Постанова 4855 № 826/15625/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15625/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Огурцов О.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Горяіновій Н.В. за участю: представника позивача: Грицюка В.В. представника відповідача: Сидорук К.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій, скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Заслухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України). У даному випадку, ОСОБА_1 позовну заяву подано до суду 24.09.2018 року, а про порушення своїх прав останньому було відомо з наказу, з яким останнього ознайомлено - 14.12.2016 року. Тобто, позивач звернувся з порушенням строку звернення, який передбачено нормами чинного законодавства. Для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. В даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку. Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах. Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Предметом спору в даній справі є незаконність наказу першого заступника начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Драбкова Дмитра Михайловича № 312 від 12.12.2016 року «Про переведення ОСОБА_1 », в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця. Усі інші позовні вимоги є похідними. Тобто, спірні правовідносини виникли на підставі проходження позивачем публічної служби. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч. 1 ст. 4 КАС України). Як вірно встановлено осудом першої інстанції та вбачається з копії повідомлення працівника Управління про зміну істотних умов праці, позивач ознайомлений під підпис 12.10.2016 року, та яким позивачу замість посади завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського, 5, 18/2, Шовковичний, 2, 4 запропоновано посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 будинку по вул. М. Грушевського, 5, 18/2, Шовковичний, 2,

4. Факт отримання 12.10.2016 відповідного повідомлення позивачем не заперечується. У розпорядженні по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 07.10.2016 №105 «Про введення структури та штатних розписів Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України» чітко визначено, що відділ по роботі з кадрами та з питань державної служби має повідомити працівників про зміни в структурі та штатному розписі, про наступне припинення державної служби та зміну істотних умов праці в порядку, передбаченому статтею 32 Кодексу законів про працю України. Так, не заслуговують на увагу суду посилання позивача, у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду, ОСОБА_1 посилається на те, що про існування наказу № 312 від 12.12.2016 «Про переведення ОСОБА_1 », саме у його розумінні щодо втрати ним, на думку відповідача, статусу державного службовця, йому стало відомо тільки 18.07.2018 року, під час оголошення ухвали суду у справі № 826/6378/18 про закриття провадження. Зазначене спростовується наказом від 12.12.2016 року № 312, з якого вбачається, що його прийнято, у зв`язку зі зміною правового статусу окремих категорій працівників Управління (втрата статусу державних службовців), затвердженням (розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 06.10.2016 №104) та введення в дію штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування (розпорядження по Управлянню від 07.10.2016 № 105) (а.с.11). Як вбачається з розписки ОСОБА_1 , та не заперечується останнім, із зазначеним наказом останній був ознайомлений 14.12.2016 року (а.с.11). Отже, про існування оскаржуваного наказу ОСОБА_1 дізнався 14.12.2016 року, і саме з цієї дати розпочався перебіг строку на його оскарження, та інших похідних вимог, які позивач вважає незаконними та протиправними. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позивачу - ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування обставин, які стали згодом предметом даного позову, починаючи з 14.12.2016 року. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовними вимогами 24.09.2018 року відбулось поза межами встановленого місячного строку. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що апелянт не скористався своїм правом та не оскаржив, на його думку, незаконні дії та рішення відповідача, у строк визначений адміністративним судочинством. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з позовними вимогами відбулось поза межами строку, установленого ч.5 ст. 122 КАС України, а тому даний позов необхідно залишити без розгляду. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 240, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 16.03.2020 року