Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 813/3852/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3852/15 пров. № 857/12075/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й., секретаря судового засідання Цар М.М., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Гулкевич І.З.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові 02 жовтня 2019 року, повне судове рішення складено 04 жовтня 2019 року, у справі №813/3852/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: 22.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322201 від 06.07.2015. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду замінено неналежного відповідача - Стрийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на належного Головне управління ДПС у Львівській області. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі якщо сільськогосподарське підприємство суб`єкт спеціального режиму оподаткування у майбутніх податкових періодах самостійно виявить факт заниження податкового зобов`язання у раніше поданій ним податковій декларації, то таке підприємство, якщо обирає спосіб виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку, зобов`язане відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 ПК надіслати такий розрахунок і до його подання сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов`язання. Суд першої інстанції вказав, що та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком. Суд першої інстанції зазначив, що до платника, який перебуває на пільговому режимі оподаткування та є звільненим від сплати податку до бюджету, у випадку порушення ним правил оподаткування застосовуються заходи відповідальності, що передбачають розрахунки з бюджетом. Вказав, що умовою використання платником права на подання уточнюючого розрахунку як підстави для звільнення такого платника від відповідальності, передбаченої статтею 123 ПК, є виконання таким платником одночасно усіх вимог, установлених законодавцем щодо внесення змін до податкової звітності. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що усі податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані позивачем, прийняті відповідачем. Скаржник вказує, що не сплачує до бюджету ПДВ, а тому не могло виникнути недоплати чи заниження такого податку. Зазначає, що нарахування штрафу є безпідставним та протиправним. Крім того, звертає увагу, що судом першої інстанції не досліджено на підставі якого рішення та в межах якого кримінального провадження призначена перевірка, коли провадження розпочато та чи є відповідне судове рішення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком. В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» зареєстроване як юридична особа 29.09.1998, перебувало на обліку в Стрийській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, зареєстровано платником ПДВ з грудня 2005, з 01.09.2009 діяло свідоцтво про реєстрацію платника спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. У період з 28.05.2015 по 18.06.2015 посадовими особами Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову, виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» з питань достовірності декларування податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Зеленецьке» за період з 01.03.2012 по 01.03.2015, за результатами проведення якої складено акт №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015. Згідно з висновками вказаного акта, перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 контролюючим органом 06.07.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0000322201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем податок на додану вартість на суму 20 137,20 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, в редакції чинній в період, який перевірявся, (далі ПК України) невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати). Пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Наведеними правовими нормами встановлено два способи виправлення помилок у податковій звітності платника податків. У залежності від обраного способу виправлення такої помилки, абзацом третім цього пункту передбачено два розміри штрафів (3-хвідсотковий чи 5-тивідсотковий), які платник податків має сплатити. При цьому, розмір штрафу визначається від суми недоплати (заниження податкового зобов`язання). Отже, при виявленні помилок у податковій звітності, які не призвели до недоплати податкових зобов`язань штраф не сплачується. В акті перевірки №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 вказано, що Товариство суми ПДВ по розрахунках з ТОВ «Зеленецьке» включено до складу податкового кредиту з ПДВ Декларація (скорочена) за травень 2014 року на суму ПДВ 68870 грн. (Декларація вх.№9035569915 від 20.06.2014), за червень 2014 року на суму ПДВ 219688 грн. (Декларація вх.№9042020364 від 21.07.2014), за липень 2014 року на суму ПДВ 114185 грн. (Декларація вх.№9048553034 від 20.08.2014). В подальшому Товариством подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року, червень 2014 року та липень 2014 року. Відповідно до уточнюючих розрахунків платником податків Товариство самостійно зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість отриманого від ТОВ «Зеленецьке» за відповідні періоди, зокрема: уточнюючий розрахунок за травень 2014 року №9041314742 від 17.03.2015, зменшено податковий кредит в сумі 68870 грн. від контрагента ТОВ «Зеленецьке»; уточнюючий розрахунок за червень 2014 року №9041802794 від 18.03.2015, зменшено податковий кредит в сумі 219688 грн. від контрагента ТОВ «Зеленецьке»; уточнюючий розрахунок за липень 2014 року №9050393271 від 02.09.2014 зменшено податковий кредит в сумі 114185 грн. від контрагента ТОВ «Зеленецьке». За результатами вищенаведених уточнюючих розрахунків отримано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в сумі 402743 грн. ПДВ, які Товариством сплачено на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. Контролюючим органом в акті перевірки №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 зазначено, що Товариством в порушення вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України не нараховано та не сплачено до бюджету суму штрафу за самостійно виправлені помилки у розмірі трьох відсотків суми, що підлягають сплаті. Суд апеляційної інстанції зауважує, що податкове законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України - особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору (пункт 30.9 статті 30 ПК України). За пунктами 11.1, 11.2 статті 11 ПК України спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів. Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості: - кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абзац 2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України). Нагромадження коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11; - кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях: для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей (абзац 1 пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу). Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином, у разі якщо сільськогосподарське підприємство суб`єкт спеціального режиму оподаткування у майбутніх податкових періодах самостійно виявить факт заниження податкового зобов`язання у раніше поданій ним податковій декларації, то таке підприємство, якщо обирає спосіб виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку, зобов`язане відповідно до абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України надіслати такий розрахунок і до його подання сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов`язання. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком. Не перерахування сільськогосподарським підприємством сум податку на додану вартість до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб`єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак така пільга з податку на додану вартість не звільняє їх від виконання інших обов`язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов`язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема, й у випадках самостійного виявлення ними помилки в раніше поданих податкових деклараціях. Отже, якщо сільськогосподарське підприємство подасть уточнюючий розрахунок про заниження податкового зобов`язання і не сплатить штраф у розмірі трьох відсотків від заниженої суми податкового зобов`язання до подання такого уточнюючого розрахунку, а контролюючий орган позапланової перевірки, проведеної у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановить факт несплати штрафу і самостійно визначить суму грошового зобов`язання, то такі дії утворюють податкове правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 123.1 статті 123 ПК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у цій справі (№813/3852/15), переглядаючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 за касаційною скаргою Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Факт перерахування Товариством на спеціальний рахунок суми ПДВ, відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, підтверджується платіжними дорученнями №5886 від 02.09.2014 та №2467 від 18.03.2015. Не сплата штрафу у розмірі трьох відсотків від заниженої суми податкового зобов`язання до подання таких уточнюючих розрахунків Товариством не заперечується. Водночас, переглядаючи судові рішення у цій справі Верховний Суд вказав, що судоми першої та апеляційної інстанції не досліджено на підставі якого рішення та в межах якого кримінального провадження призначена перевірка, коли провадження розпочато та чи є відповідне судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами), що набрало законної сили. Так, розділом першим акта перевірки №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 зазначено про проведення такої на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, та Наказу податкового органу від 27 травня 2015 року №

228. Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної позапланової перевірки платника податків видається керівником контролюючого органу на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України за умови, якщо така перевірка проводиться з питань, які викладені у відповідному судовому рішенні суду (слідчого судді) чи органу досудового розслідування, та які не були предметом дослідження попередніх перевірок такого платника податків. Проведення контрольного заходу з підстав, передбачених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, має на меті збирання доказів у кримінальному провадженні, якими у даному випадку є матеріали перевірки та оформлений за наслідками проведеного контрольного заходу документ. Згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Таким чином, на момент прийняття спірного податкового повідомлення існувала пряма заборона закону, за якою органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства щодо посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи підприємця. З матеріалів справи встановлено, що Наказ Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 27.05.2015 №228 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Галичина-Захід»» винесено за результатами розгляду службового листа начальника відділу перевірки платників податків управління податкового аудиту Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 27.05.2015 №382/22-01. Службовим листом начальника відділу перевірки платників податків управління податкового аудиту Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 27.05.2015 №382/22-01 доведено до відома в.о.начальника Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що до Стрийської ОДПІ надійшла Постанова старшого слідчого з ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області майора податкової міліції Т.І. Конецької за матеріалами досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32014260000000031 від 06.06.2014, якою призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Галичина Захід» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства під час взаємовідносин із ТОВ «Зеленецьке» за період з 01.03.2012 по 01.03.2015. Згідно з Постановою старшого слідчого з ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області майора податкової міліції Т.І. Конецької розслідуванням провадження №32014260000000031 встановлено, що мешканцями Чернівецької області організовано «конвертаційний» центр, який упродовж 9 місяців шляхом незаконного придбання та використання ряду фіктивних СГД надавав послуги підприємствам реального сектору економіки Вінницької, Волинської, кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Рівненської, Київської, Хмельницької, Чернівецької областей та м.Києва з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку. 06.10.2014 до ЄРДР внесено відомості за №32014260000000068 за фактом придбання невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Зеленецьке», чим упродовж грудня 2013 року серпня 2014 року заподіяли велику матеріальну шкоду державі. За таких обставин виникла необхідність у проведенні позапланової документальної перевірки контрагента ТОВ «Зеленецьке» - ТОВ «Галичина-Захід» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2012 по 01.03.2015 з урахуванням матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32014260000000031 від 06.06.2014, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2012 по 01.03.2015. Оскільки посадові особи ТОВ «Галичина-Захід» не є фігурантами кримінального провадження №32014260000000031, а тому заборони на прийняття рішень за наслідком проведеної перевірки у спірному випадку не має. Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що за наслідком проведення вищезгаданої перевірки, податковим органом не було розраховано грошове зобов`язання, а лише встановлено факт несплата штрафу у розмірі трьох відсотків від суми податкового зобов`язання відповідно до поданих Товариством уточнюючих розрахунків. Нарахування штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати відповідно до підпункту «а» частини 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України, здійснюється самим платником та не передбачено серед заходів відповідальності, що застосовуються податковим органом. В свою чергу, застосування згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штрафних санкцій згідно п.120.2 ст.120 ПК України мало б мати місце за невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності. Проте судом першої інстанції встановлено факт самостійного внесення Товариством змін до податкової звітності (подання уточнюючих розрахунків), хоч і без одночасного нарахування та (або) сплати штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій згідно п.120.2 ст.120 ПК України не відповідає обставинам справи. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000322201 від 06.07.2015 з застосуванням п.50.1 ст.50 та п.120.1 ст.120 ПК України. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову. Щодо судового збору, то відповідно до вимог статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення №9719 від 28.10.2019. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №813/3852/15 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322201 від 06.07.2015. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місце знаходження: вул.Стрийська,35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (місце знаходження: вул.Стрийська,1, с.Кавсько, Стрийський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 30124457) 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення №9719 від 28.10.2019. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Й. Коваль У зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці з 21.01.2020 по 02.02.2020, повне судове рішення виготовлене 05.02.2020