Постанова 4876 № 34/5005/4591/2012

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.03.2020 року м.Дніпро Справа № 34/5005/4591/2012 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач) суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. при секретарі судового засідання: Михайловій К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУП", Приватного підприємства "ЦЕСІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 (прийнята суддею Владимиренко І.В., повний текст складено 17.09.2019), у справі №34/5005/4591/2012 за заявою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради до боржника Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами До господарського суду Дніпропетровської області 29.07.2019 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУП", Приватного підприємства "ЦЕСІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської від 28.07.2016 по справі №34/5005/4591/2012 за нововиявленими обставинами.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 у справі № 34/5005/4591/2012 усні клопотання представника ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ та арбітражного керуючого Левченко В.В. про відкладення розгляду справи залишено без задоволення; в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП, Приватного підприємства ЦЕСІЯ, Товариства з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №34/5005/4591/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ в частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2015 №05/2-2870вих15 відмовлено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №34/5005/4591/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ в частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2015 №05/2-2870вих15 - залишено в силі. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП, Приватного підприємства ЦЕСІЯ, Товариства з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №34/5005/4591/2012, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що про існування рішень Дніпровської міської ради від 02.07.2008р. №26/34, від 27.06.2007р. №14/16, від 12.10.2006р. №10/5 їм стало відомо 29.07.2019р., а тому саме з дати отримання (29.07.2019р.) копій вказаних рішень у заявників виникла можливість ознайомитися з їх змістом і підготувати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, оскільки як встановлено судом, факт перебування активів КЖЕП Південне з 2007 року в податковій заставі був відомий учасникам справи №34/5005/4591/2012 та досліджувався судами під час розгляду скарги прокуратури області на дії ліквідатора у справі, у тому числі під час перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою ПП ЦЕСІЯ та Вищим господарським судом України за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП. Господарський суд дійшов до висновку, що обізнаність заявників на час розгляду справи про наведені у заяві обставини та неподання відповідних доказів до суду своєчасно, свідчить про неможливість їх віднесення до нововиявлених у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з прийнятим рішенням (ухвалою) Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що при постановлені оскаржуваної ухвали неповністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, не правильно застосовані норми процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, у справі № 34/5005/4591/2012 за нововиявленими обставинами; скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі № 34/5005/4591/2012 у частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2015 № 05/2-2870вих15, визнання неправомірними дій ліквідатора КЖЕП "Південне" арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута 13 об`єктів нерухомого майна (згідно переліку, наведеного в резолютивній частині ухвали), визнання неправомірними дій ліквідатора КЖЕП "Південне" арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо реалізації з відкритих біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржою "Регіональна універсальна біржа" з продажу 13 об`єктів нерухомого майна (наведених в резолютивній частині ухвали), визнання недійсними договорів купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна (щодо 13 об`єктів, наведених в резолютивній частині ухвали); ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні скарги Прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2015 № 05/2-2870вих15 про визнання неправомірними дій ліквідатора КЖЕП "Південне" арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута 13 об`єктів нерухомого майна, визнання неправомірними дій ліквідатора КЖЕП "Південне" арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо реалізації з відкритих біржових торгів 13 об`єктів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу 13 об`єктів нерухомого майна, визнання недійсними 13 договорів купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що рішення Дніпропетровської міської ради від 02.07.2008 № 26/34, від 27.06.2007 № 14/16, від 12.10.2006 № 10/5 були надані заявниками на підтвердження обставин перебування активів КЖЕП "Південне" у податковій заставі, які дійсно під час розгляду скарги прокуратури досліджувались судом, оскільки вказані рішення взагалі є рішеннями про надання згоди на реалізацію з прилюдних торгів арештованих нежитлових приміщень, які обліковуються на балансі КЖЕП "Південне", в рахунок погашення заборгованості цього підприємства, а не про податкову заставу та надавались на підтвердження обставини наявності волевиявлення власника на розпорядження спірним нерухомим майном у відповідний спосіб шляхом реалізації в рахунок погашення заборгованості КЖЕП "Південне" перед стягувачем. На думку скаржника, зазначені обставини наявності волевиявлення власника на розпорядження спірним нерухомим майном у відповідний спосіб і є тими нововиявленими обставинами, на які посилались заявники та які не були оцінені судом. Скаржник вважає, що нема підстав вважати усі надані заявниками рішення міської ради новими несвоєчасно поданими доказами, які не оцінювалися судом, стосовно обставин перебування майна у податковій заставі, про які були обізнані заявники і що були встановлені судом під час розгляду скарги, оскільки надані рішення міської ради стосуються інших істотних для справи обставин, які не були відомі заявникам і які не були встановлені судом при ухваленні судового рішення, яке переглядається. Скаржник вважає зазначені обставини істотними для розгляду справи, так як врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято. Також скаржник зазначає, що в основу ухвали від 28.07.2016 було покладено факт наявності волевиявлення міської ради (вираженого у рішеннях від 02.12.2009 №52/52 та від 02.03.2011 №16/9) на передачу спірного нерухомого майна з балансу КЖЕП "Південне" на баланс іншого комунального підприємства та факт невиконання вказаних рішень міської ради та рішення господарського суду про зобов`язання передати об`єкти. Спірні об`єкти нерухомого майна разом з іншим комунальним майном територіальної громади перебували на балансі боржника і були закріплені за ним на праві господарського відання. У зв`язку з невиконанням комунальним підприємством своїх зобов`язань, на все майно боржника були накладені арешти. В свою чергу Дніпропетровська міська рада не приймала рішень про припинення права господарського відання боржника на спірні об`єкти нерухомого майна, як і не вчинювала дій для звільнення майна з податкової застави чи з-під арештів не вчинювала. Натомість, для задоволення вимог кредиторів, міською радою були прийняті рішення від 12.10.2006 № 10/5, від 27.06.2007 № 14/16, 02.07.2008 №26/34, якими вона виділила спірні об`єкти для передачі в податкову заставу та надала згоду на їх реалізацію в рахунок погашення заборгованості комунального підприємства. На думку скаржника, матеріально-правовими фактами, які заявники відносять до нововиявлених обставин, є факти реалізації міською радою своєї правомочності на визначення юридичної долі спірного майна у раніше прийнятих рішеннях, які не були скасовані і залишились діючими. Апелянт вважає очевидним, що дії міської ради при прийнятті рішень від 02.12.2009 №52/52 та від 02.03.2011 №16/9 про необхідність передачі боржником іншому комунальному підприємству об`єктів, які перебувають під арештами та у податковій заставі за невиконаними зобов`язаннями цього підприємства, суперечать її попередній поведінці, а саме раніше прийнятим рішенням від 12.10.2006 № 10/5, від 27.06.2007 №14/16, від 02.07.2008 26/34, якими ці об`єкти визначались міською радою такими, що мають бути передані у податкову заставу та надавалась згода на їх реалізацію в рахунок погашення боргу боржника. Скаржник зазначає, що надані заявником нові матеріально-правові факти підтверджують наявність в діях міської ради суперечливої поведінки, від якої міська рада намагається отримати перевагу шляхом набуття можливості за допомогою процедури банкрутства вивести з комунального підприємства обтяжені за його зобов`язаннями визначені міською радою для продажу активи. Також скаржник зазначає, що закінчення виконавчого провадження (на стадії ліквідації боржника) не припиняло правовідносин, врегульованих вказаними рішеннями міської ради, оскільки згідно ч. 2 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі ліквідації боржника юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. Таким чином, наявність вказаних вище рішень стосовно спірних об`єктів нерухомого майна, якими міська рада визначила реалізувати їх для погашення зобов`язань боржника, ліквідатор мав прямий обов`язок реалізувати вказане нерухоме майно для задоволення вимог кредиторів. На думку скаржника, у міської ради не було юридичних підстав вносити зміни чи скасовувати рішення від 12.10.2006 №10/5, від 27.06.2007 № 14/16, від 02.07.2008 №26/34, а також вносити зміни до врегульованих ними правовідносин шляхом прийняття рішень від 02.12.2009 №52/52 та від 02.03.2011 № 16/9. Міська рада прийняла щодо тих самих спірних об`єктів інші рішення, які за змістом суперечать раніше прийнятим. Такі дії міської ради не узгоджуються з основоположними принципами справедливості, добросовісності, розумності, стабільності цивільно-правового обігу, неприпустимості здійснення права на шкоду правам та законним інтересам іншим осіб. Скаржник вважає, що вказані заявниками обставини є істотними для справи, оскільки спростовують факти, що покладені в основу ухвали від 28.07.2016 і підтверджують, що дії ліквідатора щодо включення спірних об`єктів до ліквідаційної маси, а також подальша його реалізація не суперечать волевиявленню власника майна щодо розпорядження цим майном, оскільки фактично мало місце виконання обов`язкових для всіх учасників правовідносин рішень міської ради від 12.10.2006 №10/5, від 27.06.2007 №14/16, від 02.07.2008 № 26/34 в процедурі банкрутства. Апелянт зазначає, що вказані обставини існували на час розгляду справи, проте не були і не могли бути відомі особам, які звернулись із заявою, на час розгляду справи. Про існування вищевказаних обставин заявникам стало відомо 29.07.2019, що підтверджується доданими до заяви копіями рішень міської ради, із зазначенням дати посвідчення. При цьому скаржник вважає, що посилання суду на те, що факт перебування активів боржника в податкові заставі був відомий учасникам справи не підтверджує, що заявникам могло бути відомо про такі рішення. Вказані рішення міської ради не оприлюднювались, і відповідно у заявників була відсутня можливість бути обізнаними про їх існування. Щодо постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі №804/53/15 скаржник зазначає, що заявники не брали участі у тій справ, та це не позбавляє їх права у загальному порядку спростовувати обставини, встановлені стосовно Дніпропетровської міської ради постановою у цій адміністративній справі, зокрема, такі обставини можуть спростовуватись і переглядатися у тих межах, в яких на ці обставини впливають нововиявлені істотні обставини у справі про банкрутство. Додатково скаржник зазначає, що встановлені в адміністративній справі обставини стосуються 29 об`єктів нерухомого майна серед яких немає жодного з тих 13 спірних об`єктів нерухомого майна боржника щодо яких було винесено ухвалу від 28.07.2016, яка є предметом перегляду за нововиявленими обставинами. Стосовно вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 у справі № 201/17998/15-к апелянт зазначає, що вказаний вирок суду у кримінальному провадженні є обов`язковим для господарського суду при вирішенні спору лише в питанні, що мала місце бездіяльність щодо виконання рішень міської ради та рішень господарського суду, яка була допущена головою ліквідаційної комісії боржника Пересунько Б.Б. У той час, як зазначена обставина не заперечується заявниками, а йдеться про те, що нововиявлені обставини вказують на наявність правових підстав і необхідність надати іншу юридичну оцінку обставинам щодо дій іншої особи ліквідатора Барановського О.М., у тих межах, у яких на ці обставини впливають нововиявлені істотні для справи факти. Зазначений вирок не містить преюдиційних обставин стосовно діянь вказаної особи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. У судовому засіданні прокурор Прокуратури Дніпропетровської області проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. При цьому, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представник Дніпропетровської міської ради у судовому засіданні також заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу також не скористався.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУП", Приватного підприємства "ЦЕСІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, у справі №34/5005/4591/2012; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.12.2019 о 11:30 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 відкладено розгляд апеляційної скарги у судове засідання на 20.01.2020 о 15:30 год. В судовому засіданні 20.01.2020 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 13.02.2020 о 11:00 год. В судовому засіданні 13.02.2020 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 18.02.2020 о 17:00 год. Судове засідання, призначене на 18.02.2020 о 17:00 год. не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді (доповідача) Коваль Л.А. у справі. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.03.2020 о 15:30 год. У судовому засіданні 12.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи. Провадження у справі про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 25.05.2012 за заявою голови ліквідаційної комісії боржника відповідно до процедури, передбаченої статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство). Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 визнано Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради призначено арбітражного керуючого Барановського О.М. 02.09.2015 до господарського суду Дніпропетровської області від Прокуратури Дніпропетровської області надійшла скарга на дії ліквідатора, в якій прокуратура просила визнати неправомірними дії ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси боржника нерухомого майна за відповідним переліком; визнати недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу вказаного у скарзі майна та визнати недійсними ряд договорів купівлі-продажу, укладених за результатами проведення торгів з продажу цього майна. Скарга прокуратури Дніпропетровської області була обґрунтована тим, що ліквідатором, в порушення ст. ст. 331, 334 ЦК України, ст. 136 ГК України, ст. 26 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011, було включене серед іншого нежитлові приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, що перебували на балансі КЖЕП "Південне" до ліквідаційної маси та в подальшому реалізоване на відкритих торгах. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №34/5005/4591/2012, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 у цій справі залишена без змін, зокрема, задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області та визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 5 поз. 14, 16, 19 в будинку № 18б по вул. Макарова в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 361 в будинку № 71 блок № 3 по вул. Робочій в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 390 в будинку № 73 блок № 4 по вул. Робочій в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 3 в будинку № 1 корп. № 3 по пров. Джинчарадзе в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 269 в будинку № 4 ж/м Червоний Камінь в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 155 в будинку № 4 блок № 3 по вул. Савкіна в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 67 в будинку № 99 по вул. Робочій в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 68 в будинку № 89 по вул. Робочій в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 157 в будинку № 8 по вул. Савкіна в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 16 в будинку № 60 по вул. Запорізьке шосе в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 201 в будинку № 38 по вул. Героїв Сталінграду в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 601 в будинку № 40 блок № 7 по вул. Запорізьке шосе в місті Дніпропетровськ; нежитлового приміщення № 561 в будинку № 48 корп. 3 по вул. Запорізьке шосе в місті Дніпропетровськ. Також зазначеною ухвалою господарський суд визнав неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо продажу з відкритих торгів зазначеного майна, визнав недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 з продажу спірного майна та визнав недійсними договори купівлі-продажу, укладені в результаті проведення оскаржуваного аукціону, а саме, договори №5640 від 30.07.2013, №602 від 16.05.2013, №533 від 15.05.2013, №605 від 16.05.2013, №640 від 22.05.2013, №608 від 17.05.2013, №603 від 16.05.2013, №532 від 15.05.2013, №609 від 17.05.2013, № 610 від 17.05.2013, №604 від 16.05.2013, №617 від 18.05.2013, №740 від 31.05.2013. Задовольняючи скаргу прокуратури, господарський суд дійшов висновку про те, що дії ліквідатора по включенню спірного майна до складу ліквідаційної маси є незаконними, що виключає саму по собі реалізацію такого майна. 29.07.2019 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП, Приватного підприємства ЦЕСІЯ, Товариства з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської від 28.07.2016 по справі №34/5005/4591/2012 за нововиявленими обставинами. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП, Приватного підприємства ЦЕСІЯ, Товариства з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ мотивована тим, що господарським судом задоволено скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора без урахування істотних для справи обставин, які не були та не могли бути відомі особам, які звертаються із заявою, на час розгляду справи, а саме фактом прийняття Дніпропетровською міською радою рішення від 27.06.2007 №14/16 Про надання згоди на реалізацію з прилюдних торгів арештованих нежитлових приміщень, які обліковуються на балансі КЖЕП Південне, із змінами до нього, внесеними, рішенням сесії від 02.07.2008 №26/34; та рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 12.10.2006 №10/5 Про перелік нежитлових приміщень, які мають бути передані як податкова застава. Відповідно до вказаних рішень Дніпропетровською міською радою, як власником майна, було самостійно визначено об`єкти нерухомого майна, що перебували на балансі КЖЕП Південне, які виділені нею для продажу з метою погашення податкового боргу та інших кредиторських зобов`язань комунального підприємства. На думку заявників, вказане спростовує висновок суду про зміну правового статусу об`єктів нерухомого майна рішенням №16/9 від 02.03.2011 та про обов`язковість їх передачі на баланс іншого комунального підприємства згідно цього рішення. Відтак, включення зазначеного нерухомого майна до ліквідаційної маси підприємства-банкрута як такого, яким підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями перед кредиторами, було правомірним а також законним була його реалізація для задоволення вимог кредиторів, яка була проведена у порядку, встановленому нормами закону про банкрутство. Про існування істотних для справи обставин, які стали підставою для подання даної заяви, заявникам стало відомо 29.07.2019, що підтверджується доданими до заяви копіями рішень Дніпровської міської ради від 02.07.2008 №26/34, від 27.06.2007 №14/16, від 12.10.2006 №10/5, з додатками до них, які посвідчені мокрою печаткою, штампом, підписом уповноваженої особи департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради (управління діловодства та архівного управління), із зазначенням дати посвідчення (відповідно і дати їх видачі) - 29.07.2019.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи КЖЕП Південне зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.08.1997 та діє на підставі статуту, перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 25.02.2004. 26.02.2004 року комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради винесено наказ №23-КВ Про зміну форми правового режиму майна, закріпленого за житлово-комунальними підприємствами, згідно п. 1 якого для забезпечення можливості здійснення житлово-комунальними підприємствами, за якими закріплено комунальне нерухоме майно, комерційної господарської діяльності, пов`язаної з використанням цих об`єктів та отриманням прибутку, було змінено форму правового режиму комунального нерухомого майна, закріпленого за ВРЖЕП АНД району, КВЖРЕП Індустріального району, КВЖРЕП Самарського району, КВЖРЕП Жовтневого району, КЖРЕВП Бабушкінського району, КВЖРЕП Кіровського району, КВЖРЕП Красногвардійського району, КВЖРЕП Ленінського району, КЖЕП Лівобережжя, КЖЕП Південне, КЖЕП Центральний та закріплено його за підприємствами на праві господарського відання (т.7, а.с. 27). Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Відповідно до частин 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Як зазначено вище, 26.02.2004 Дніпропетровською міською радою було винесено наказ № 23-кв у відповідності до якого було змінено форму правового режиму комунального нерухомого майна, закріпленого за КЖЕП Південне, закріпивши його за підприємством на праві господарського відання. 12.10.2006 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 10/5 Про перелік нежитлових приміщень, які мають бути передані, як податкова застава, яким затверджено перелік нежитлових приміщень КЖЕП Південне Дніпропетровської міської ради, які мають бути передані як податкова застава. 27.06.2007 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №14/16 Про надання згоди на реалізацію з прилюдних торгів арештованих нежитлових приміщень, які обліковуються на балансі КЖЕП Південне, яким надано згоду Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на реалізацію з прилюдних торгів нежитлових приміщень, які обліковуються на балансі КЖЕП Південне Дніпропетровської міської ради та арештовані з метою звернення стягнення на майно підприємства в рахунок погашення заборгованості перед стягувачами. Перелік приміщень наведено у додатку до вказаного рішення. 02.07.2008 Рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/34 внесено зміни до рішення міської ради від 27.06.2007 №14/16 Про надання згоди на реалізацію з прилюдних торгів арештованих нежитлових приміщень, які обліковуються на балансі КЖЕП Південне, виклавши перелік нежитлових приміщень, які обліковуються на балансі КЖЕП Південне Дніпропетровської міської ради та арештовані з метою звернення стягнення на майно підприємства в рахунок погашення заборгованості перед стягувачами у новій редакції. Перелік приміщень наведено у додатку до вказаного рішення. Разом з тим, 02.03.2011 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №16/9 "Про проведення реорганізації комунально житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради", у пункті 1 якого зазначено: "Провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру." Попереднім балансоутримувачам у 4-місячний термін з дати прийняття цього рішення оформити відповідно до чинного законодавства України передачу об`єктів нерухомого майна та внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку (п. 3 рішення № 16/9 від 02.03.2011). 29.07.2011 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №40/14 про ліквідацію Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне". Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. В законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення. Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення). Наведеного правового висновку дійшов Конституційний суд України в рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009. У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині 1 статті 8, статті 21, частині 1 статті 24 Конституції України. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах 1, 2 статті 55 Конституції України. Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду. Відповідно до частини 1 статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. У частинах 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері управління майном, що є у комунальній власності, реорганізації і ліквідації комунальних підприємств, здійснення контролю за їх діяльністю. Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пункт 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що до питань місцевого значення, що вирішуються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Також відповідно до частин 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відповідно до частини 2 статті 8 Господарського кодексу України рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 3 статті 8 Господарського кодексу України). Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (частини 1, 2 статті 78 Господарського кодексу України). Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина 1 статті 24 Господарського кодексу України). З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері управління майном, що є в комунальній власності; реорганізації та ліквідації комунальних підприємств, а також здійснення контролю за їх діяльністю. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб. У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення). Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Разом з тим, відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Також Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що відповідно до рішень від 02.07.2008 №26/34, від 27.06.2007 №14/16, від 12.10.2006 №10/5 Дніпропетровською міською радою, як власником майна, було самостійно визначено об`єкти нерухомого майна, що перебували на балансі КЖЕП Південне, які виділені нею для продажу з метою погашення податкового боргу та інших кредиторських зобов`язань комунального підприємства. На думку заявників, вказане спростовує висновок суду про зміну правового статусу об`єктів нерухомого майна рішенням №16/9 від 02.03.2011 та про обов`язковість їх передачі на баланс іншого комунального підприємства згідно цього рішення. Відтак, включення зазначеного нерухомого майна до ліквідаційної маси підприємства-банкрута як такого, яким підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями перед кредиторами, було правомірним а також законним була його реалізація для задоволення вимог кредиторів, яка була проведена у порядку, встановленому нормами закону про банкрутство. Так, визначені судом в оскаржуваному рішенні об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дніпро на підставі наказу комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради №23-кв "Про зміну форми правового режиму майна, закріпленого за житлово-комунальними підприємствами" від 26.02.2004 перебували на балансах комунальних підприємств КЖЕП "Південне" на праві господарського відання. З метою реалізації Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Дніпропетровська на 2008-2012 року, затвердженої рішенням міської ради від 26.12.2007 №14/26, підвищення ефективності, надійності функціонування системи житлового господарства, раціонального використання бюджетних коштів у сучасних ринково-економічних умовах, Дніпропетровською міської радою прийнято рішення №16/9 від 02.03.2011 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпровської міської ради" (далі - рішення №16/9), пунктом 1 якого вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради об`єктів нерухомого майна згідно з додатком. Таким чином, Дніпропетровська міська рада, як орган уповноважений діяти від імені та в інтересах територіальної громади, відповідно до ст. 19 Конституції України, в межах повноважень та у спосіб встановлений ст.ст. 10, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 327 ЦК України, виконуючи функції власника прийняв рішення щодо розпорядження належним йому нерухомим майном. З огляду на викладене та враховуючи, що рішення Дніпропетровської міської ради щодо надання згоди на реалізацію майна не були виконані, відповідно, такі рішення були автоматично скасовані з прийняттям Дніпропетровською міською радою рішення щодо проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради. Апеляційний суд завертає увагу, що вказаними рішеннями було надано згоду на реалізацію майна, саме органу виконавчої служби, а не ліквідатору. При цьому, із порушенням провадження у справі про банкрутство по відношенню до боржника діє спеціальний режим, до якого застосовуються норми спеціального закону, а саме, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Проте, як вже вище було зазначено, особою що реалізує право власника комунального майна Дніпропетровською міською радою, в межах своєї компетенції, було прийнято рішення про розпорядження спірним комунальним нерухомим майном та передачу його іншій юридичній особі. Тобто, на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів, останній не мав правових підстав для володіння та розпорядження цим майном. Відтак, будь-які правові підстави для включення нерухомого майна до ліквідаційної маси та його продажу, у ліквідатора були відсутні. Також апеляційний суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011 по справі №9/5005/14871/2011 було зобов`язано КЖЕП "Південне" ДМР передати шляхом підписання ліквідаційною комісією КЖЕП "Південне" в особі голови ліквідаційної комісії Пересунька Богдана Богдановича авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР об`єкти нерухомого майна. У даному рішенні також встановлено, що посилання КЖЕП "Південне" на необхідність використання спірного комунального майна для задоволення вимог кредиторів відхиляються судом з огляду на положення ч. 1 ст. 176 Цивільного кодексу України, згідно з якою держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Вказані обставини відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення. Крім того, рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011незаконним в судовому порядку не визнавалось, відповідно, є чинним. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно частини 4 до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004). Відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Отже, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи. Враховуючи, що обставини, на які посилалося Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ", не є вирішальними, оскільки врахування їх судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що обставини, зазначені скаржником, не мають ознак нововиявлених та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. З огляду на зазначене вище, доводи скаржника, які зазначені в цій постанові, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про обізнаність заявників на час розгляду справи про наведені у заяві обставини та неподання відповідних доказів до суду своєчасно на підставі того, що факт перебування активів боржника з 2007 року в податковій заставі був відомий учасникам справи № 34/5005/4591/2012 та досліджувався судами під час розгляду скарги прокуратури області на дії ліквідатора, оскільки матеріалами справи не підтверджується обізнаність заявника саме про ті рішення, на які посилається заявник у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №34/5005/4591/2012. Проте, зазначені обставини не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУП", Приватного підприємства "ЦЕСІЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, у справі №34/5005/4591/2012 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 у справі №34/5005/4591/2012 залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.03.2020. Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя А.Є. Чередко