Постанова Сумський апеляційний суд № 592/6485/17

Справа № 592/6485/17 Номер провадження 22-ц/816/627/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Орлова І.В. (суддя-доповідач), суддів: Левченко Т.А., Хвостика С.Г., з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. представника заявників: адвоката Гриценка Б.М. представника АТ «Альфа Банк» Воронцової М.В. учасники справи: заявники: ОСОБА_1 ОСОБА_2 заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа Банк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 592/6485/17 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гриценка Бориса Миколайовича на ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 січня 2020 року (суддя Хитров Б.В., дата складення повного тексту ухвали 30 січня 2020 року), - в с т а н о в и в : 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі їхнього представника - адвоката Гриценка Б.М. звернулися до Ковпаківського районного суду міста Суми із заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню виданих судом 12 лютого 2019 року двох виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі банк) заборгованості в сумі 23.881,54 доларів США. В обґрунтування вимог зазначено, що рішенням Ковпаківського районного суду від 08 листопада 2018 року з ОСОБА_1 , як позичальниці і ОСОБА_2 , як поручителя, на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 752/5-139 від 22 січня 2007 року у розмірі 23.881,54 доларів США. Суд за заявою банка 12 лютого 2019 року видав виконавчі листи. Разом з тим, 25 лютого 2019 року у позасудовому порядку банк зареєстрував за собою право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира 22 січня 2007 року була передана в іпотеку за укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем і ОСОБА_1 , як іпотекодавцем Іпотечним договором. Оскільки банк набув право власності на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі визначеного Іпотечним договором застереження, то згідно з положеннями частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції яка була чинною на момент укладення іпотечного договору) у боржниці ОСОБА_1 повністю відсутній обов`язок по сплаті заборгованості перед банком. Обов`язок поручителя ОСОБА_2 припинено в силу положень 559 Цивільного кодексу (ЦК) України. Оскільки банк отримав виконавчі листи за відсутністю заборгованості і зобов`язання заявниць перед банком припинилися, а тому, стверджуючи про наявність підстав для застосування положень частини 2 статті 432 ЦПК України, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили задовольнити вимоги їхньої заяви. Ухвалою Ковпаківського районного суду міста суми від 30 січня 2020 року у визнанні виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено. В апеляційній скарзі представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Гриценко Б.М., посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, неповне з`ясування обставин, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу місцевого суду та визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню. Вимоги скарги аналогічні тим, що викладалися у первісній заяві, а також додатково мотивовані тим, що суд не врахував, що 20 січня 2019 року відбулось прощення залишку заборгованості ОСОБА_1 перед банком на суму 67.355,00 гривень. ОСОБА_2 надала суду заяву до приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 . Правом на подачу відзиву в порядку, передбаченому положеннями статті 360 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, банк не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Гриценка Б.М., представника АТ «Альфа Банк» адвоката Воронцової М.В., перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав. Так, відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції визнав, що заявники не надали безсумнівних доказів про те, що позасудовий перехід права власності на предмет іпотеки покриває всі вимоги банку по кредитному договору. Місцевим судом зазначено, що в подальшому, в разі примусового стягнення сум на виконання рішення суду в розмірі, що перевищують суму заборгованості по кредитному договору з урахуванням переходу права власності на предмет іпотеки, в разі можливих неправомірних дій державного виконавця при виконанні рішення суду, порядок їх оскарження визначений розділом 7 глави 3 ЦПК України, а не в обраний заявниками спосіб - визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю зазначеного висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, з огляду на таке. Так у справі встановлено, що 08 листопада 2018 року рішенням Ковпаківського районного суду з ОСОБА_1 , як позичальниці і ОСОБА_2 , як поручителя, на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 752/5-139 від 22 січня 2007 року у розмірі 23.881,54 доларів США. Рішення набрало законної сили 11 грудня 2018 року (т.1 а.с. 211-213). 12 лютого 2019 року представник банку отримав в суді виконавчі листи (т.1 а.с.243). 22 січня 2007 року у забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором №752/5-139 між АКБ «Укрсоцбанк»», як іпотекодержателем та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки) - розташовану за адресою: АДРЕСА_1 двокімнатну квартиру, загальною площею 44,11 кв.м. У пункті 4.1 Іпотечного договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем Основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у тому числі: пункт 4.5.3. - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно з пунктом 2.4.10 Іпотечного договору, у разі, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки не покриває всіх вимог іпотекодержателя, забезпечених іпотекою, він має право отримати решту суми з іншого майна іпотекодавця у порядку, встановленому законом ( т.2, а.с. 13-18). 20 лютого 2019 року АТ «Укрсоцбанк» на підставі Іпотечного договору зареєструвало за собою право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 10-12) 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» ( т.2 а.с. 49-58) Відповідно до частини 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявні обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, судячи із змісту поданої заяви та апеляційної скарги, заявниці пов`язували з тим, що їхній обов`язок як боржників, повністю відсутній у зв`язку з його припиненням з встановлених законом, а саме - частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» і статтею 559 ЦК України, підстав. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України. Відповідно частин 1-2 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення у іпотекодержателя права вимоги) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України, п орука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Відповідно до частин 1-2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. З пояснень представника АТ «Альфа-Банк» в суді апеляційної інстанції слідує, що виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кредитної заборгованості за судовим рішенням від 08 листопада 2018 року до примусового виконання не пред`явлені, відкритого виконавчого провадження не існує. Таким чином, матеріалами справи не доведено, що зобов`язання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перед банком були припинені його виконанням, проведеним належним чином за рахунок продажу предмету іпотеки. Положення частини 4 статті 36 ЗУ «Про іпотеку» про недійсність вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання розповсюджуються на випадки, коли позасудове врегулювання спору завершене. З огляду на встановлені пунктом 2.4.10 положення Іпотечного договору, про завершення між сторонами такого позасудового врегулювання не йдеться. Крім того, про порушення прав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як учасників виконавчого провадження (боржників), за відсутністю самого відкритого виконавчого провадження, стверджувати не можна. Відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Про застосування положень частини 2 статті 432 ЦПК України через відсутність обов`язку заявниць перед банком у зв`язку з прощенням боргу (статті 605 ЦК України), в суді першої інстанції не заявлялося. Предметом розгляду місцевого суду зазначені вимоги не були, а тому судом апеляційної інстанції вони не розглядаються. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2020 року постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гриценка Бориса Миколайовича залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 січня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 16 березня 2020 року. Головуючий І.В.Орлов Судді: Т.А.Левченко С.Г.Хвостик