ціною (додаток №3) і складає 29 765 739, 60 грн (за договором підряду № 1308) і 94 596 348, 00 грн (за договором підряду №749), відповідно, без врахування вартості матеріалів замовника. Згідно з п. 4.1 договорів підряду протягом 10 днів після підписання договору замовник перераховує підрядчику аванс у розмірі 30 % від вартості робіт за договором. Розрахунок за виконані роботи виконується щомісячно згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт / і витрат / (Ф№КБ-3), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.12.2009 №

554. Замовник щомісяця протягом двадцяти календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт / і витрат / (Ф№КБ-3), сплачує підрядчику 70 % від вартості виконаних робіт без врахування вартості матеріалів замовника, а 30 % вартості виконаних у звітний період робіт погашається в рахунок авансу. Положеннями п. 5.1, 5.2 договорів підряду сторони узгодили, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт, підрядчик складає акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф№КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт / і витрат / (Ф№КБ-3) з урахуванням вартості матеріалів замовника. Підрядчик оформлює повний комплект виконавчої документації на весь виконаний об`єм робіт, звіт про використання матеріалів замовника і документів згідно з п. 4.3, 4.4, 4.5 договору і передає на підпис замовнику. Замовник протягом десяти робочих днів розглядає акти та підписує їх або надає мотивовану відмову у вигляді зауважень. Датою початку виконання робіт є дата підписання договору. Підрядчик зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту підписання договору та повністю виконати роботи, згідно з технічним завданням (додаток № 1) і календарного графіку (додаток № 2) (п. 6.1 договорів підряду). Розділами 7 договорів підряду сторони узгодили права та обов`язки сторін. Пунктами 8.1, 8.2 договорів підряду сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язань, сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором і чинним законодавством України. У випадку невчасної оплати замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості. Відповідно до п. 9.1 договорів сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, які не існували на момент укладення договору і виникли проти волі сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо,війна і т. ін.). Положеннями п. 9.2 договорів передбачено, що сторона, яка зазнала дій обставин, вказаних в п. 9.1 договору, зобов`язана негайно, в письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення і можливу тривалість вказаних обставин, додаючи довідку Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу, який діє в місці виникнення обставин непереборної сили. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що за договорами №749 від 11.07.2012 та № 1308 від 29.11.2012 були виконанні роботи на загальну суму 87 304 905, 51 грн (за договором від 11.07.2012 № 749 на суму 73 625 480, 31 грн та за договором від 29.11.2012 № 1308 на суму 13 679 425, 20 грн). Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання робіт на вказану суму підтверджується наступними актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт / і витрат /: довідка за серпень 2012 року від 31.08.2012 та акти № 1, № 2 за серпень 2012 року від 31.08.2012 на суму 16 537 711, 34 грн, довідка за жовтень 2012 року від 01.10.2012 та акти № 1, № 2, № 3 за жовтень 2012 року від 01.10.2012 на суму 34 993 438, 28 грн, довідка за листопад 2012 року від 07.12.2012 року та акт № 1, № 2, № 3 за листопад 2012 року від 07.12.2012 на суму 22 093 407, 51 грн, довідка за лютий 2013 від 28.02.2013 та акти № 1, № 2 за лютий 2013 року на суму 923, 18 грн за договором від 11.07.2012 №

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі склалися договірні правовідносини з договорів підряду. Спір стосується наявності підстав для стягнення заборгованості за договорами та нарахованих штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору виконано, а відповідачем прийнято виконані позивачем будівельно-монтажні роботи на загальну суму 87 304 905, 51 грн, а саме: за договором №749 від 11.07.2012 на суму 73 625 480, 31 грн та за договором від 29.11.2012 № 1308 на суму 13 679 425, 20 грн, що підтверджується наступними актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт / і витрат /: довідка за серпень 2012 року від 31.08.2012 та акти № 1, № 2 за серпень 2012 року від 31.08.2012 на суму 16 537 711, 34 грн, довідка за жовтень 2012 року від 01.10.2012 та акти № 1, № 2, № 3 за жовтень 2012 року від 01.10.2012 на суму 34 993 438, 28 грн, довідка за листопад 2012 року від 07.12.2012 року та акт № 1, № 2, № 3 за листопад 2012 року від 07.12.2012 на суму 22 093 407, 51 грн, довідка за лютий 2013 від 28.02.2013 та акти № 1, № 2 за лютий 2013 року на суму 923, 18 грн за договором від 11.07.2012 №

749. За договором від 29.11.2012 № 1308 виконання робіт підтверджується довідкою за січень 2013 від 18.01.2013 та актом за січень 2013 від 18.01.2013 на суму 13 679 425, 20 грн. Указані документи підписані представниками сторін без зауважень та скріплені їх печатками. Як встановлено в даній постанові, замовник за виконанні роботи розрахувався лише частково в розмірі 62 283 086, 74 грн, а саме: за договором від 11.07.2012 № 749 - в розмірі 58 071 804, 74 грн, а за договором від 29.11.2012 № 1308 - в розмірі 4 211 282, 00 грн, що підтверджується виписками по рахункам позивача. При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на те, що такі документи не підтверджують факту виконання підрядчиком робіт з огляду на таке. Порядок передання та прийняття робіт передбачено ст. 882 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 4 якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Крім того, сторони узгодили, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт підрядчик складає акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф№КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт / і витрат / (Ф№КБ-3) (п. 5.1 договорів), на підставі яких і здійснюється розрахунок (п. 4.1, 4.2 договорів). Наявні в матеріалах справи акти за формою Ф№КБ-2в та довідки про вартість форми Ф№КБ-3 (узгоджені сторонами) підписані обома сторонами без зауважень. Доказів неналежності таких документів (підробка, фальсифікація, тощо) відповідачем до матеріалів справи не надано. Дані оригінали оглянуті судом апеляційної інстанції. При цьому посилання відповідача на акт «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» від 22.01.2016 за № 7, як підстава відмови в позові, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані з огляду на те, що вказаний акт не містить чіткого переліку договорів, актів та довідок, які знищено. Натомість в акті відображено дати справ або крайні дати справ, кількість справ, томів, строк зберігання справ. Відображення факту знищення договорів підряду від 11.07.2012 №749, від 29.11.2012 № 1308, актів та довідок до них, акт від 22.01.2016 за № 7 не містить. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17. Північний апеляційний господарський суд враховує, що на момент ухвалення даної постанови чинною є норма статті 79 ГПК України щодо вірогідності доказів, згідно з якою наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом норми процесуального права застосовуються в редакції чинній, на момент ухвалення рішення. Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь. Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази «за внутрішнім переконанням» вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим. При цьому суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини,зокрема, рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Отже, за умови наявних та досліджених судом апеляційної інстанції договорів підряду, актів виконаних робіт, довідок про вартість та з урахуванням часткової оплати за цими договорами та відсутність в акті знищення від 22.01.2016 за № 7 договорів підряду та первинних документів до них, які є предметом розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про більшу вірогідність («баланс вірогідностей») факту виконання робіт за договорами підряду від 11.07.2012 №749, від 29.11.2012 № 1308, аніж факт невиконання таких робіт. А тому посилання скаржника на відсутність доказів виконання підрядних робіт відхиляються як необґрунтовані. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в суді першої інстанції доводи відповідача зводилися переважно до надання позивачем неповного пакету документів на підтвердження факту виконання робіт, форс-мажорні обставини та пропуск позовної давності. Про заперечення факту саме виконання робіт сторона не зазначала. Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Посилання ж відповідача на адміністративну справу №826/6911/14 стосовно ТОВ «Промімекс-Техно» в контексті підтвердження невиконання робіт також не приймається судом до уваги з огляду на те, що предметом розгляду такої справи було визнання протиправними дій по проведенню перевірки щодо документального підтвердження господарських операцій та зобов`язання та заборона вчиняти певні дії, які стосуються саме ТОВ «Промімекс-Техно». Свої позовні вимоги ТОВ «Промімекс-техно» обґрунтовувало тим, що звірка проведена податковою без додержання вимог чинного законодавства з питань, що регулюють правовий порядок проведення зустрічних звірок, оскільки у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва були відсутні підстави для проведення зустрічної звірки. Тобто вказаний спір стосується оскарження податкової перевірки ТОВ «Промімекс-Техно», а встановлені обставини не входять до предмету доказування у даній справі (підтвердження факту виконання робіт). А тому такі доводи відповідача відхиляються як безпідставні. До того ж, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних експертних досліджень, інших доказів невиконання підрядних робіт, заяв щодо проведення експертизи стосовно не відповідності документації об`єкту будівництва, вимогам до нього, тощо ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не подавалося. А тому саме лише судження щодо технічної документації та твердження про «абсурдність» первинної документації, за умови наявності договорів, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість, підписаних сторонами, а також факту часткової сплати за такі роботи, відхиляється судом як необґрунтоване. Щодо посилань відповідача в суді першої інстанції на відсутність всіх документів, зокрема, передбачених п. 4.3, 4.4 договору, а саме підтвердження витрат на відрядження, вартість матеріально технічних ресурсів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що розбіжності щодо вказаного питання вирішуються між сторонами під час погодження та підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт /і затрати/, однак, усі довідки підписані відповідачем без зауважень та заперечень. А тому такі доводи також є необґрунтованими. У цій частині приймаються доводи іншої сторони щодо тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, через що частина документів не збереглася. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно відповідно до актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і затрат/ (Ф №КБ-3) протягом 10 календарних днів після підписання вказаних документів. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем банківських виписок, відповідачем здійснено погашення заборгованості по двом договорам у розмірі 62 283 086, 74 грн. Указаний факт сторонами не оспорювався. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 021 818, 77 грн, з яких: 15 553 675, 57 грн - за договором № 749 від 11.07.2012 та 9 468 143, 20 грн - за договором № 1308 від 29.11.2012 грн. Доказів оплати заборгованості відповідачем суду не надано. Таку заборгованість сторони також підтвердили в актах звірки взаєморозрахунків від 25.09.2014. При цьому посилання відповідача на відсутність первинних документів спростовується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами відповідач та виходив з того, що в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018, відповідно до якого ТПП України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини з 27.02.2014. Відповідно до п. 9.1 договорів сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, які не існували на момент укладення договору і виникли проти волі сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо,війна і т. ін.). Положеннями п. 9.2 договорів передбачено, що сторона, яка зазнала дій обставин, вказаних в п. 9.1 договору, зобов`язана негайно, в письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення і можливу тривалість вказаних обставин, додаючи довідку Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу, який діє в місці виникнення обставин непереборної сили. Частиною 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Підпунктом 3.3.1 пункту 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ( Force Majeure ) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Згідно з пунктом 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, вказаними нормами встановлено, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв`язку з настанням обставин непереборної сили. Сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 2018, на який посилається відповідач, не містить відомостей про договір підряду № 1086 від 05.10.2010, невиконання якого відповідачем спричинило передання спору на вирішення господарському суду, а отже не може вважатися доказом підтвердження дії обставин непереборної сили на виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором підряду № 1086 від 05.10.2010. Аналогічна позиція викладене в постанові Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17 між тими ж сторонами за аналогічних обставин, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов`язковою для суду апеляційної інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо можливості застосування ст. 617 Цивільного кодексу України до даних правовідносин в частині основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних нарахувань та приймає доводи скаржника в цій частині з огляду на таке. Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов`язань є неможливим. При цьому слід зазначити, що ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України). Отже, порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості виконаних робіт є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.07.2018у справі № 905/1722/17, від 20.06.2018 у справі № 913/869/14. При цьому норма ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України взагалі не передбачає можливості звільнення від виконання зобов`язання в натурі, в даному випадку оплати підрядчику виконаних робіт та компенсації за користування коштами та інфляційних процесів. А тому висновки суду першої інстанції у цій частині визнаються передчасними. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності. Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, відповідно до п. 4.1 договору № 749 від 11.07.2012 замовник повинен був розрахуватися з підрядником за актами приймання виконаних будівельних робіт № 1-3 від 07.12.2012 у термін до 27.12.2012 включно. Згідно п. 4.1 договору № 1308 від 29.11.2012 замовник повинен був розрахуватися з підрядником за актами приймання виконаних будівельних робіт № б/н від 18.01.2013 у термін до 08.02.2013 включно. Суд першої інстанції, з урахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за вказаними договорами закінчився, а саме за договором № 749 від 11.07.2012 - строк закінчився 27.12.2015, а за договором № 1308 від 29.11.2012 - строк закінчився 08.02.2016. Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. 25.09.2014, в межах трирічного строку позовної давності, між ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПАТ «Укргазбуд» було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2014 за договором № 1308 від 29.11.2012 на суму 9 468 143, 20 грн, за договором № 749 від 11.07.2012 - 15 553 675, 57 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Скаржник правильно стверджує, що підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін акту звірки від 25.09.2014 є дією, що свідчить про визнання боргу відповідачем, у зв`язку з чим перебіг позовної давності переривався. Відповідно до актів звірки від 25.09.2014 відображена загальна сума заборгованості відповідача за укладеними між сторонами договором № 1308 від 29.11.2012 на суму 9 468 143, 20 грн та договором № 749 від 11.07.2012 - 15 553 675, 57 грн. Акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2014 підписано зі сторони відповідача тимчасово виконуючою обов`язки Голови правління - Нєжновою С.В., Головним бухгалтером Бойко І.А. та скріплено печаткою підприємства, зі сторони позивача - головою правління Ярмолатій О.В. та в.о головного бухгалтера - Мальчук Н.А. У матеріалах справи наявні копії наказів про призначення вказаних осіб на посади, а тому суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вказані акти звірки підписані уповноваженими представниками сторін. Разом з тим, акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, який засвідчує факт господарської операції, однак, за висновками суду, акти звірки від 25.09.2014, у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, з урахуванням наявних актів виконаних робіт та довідок про вартість, є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу. А відтак, має місце переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, зафіксований сторонами у актах звірки. При цьому, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання такого боргу. Аналогічна позиція викладене в постанові Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17 між тими ж сторонами за аналогічних обставин, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов`язковою для суду апеляційної інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника та факт переривання позовної давності - 25.09.2014, отже визнання відповідачем боргу було вчинено в межах трирічного строку позовної давності, відповідно висновок суду першої інстанції визнається передчасним. Як вбачається з опису вкладення у цінний лист на ім`я Господарського суду міста Києва та відбитку поштового штемпеля на описі вкладення, позивач звернувся з даним позовом до суду 25.09.2017, а відтак, в межах позовної давності. При цьому посилання суду першої інстанції на те, що позовна заява подана 27.09.2017, оскільки така дата зазначена на відбитку штемпеля суду першої інстанції на позовній заяві є безпідставним. З матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі було подано через відділення поштового зв`язку 25.09.2017, що підтверджується описом вкладення та проставленим на ньому штемпелем відділення зв`язку (а.с. 400 т. 1). З урахуванням поштового перебігу позов надійшов до суду першої інстанції 27.05.2017, про що свідчить штемпель Господарського суду міста Києва (№16706/17). Відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 7 ст. 117 ГПК України). Аналогічне положення містилося в ГПК України в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом (ч. 4 ст. 51 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що звернувшись з даним позовом 25.09.2017, позивач звернувся в межах строку позовної давності (останній день строку позовної давності), у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договорам підряду № 1308 від 29.11.2012, яка складає 9 468 143, 20 грн, № 749 від 11.07.2012 - 15 553 675, 57 грн підлягає стягненню, відповідно рішення суду першої інстанції - скасуванню. Також за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами останньому нараховані пеня в розмірі 34 833 113, 85 грн, 3% річних в розмірі 3 514 708, 63 грн та збитки від інфляції в розмірі 29 681 708, 32 грн, з яких: за договором від 11.07.2012 № 749 пеня складає 21 652 420, 91 грн (за період з 19.01.2013 по 24.09.2017), 3% річних складають 2 184 758, 76 грн (за період з 19.01.2013 по 24.09.2017) та збитки від інфляції складають 18 475 985, 90 грн (за період з червня 2012 по серпень 2017); за договором від 29.11.2012 № 1308 пеня складає 13 180 692, 94 грн (за період з 19.01.2013 по 24.09.2017), 3% річних складають 1 329 949, 87 грн (за період з 19.01.2013 по 24.09.2017) та збитки від інфляції складають 11 205 722, 42 грн (за період з червня 2012 по серпень 2017). Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). З урахуванням викладеного, нарахування та заявлення до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання є правомірним. Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 25.09.2017, а доказів переривання позовної давності щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем суду не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 25.09.2014 по 24.09.2017 (в межах позовної давності). Північний апеляційний господарський суд здійснивши розрахунок 3% та інфляційних витрат за період з 25.09.2014 по 24.09.2017, дійшов висновку про обґрунтованість за договором підряду від 11.07.2012 № 749 заявлених 1 401 109, 19 грн 3 % річних; 14 114 804, 13 грн інфляційних втрат; за договором підряду від 29.11.2012 № 1308 заявлених 852 911, 09 грн 3 % річних та 8 592 244, 72 грн інфляційних втрат. Відповідно такі вимоги підлягають задоволенню. В іншій частині слід відмовити, залишивши без змін в цій частині рішення суду першої інстанції. Що стосується заявленої до стягнення пені, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України). Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, відповідно до п. 4.1 договору № 749 від 11.07.2012 замовник повинен був розрахуватися з підрядником за актами приймання виконаних будівельних робіт № 1-3 від 07.12.2012 у термін до 27.12.2012 включно. Згідно п. 4.1 договору № 1308 від 29.11.2012 замовник повинен був розрахуватися з підрядником за актами приймання виконаних будівельних робіт № б/н від 18.01.2013 у термін до 08.02.2013 включно. Відповідно до ч. 6 ст. 262 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Іншого договорами підряду не встановлено Відповідно, останнім днем для стягнення пені за договором № 749 від 11.07.2012, з урахуванням заявленої позовної давності, було 27.06.2014, а за договором № 1308 від 29.11.2012 - 29.05.2013 (шість місяців нарахування + рік позовної давності). Водночас, з позовом у даній справі позивач звернувся тільки 25.09.2017. А тому в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені слід відмовити. У вказаній частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку про застосування норм матеріального права щодо строку позовної давності та обставин непереборної сили. Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягнені 49 982 887, 90 грн, з ухваленням у вказаній частині нового рішення - про задоволення позову у відповідній частині.

9. Судові витрати З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст. 129 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (пп. б п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України). Керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/16706/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/16706/17 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 49 982 887, 90 (сорок дев`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 90 коп., з ухваленням нового - про задоволення позову частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505, код 00153117) на користь Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський район, село Зазим`є, вул. Деснянська, будинок 141, код 14277604) 49 982 887, 90 грн, з яких: 15 553 675, 57 грн основний борг за договором підряду від 11.07.2012 № 749; 1 401 109, 19 грн 3 % річних за період з 25.09.2014 по 24.09.2017; 14 114 804, 13 грн інфляційних втрат; 9 468 143, 20 грн основний борг за договором підряду від 29.11.2012 № 1308; 852 911, 09 грн 3 % річних за період з 25.09.2014 по 24.09.2017; 8 592 244, 72 грн інфляційних втрат. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/16706/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» - без задоволення.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505, код 00153117) на користь Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський район, село Зазим`є, вул. Деснянська, будинок 141, код 14277604) 322 292, 29 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції. Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 16.03.2020 Головуючий суддя О.М. Коротун Судді О.М. Гаврилюк В.В. Сулім

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/16706/17

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше