LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4823750/8629/19

від 12.03.2020 ·

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 березня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/8629/19 Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/140/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 жовтня 2019 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного тексту 22.10.2019) у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка в частині вирішення позовних вимог про стягнення надбавки за особливі умови роботи та компенсації у зв`язку з інфляцією, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка про стягнення коштів. В обгрунтування посилалась на те, що з 14.05.2009 була прийнята на посаду бібліотекаря в науковій бібліотеці Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, в подальшому з 01.11.2009 переведена на посаду редактора ІІ категорії бібліотеки, з 03.03.2010 у зв`язку з наданням бібліотеці статусу наукової бібліотеки вважалась працюючою на посаді редактора ІІ категорії наукової бібліотеки, 10.02.2017 звільнена з посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням штату). Позивач посилається на те, що в порушення законодавства України керівництво Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка з серпня 2014 року не виплачувало позивачу та іншим працівникам бібліотеки гарантовану законодавством надбавку за особливі умови роботи в розмірі до 50% посадового окладу. З 01.08.2014 вказана надбавка позивачу була відмінена, мотивації такої відміни не вказано. Відповідачем частково сплачено надбавку за особливі умови роботи за період з серпня 2014 року по лютий 2017 року, та на день звільнення і на час подачі позову до суду не проведено повний розрахунок, чим позивачу заподіяно моральні страждання. В позові ОСОБА_1 просила стягнути з Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка надбавку за особливі умови роботи на користь ОСОБА_1 27276,22 грн за період з 08.2014 року по 01.2018 року; 7000 грн витрат на правову допомогу; 2162,59 грн компенсації у зв`язку з інфляцією; 86164,80 грн середнього заробітку за час затримки виплати надбавки за особливі умови роботи; 10000 грн моральної шкоди. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.10.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка про стягнення коштів вімовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, суд виходив з того, що встановлення позивачці надбавки до заробітної плати в розмірі 5% за особливі умови роботи було здійснено керівником навчального закладу у відповідності з його повноваженнями, визначеними Постановою КМУ від 30.03.3009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» та вимогам чинного законодавства, наказ керівника про визначення надбавки саме в такому розмірі є чинним. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.10.2019, та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В обгрунтування незаконності рішення заявник посилається на те, що відповідачем було нараховано надбавку в розмірі 5% при тому, що фінансування надбавки було в розмірі 50%. Відповідач безпідставно припинив виплату позивачу надбавки до заробітної плати за особливі умови роботи, починаючи з серпня 2014 року, не попередивши про таке працівника, як це передбачено ч. 3 ст. 32, 103 КЗпП України. Судом не застосовано Постанову КМУ від 30.09.2009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек», де зазначено, що фінансування надбавки було в розмірі 50 %. У відповідача не було правових підстав для зняття виплати позивачеві надбавки згідно з Постановою, починаючи з 01.08.2014, а також для відновлення її виплати в розмірі 5 % посадового окладу наказом від 15.02.2019 № 28 вк/ІІ, починаючи з 01.08.2014. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19.02.2020 відкрито провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення надбавки за особливі умови роботи та компенсації у зв`язку з інфляцією. Як вбачається, зазначення позивачкою про наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильскої катастрофи не свідчить про пільги щодо сплати судового збору, оскільки відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII визначено, які особи є постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивачка має посвідчення потерпілої від Чорнобильскої катастрофи, відповідно до ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Судом встановлено, що з 14.05.2009 позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду бібліотекаря Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, що вбачається з копії трудової книжки (а.с. 28-31), та звільнена з посади 10.02.2017. Матеріали справи містять копію наказу Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка № 28вк/ІІ від 15.02.2019 згідно якого, з метою усунення порушень, виявлених інспекційним відвідуванням Управління Держпраці у Чернігівській області та на підставі Постанови КМУ від 30.09.2009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» встановлено з 01.08.2014 по 31.10.2018 надбавку за особливі умови роботи в розмірі 5 % посадового окладу всім працівникам бібліотек, які займають посади включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою КМУ від 22.01.2005 № 84 (а.с. 13). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що встановлення позивачу надбавки до заробітної плати в розмірі 5% за особливі умови роботи було здійснено керівником навчального закладу у відповідності з його повноваженнями, визначеними Постановою КМУ від 30.03.3009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» та вимогам чинного законодавства, наказ керівника про визначення надбавки саме в такому розмірі є чинним, з врахуванням наведеного відсутні підстави і для задоволення вимог щодо компенсації у зв`язку з інфляцією. З висновком суду першої інстанції у частині вирішення вимог щодо стягнення надбавки за особливі умови роботи та компенсації у зв`язку з інфляцією погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи зясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне. Згідно із статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. За цією нормою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Відповідно до ст. 98 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджеті, затверджуються одночасно з бюджетом. За змістом ст. 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» працівникам бібліотек можуть встановлюватися надбавки та доплати в межах затвердженого фонду оплати праці працівників бібліотек. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.3009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек», в редакції від 25.03.2014 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 25.03.2014), установлено працівникам державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність та займають посади, включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84, надбавку за особливі умови роботи у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу. Конкретний розмір надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах фонду оплати праці. Указаними нормативно-правовими актами врегульовано систему й розмір основної і додаткової заробітної плати. Пунктом 1 статті 48 Бюджетного Кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Як зазначалось вище, наказом ректора Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка від 15.02.2019 № 28 вк/ІІ було встановлено з 01.08.2014 по 31.10.2018 (тобто за спірний період) надбавку за особливі умови роботи в розмірі 5% посадового окладу всім працівникам бібліотеки, які займають посади включені до переліку посад згідно з додатком до Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 (а.с. 13). Зазначений наказ винесений ректором університету в межах його повноважень, а встановлений розмір надбавки за особливі умови роботи не перевищує граничного розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек», із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 25.03.2014. Наказ є чинним та неоспореним. Конкретний розмір надбавки встановлюється керівником установи, закладу, організації у межах фонду оплати праці, тобто її розмір не є постійним і саме керівник установи, закладу, організації наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення конкретного її розміру. У вказаному розмірі зазначена надбавка була виплачена позивачці, що останньою не заперечується. З врахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на зміну умов праці позивача у бік погіршення, а саме позбавлення додаткової заробітної плати, та не попередження про це у строк визначений ст. 29 ЗУ «Про оплату правц», ст. 103 КЗпП України, тому позивач має право на оплату праці згідно з попередніми умовами, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки розмір надбавки за особливі умови роботи відповідав вимогам, визначеним у Постанові КМУ та не погіршував умови оплати праці, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки суми надбавки за особливі умови роботи за спірний період у розмірі саме 50% посадового окладу, а також суми інфляційних втрат. Посилання заявника як на підставу для задоволення позову на те, що відповідач мав фінансову можливість виплачувати їй надбавку за особливі умови роботи в розмірі 50% посадового окладу, зважаючи на те, що працівники можуть бути позбавлені виплат (або розмір останніх зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених нормативними актами не є ґрунтовними зважаючи на таке. Як наголошувалось вище, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2009 № 1073 «Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 25.03.2014, надбавку за особливі умови роботи працівникам державних і комунальних бібліотек установлено у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу. Наказ ректора Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка від 15.02.2019 № 28 вк/ІІ як керівника закладу був виданий у межах його повноважень. Встановлений розмір надбавки за особливі умови роботи відповідав вимогам, визначеним у постанові Кабінету Міністрів України та не погіршував умови оплати праці, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду посилання заявника на те, що судом не розглянуто по суті питання стягнення компенсації та інфляції. Враховуючи обґрунтовану відмову в задоволенні судом позовних вимог щодо стягнення надбавки за особливі умови роботи, не підлягають задоволенню інші вимоги позову, оскільки відмова у задоволенні основної вимоги про стягнення надбавки тягне за собою відмову вимог про стягнення компенсації у зв`язку з інфляцією. Виходячи з викладеного вище, позивачем не доведено порушення прав працівника з боку роботодавця, не надано підтверджуючих та допустимих доказів у підтвердження обґрунтувань позовних вимог щодо стягнення надбавки за особливі умови роботи за період з 08.2014 по 01.2018 та компенсації у зв`язку з інфляцією. Отже, розглядаючи даний спір, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем, не доведено належними та допустимими доказами фактів на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, і підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд не вбачає, що є наслідком відмови в задоволенні позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 жовтня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення надбавки за особливі умови роботи та компенсації у зв`язку з інфляцією залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення складено 12.03.2020. Головуючий Судді :

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»