Постанова 4811 № 447/2273/18

Справа № 447/2273/18 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М. Провадження № 22-ц/811/1590/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б. Категорія:69 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Струс Л.Б., суддів Левика Я.А., Шандри М.М. секретар Бадівська О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 квітня 2019 рокуу складі судді Карбовнік І.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - ВСТАНОВИВ: Оскаржуваним рішеннямЗалізничного районного суду м.Львова від 12 квітня 2019 року позов задоволено. Розірвано шлюб укладений 27 грудня 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м.Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 459 ). Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. З рішенням суду не згідна, вважає його необґрунтованим та таким, що має бути скасоване. Висновок суду , що конфлікт між сторонами набув затяжного характеру а шлюб існує лише формально не відповідає дійсності. Вказує, що в неї з позивачем існують невирішені питання щодо поділу спільного подружнього майна, подальшого утримання їхніх двох дітей від процесу виховання та утримання яких ОСОБА_2 самоусунувся. Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 квітня 2019 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Сторони в судове засіданні апеляційної інстанції не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, враховуючи тривалість розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а також те, що явка учасників справи не визнана судом обов`язковою, прийшла до висновку, що розгляд справи можливо провести за наявними в матеріалах справи доказами без участі сторін. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що сторони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, позивач втратив почуття любові до відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому його слід розірвати. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 грудня 2011 року уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . В сторін є двоє дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження, (а.с. 56) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження, (а.с. 57). Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. У статті 24 Сімейного Кодексу України( далі СК) прописано, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної Декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. За змістом частини 3 та 4 статті 56 СК кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є порушенням права на свободу та особисту недоторканість. Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України). Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до змісту п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року сторонам надавався термін на примирення строком на три місяці. Однак наданий судом термін для примирення не змінив відносин сторін, позивач від позову не відмовився. Встановивши, що розлад в сім`ї носить стійкий характер, сторони припинили подружні стосунки, втратили один до одного почуття любові, сім`я існує формально, така фактично не існує, і примирення між сторонами неможливе, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим, що є підставами для задоволення позову про розірвання шлюбу між ними. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті, однак рішення суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Так, колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомленою про розгляд справи. Матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 01.04.2019 року, більше того такі взагалі не надсилались. З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 квітня 2019 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити. Розірвати шлюб укладений 27 грудня 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м.Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 459 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 12.03.2020 року. Головуючий Судді