Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.003620

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003620 пров. № 857/13871/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: позивач ОСОБА_1 представник відповідач Тарасенко Л.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (головуючий суддя Сакалош В.М., м.Львів) у справі № 1.380.2019.003620 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: 17.07.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 19.06.2019 №529 Про дострокове припинення повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови с. Березина Миколаївського району Львівської області; стягнути з Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. Позов обгрунтовує тим, що рішення Березинської сільської ради №529 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 » є неправомірним та необґрунтованим. Позивач звертає увагу, що з 10.11.2016 жодного дня не виконував повноважень сільського голови села Березина, оскільки оскаржуваному рішенню передували рішення Березинської сільської ради від 10.11.2016 №154 та від 19.10.2017 №280 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 », які в судовому порядку були визнані протиправними та скасовані, рішення судів набрали законної сили. Позивач зазначає, 18.06.2019 було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання останнього рішення суду про поновлення його на посаді, про що 21.06.2019 у його трудовій книжці на виконання рішення суду було зроблено відповідну відмітку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 19.06.2019 №529 Про дострокове припинення повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови села Березина Миколаївського району Львівської області з 20 червня 2019 року. Стягнуто з Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та платежів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови села Березина Миколаївського району Львівської області допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що сам факт прийняття протиправного рішення, яким порушено його права та незаконно звільнено з посади, свідчить про наявність моральних страждань, а тому суд першої інстанції проігнорував дані доводи позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Разом з тим, рішення суду першої інстанції оскаржив і відповідач. Зазначає, що позивач, після набрання законної сили постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду з дати її прийняття, 16.01.2019 мав приступити до виконання службових обов`язків, однак цього ним здійснено не було. Крім того відповідач зазначає, що ОСОБА_1 був відсторонений від посади у зв`язку з застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження щодо нього. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Представник позивач в судовому засіданні підтримує вимоги своєї апеляційної скарги. Проти апеляційної скарги відповідача заперечує. Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги позивача. Вимоги своєї апеляційної скарги підтримує в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №857/1959/18 визнано протиправним та скасовано рішення Березинської сільської ради від 19.10.2017 №280 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 » та поновлено його на посаді з 20.10.2017. 18.06.2019 державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Біляк Н.М. на підставі заяви ОСОБА_1 на примусове виконання виконавчого листа №447/2367/17 від 01.04.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.06.2019 державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Біляк Н.М. встановлено що при виході за адресою: АДРЕСА_1 . Березина, вул. Грушевського, 1, секретарем Березинської сільської ради Тимків О.І. внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 про поновлення його на посаді, чим виконано рішення суду у справі №447/2367/17 (що підтверджується матеріалами справи). Виходячи з наведеного державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Водночас рішенням 37 сесії VІІ скликання Березинської сільської ради від 19.06.2019 №529 було звільнено у зв`язку з достроковим припиненням повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 , про що 21.06.2019 зроблено відповідний запис у трудовій книжці. З даного рішення вбачається, що воно було прийняте у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 норм чинного законодавства України, прав і свобод громадян, зокрема депутатів Березинської сільської ради, не забезпечення ним наданих йому повноважень, беручи до уваги акти про відсутність на роботі без поважної причини та у відповідності до п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України (КЗпП України). З супровідним листом Березинською сільською радою від 24.06.2019 № 02-21/161було надіслано позивачу рішення та висловлено прохання прибути в сільську раду для отримання трудової книжки. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що зібрані і досліджені матеріали справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач, крім вимоги щодо стягнення моральної шкоди. У той же час, відповідачем не доведено правомірність своїх дій і рішення у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 КАС України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови починається з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Згідно з частиною першою та другою статті 79 цього Закону повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень. Згідно з частиною третьою статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. За змістом частин першої та абзацу першого частини другої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі: його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; припинення його громадянства; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; відкликання з посади за народною ініціативою; визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; його смерті. Крім того, повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Згідно частини третьої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Пунктом 10 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові. Відповідно до пункту 16 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішення про дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Отже, прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського голови у випадках, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить до виключних повноважень відповідної ради. Аналізуючи обставини, які стали підставою дострокового припинення позивачем повноважень голови Березинської сільської ради, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова відповідної ради є головною посадовою особою територіальної громади відповідної адміністративно - територіальної одиниці та виконує роль її представника. З цією метою Закон наділяє голову відповідної ради широким колом повноважень, але, водночас, і передбачає можливість дострокового припинення його повноважень у разі, коли він з тих чи інших причин неналежно виконує покладені на нього обов`язки. За своєю правовою суттю можливість дострокового припинення повноважень виступає гарантією ефективності здійснення покладених на голову відповідної ради повноважень, а з іншої - грає роль дієвого заходу щодо попередження зловживання ним своїм службовим становищем, створює юридичну можливість здійснення контролю за його діяльністю. У свою чергу, положення, що містяться у частині другій ст. 79 Закону щодо дострокового припинення повноважень сільського голови, є чітко визначеними, не підлягають розширеному тлумаченню та не містять жодних додаткових умов для настання цієї події, у тому числі, наявності рішення суду, яке набрало законної сили, та в резолютивній частині якого було б визнано дії сільського голови незаконними чи протиправними. Тобто, повноваження сільського голови можуть бути припинені достроково з підстав, визначених вказаною нормою, за рішенням відповідної ради і це є її виключними повноваженнями. Депутати сільської ради представляють волевиявлення відповідної територіальної громади, тобто володіють представницькими функціями, в той час як сільський голова є посадовою особою, яка обирається та повноваження якого припиняються у передбачений законом спосіб. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді за рішенням суду. Проте, як вбачається з матеріалів справи, на час винесення оскаржуваного рішення Березинською сільською радою доказів виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №857/1959/18 суду не надано. Підставою винесення на розгляд сесії питання про дострокове припинення повноважень сільського голови с. Березина ОСОБА_1 стало депутатське звернення депутатів сільської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яке надійшло до сільської ради 25.03.2029 за вх. №02-20/102. Відповідач вказує, що дане звернення було предметом розгляду засідання постійної комісії сільської ради з питань регламенту, депутатської діяльності та етики, законності та правопорядку, на яке було запрошено ОСОБА_1 , проте колегія суддів зазначає, що доказів проведення даного засідання в матеріалах справи відсутні. Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Тобто, виконавчий документ про поновлення незаконно звільненого працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника, у даному випадку Березинської сільської ради, однак такого видано не було. А фактично рішення суду було виконане 21.06.2019, коли було внесено відповідний запис до трудової книжки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що долученими до матеріалів справи доказами, а саме заявами ОСОБА_1 за період з 17.01.2019 по 01.03.2019, спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не вчиняв жодних дій для забезпечення виконання рішення суду. Крім того, покликання відповідача на факт відсторонення ОСОБА_1 від посади згідно ухвал в рамках кримінального провадження №12016140250000899 суд вважає необґрунтованими, оскільки сам факт відсторонення не спростовує факту здійснення запису у трудовій книжці позивача про поновлення його на посаді від 21.06.2019, тоді як оскаржуване рішення прийняте 19.06.2019, а відсторонено ОСОБА_1 рішенням Березинської сільської ради від 12.03.2019. Крім того з зазначених ухвал видно, що відсторонений ОСОБА_1 був до 22.06.2019 включно. Крім того, ч. 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Щодо доводів апелянта (позивача) про відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивачем не надано жодних доказів того, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача йому завдано моральної шкоди, не зазначено, в чому проявились наслідки такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, а тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення компенсації за моральну шкоду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт визнання судом протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не може бути безумовною (автоматичною) підставою для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки така має встановлюватись на підставі наданих позивачем доказів, які б підтверджували моральні чи фізичні страждання, або інші негативні явища, заподіяні фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги ОСОБА_1 та Березинської сільської ради Миколаївського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.003620 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року