Постанова Запорізький апеляційний суд № 328/2708/15-ц

Дата документу 10.03.2020 Справа № 328/2708/15-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №328/2708/15 Головуючий у 1 інстанції: Коваленко П.Л. Провадження № 22-ц/807/742/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «10» березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Токмацька міська рада, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Міськрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру Запорізької області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Токмацька міська рада, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Міськрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру Запорізької області, про визначення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ОСОБА_2 , третя особа: Токмацька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на підставі договору міни від 22.03.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори, на праві власності належить 14/25 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці розміром 1864 кв.м. Інші 11/25 частин жилого будинку і надвірних будівель належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.1984 року, згідно з яким 22/50 частини жилого будинку знаходяться в АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05.03.2015 року жилий будинок і надвірні споруди розділено в натурі між сторонами. Згідно з рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради від 21.02.2001 року за № 48 загальний розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1864 кв.м. Угода про порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Акт погодження меж також відсутній, реальні частки не визначені. В договорі міни від 22.03.2001 року та договорі купівлі-продажу від 17.07.1984 року жодних застережень з приводу фактичного користування не зазначено. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.05.2013 року визнано недійсним рішення Токмацької міської ради №16 від 09.11.2006 у частині п.п.8, 9 додатку до нього про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 709409 від 02.07.2007, виданого на ім`я ОСОБА_1 , серія ЯГ №709408 від 03.04.2007, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 03.12.2013 року визнано недійсним рішення Токмацької міської ради №16 від 09.11.2006 у частині п.7 додатку до нього, про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №709407 від 03.04.2007, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Між сторонами виник спір з приводу порядку користування земельною ділянкою, оскільки у неї в фактичному користуванні знаходиться земельна ділянка в значно меншому розмірі, що не відповідає 14/25 частці житлового будинку і надвірних споруд та істотно порушує її права. На підставі зазначеного, посилаючись на положення ст.30 ЗК Української РСР в редакції 18 грудня 1990 року, просила встановити порядок користування земельною ділянкою пропорційно її частці (14/25) у вартості житлового будинку та надвірних споруд за адресою АДРЕСА_2 . В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ОСОБА_1 , третя особа: Токмацька міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі договору купівлі - продажу від 23.03.1946 року його дід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали співвласниками вказаного житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав 2/3 частини домоволодіння, а ОСОБА_4 1/3 частину домоволодіння. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено ідеальні долі співвласників жилого будинку та визначені кімнати за кожним із них. Також, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за взаємною згодою визначили порядок користування та розділу земельної ділянки, де спочатку земельні ділянки були розділені порівну (16.03.1957 - генеральний план), а в подальшому за ОСОБА_4 залишилася земельна ділянка у користуванні розміром 810 кв.м, а ОСОБА_3 - 1923,30 кв.м. Після смерті діда ОСОБА_3 належну йому частину будинку успадкували його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Співвласники за час проживання збільшили житлову площу шляхом добудови житлових кімнат, здійснили будівництво господарських споруд та будівель та після проведення перерахунку часток по фактичному користуванню отримали свідоцтво про право особистої власності, відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали співвласниками 11/25 частин жилого будинку. Шляхом подання власноручної заяви до інвентарного бюро в 1979 році ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 встановили порядок користування житловим будинком з господарськими спорудами та будівлями та земельною ділянкою. 17.07.1984 року він придбав 22/50 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 1833,3 кв.м. 07.01.1982 року ОСОБА_4 продав частину свого житлового будинку ОСОБА_7 , ОСОБА_7 продав належну йому частку жилого будинку ОСОБА_8 В 2001 році ОСОБА_8 обміняв свою частину будинку на квартиру, яка належала ОСОБА_9 З 2001 року по теперішній час ОСОБА_1 користується квартирою АДРЕСА_3 житлового будинку з надвірними будівлями, якою користувалися на праві власності попередні співвласники, частина земельної ділянки також була фактично відокремлена огорожею від його земельної ділянки, співвласники мають окреме подвір`я, город, сад, будь-яких непорозумінь з приводу користування житловим будинком та земельною ділянкою між ними не виникало. З урахуванням висновків додаткової судової земельно-технічної експертизи Гаврилов С.В. остаточно просив: - визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши йому в натурі частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно з висновком експерта №5 та додатком №1 424 кв.м. + 1/2 СК (6,5 кв.м.) = 430,5 кв.м., що складає -10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором); - для доступу та обслуговування водопроводу літ Л та ділянки під колодязем літ. Ж виділити в спільне користування земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м. (на схемі позначена червоним кольором); - виділити йому в натурі частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806 кв.м., для ведення особистого селянського господарства відповідно до фактичного користування. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 22 вересня 2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб Відділ Держземагентства у Токмацькому районі Запорізької області, Реєстраційну службу Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2015 року замінено третю особу Відділ Держземагентства у Токмацькому районі Запорізької області на Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 23 травня 2016 року замінено третю особу Реєстраційну службу Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області на Виконавчий комітет Токмацької міської ради. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, наступним чином: Виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи №4999-16 від 03.07.2017 року та додатком №1 424 кв.м. + 1/2 спільне користування (6,5 кв.м.) = 430,5 кв.м., що складає 10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором). Виділено ОСОБА_1 частину земельної ділянки згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи №4999-16 від 03.07.2017 та додатком №1 563 кв.м. + 1/2 спільне користування (6,5 кв.м.) = 569,5 кв.м., що складає 14,2/25 приблизно 14/25 (на схемі позначено жовтим кольором). Для доступу та обслуговування водопроводу літ. Л та ділянки під колодязем літ. Ж виділено в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м. (на схемі позначена червоним кольором). В задоволенні інших зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 грн., витрати за проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи в розмірі 6066,20 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5600,00 грн. Додатковим рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу, надану адвокатом Мороз О.М., в розмірі 10 600 грн. В іншій частині заяви відмовлено. В частині стягнення витрат на професійну правову допомогу, надану адвокатом Майсак В.О., в розмірі 800 грн. - залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що її позовні вимоги сформульовані відповідно до вимог закону, чинним законодавством не передбачено поділ по фактичному користуванню, посилалась на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відсутність доказів на підтвердження розміру судових витрат, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , вирішити питання про судові витрати. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на доведеність розміру понесених витрат на правничу допомогу та на проведення експертизи, просить змінити рішення суду в частині стягнення витрат за проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи та витрат на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи в розмірі 6165,60 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін, стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначила, що питання про розподіл судових витрат залежить від вирішення спору по суті, судом першої інстанції було ухвалено додаткове рішення суду, яким вирішено питання про судові витрати, проте питання про судові витрати судом вирішено без дотримання принципу пропорційності. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 263 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів. Судом першої інстанції встановлено, що за договором міни від 22.03.2001 року, посвідченим державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є.О., ОСОБА_1 на праві власності належить 14/25 частин жилого будинку АДРЕСА_5 (т.1, а.с.7-8). Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.07.1984 року, посвідченого державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Таран К.О., ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_2 купив 22/50 частин жилого будинку, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1833,3 кв.м. по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 , а.с.80-81). Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05.03.2015 року та додатковим рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23.07.2015 року (т.1, а.с.125-131) задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, жилий будинок і надвірні споруди, розташовані по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділено в натурі відповідно до фактичного користування, що склався між сторонами, а саме: - співвласнику ОСОБА_1 і на належні їй 14/25 часток вказаного житлового будинку і надвірних споруд виділено в натурі наступні приміщення в житловому будинку літ. «А-1»: приміщення 1-1 (6,9 кв.м), приміщення 1-2 (6,0 кв.м), приміщення 1-3 (16,1 кв.м), приміщення 1-4 (5,0 кв.м), приміщення 1-5 (9.0 кв.м), а також надвірні будівлі та споруди: літня кухня літера Б, гараж літера В, погріб з шийкою літера Д, вбиральня літера Е, 1/2 колодязя літера Ж, 1/2 водопроводу літера Л, яма вигрібна літера М, огорожа №3, ворота №4, 1/2 хвіртки №6 (зафарбовані на плані в жовтий колір). - співвласнику домоволодіння ОСОБА_2 на належні йому 11/25 часток житлового будинку і надвірних споруд виділити в натурі житловому будинку літера «А-1»: приміщення 2-1 (6,8 кв.м), приміщення 2-2 (7,7 кв.м), приміщення 2-3 (11,2 кв.м), приміщення 2-4 (8,4 кв.м), приміщення 2-5 (7,0 кв.м), приміщення 2-6 (6,4 кв.), а також наступні будівлі та споруди: вбиральня літера 1, 1/2 колодязя літера Ж, водопровід літера К, 1/2 водопроводу літера Л, гараж літера Г, погреб під гаражем літера Г, огорожі №№1,5, 7,8,9,10,11,12, ворота №2, 1/2 хвіртки №6 (зафарбовані на плані в зелений колір (т.1, а.с.125-131). Виділеній в натурі частині житлового будинку, що належить ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради №101 від 23.04.2015 року присвоєно поштова адреса АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , а.с.182-183). Право власності на цілу частину житлового будинку загальною площею 43 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про право власності №38805399 від 09.06.2015 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38805495 від 09.06.2015, видані реєстраційною службою Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області (т.1, а.с.180). Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 22/50 частини житлового будинку, загальною площею 89,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради від 21.02.2001 року за №48 загальний розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 1864 кв.м. В зазначеному розмірі земельна ділянка виділялася ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Судом першої інстанції також встановлено, що за вказаною адресою: АДРЕСА_4 , в фактичному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться: земельна ділянка для обслуговування будинку та господарських споруд розміром 0,1000 га та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства загальним розміром 0,089 га. Рішенням Токмацького районного суду від 03.12.2013 року у справі № 328/3475/13-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Токмацької міської ради Запорізької області, третя особа:Відділ Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області задоволено. Визнано недійсним рішення Токмацької міської ради Запорізької області №16 від 09.11.2006 року у частині п.7 додатку до нього про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна земельна ділянка) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 709408 від 03.04.2007, виданий на ім`я ОСОБА_2 (т.2, а.с.95-96). Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.05.2013 року у справі № 328/842/13-ц визнано недійсним рішення Токмацької міської ради №16 від 09.11.2006 у частині п.п.8, 9 додатку до нього про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку: серія ЯГ № 709409 від 02.07.2007, виданий на ім`я ОСОБА_1 , серія ЯГ НОМЕР_1 709408 від 03.04.2007, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Отже, судом правильно встановлено, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, сторони не є суб`єктами права власності на зазначену земельну ділянку у зв`язку зі скасуванням вищевказаних державних актів. Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі - продажу від 23.03.1946 року ОСОБА_3 придбав 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , а ОСОБА_4 - 1/3 частину зазначеного домоволодіння. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_3 . Відповідно до акту бюро технічної інвентаризації від 22.01.1958 року та акту Мелітопольського міжміського БТІ від 25.05.1966 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено ідеальні частки співвласників вищезазначеного жилого будинку: 9/10 часток за ОСОБА_3 та 11/20 часток за ОСОБА_4 . Судом встановлено, що згідно з генеральним планом (схемою) від 25.04.1946 року за житловим будинком по АДРЕСА_6 , рахується земельна ділянка площею 3268 м.кв., яка знаходилася в користуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в рівних частинах. Згідно з генеральним планом (схемою) від 12.12.1954 року з наступними змінами, за житловим будинком по АДРЕСА_6 , рахується земельна ділянка площею 3907,30 м. кв., яка знаходилася в користуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в рівних частинах. Рішенням виконкому Токмацької міської ради депутатів №3 від 09.02.1957 року за спільною заявою співвласників було внесено зміни до площі земельної ділянки по АДРЕСА_6 , у зв`язку з виділенням із ділянки ОСОБА_4 600 кв.м. ОСОБА_11 для будівництва індивідуального будинку. Записом від 16.03.1957 року в генеральному плані (схема) від 12.12.1954 року та рішенням виконкому Токмацької міської Ради депутатів № 3 від 09.02.1957 року підтверджується, що загальна площа земельної ділянки зменшена до 3307,30 кв.м., при цьому в користуванні ОСОБА_3 залишилося 1953,65 кв.м., а в користуванні ОСОБА_4 1356,65 кв.м На підставі рішення виконкому Токмацької міської ради депутатів №382 від 29.10.1964 року за спільною заявою співвласників, у зв`язку з виділенням із земельної ділянки по АДРЕСА_7 , 550 АДРЕСА_8 . ОСОБА_12 для будівництва індивідуального будинку загальну площу земельної ділянки зменшено до 2733,30 кв.м., що підтверджується записом від 31.05.1965 року в генеральному плані (схема) від 12.12.1954 року. При цьому в користуванні ОСОБА_3 залишилося 1923,30 кв.м., а в ОСОБА_4 810 кв.м. Як вбачається з викопіювання із плану домоволодіння АДРЕСА_7 загальну площу земельною ділянки за зазначеною адресою змінено на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради депутатів №143 від 10.05.1979 року шляхом виділу з неї частини земельної ділянки для ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до 1833,30 кв.м. Матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_3 належну йому частину будинку успадкували його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , (свідоцтва про право на спадкування за законом від 27.06.1979 року). На підставі заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Мелітопольського міжміського бюро технічної інвентаризації про перерахування часток по фактичному користуванню 02.08.1979 року складений акт та визначено ідеальні частки, де ОСОБА_4 належить 56,6 % (або 14/25 частки), ОСОБА_6 та ОСОБА_5 43,4% (або 11/25 частки), що підтверджується заявою до БТІ, актом від 02.08.1979 року, висновком Мелітопольського МБТІ від 02.08.1979 року. 20.09.1979 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право власності на 11/25 частин жилого будинку по АДРЕСА_7 . Судом встановлено та не спростовано сторонами, що після набуття права власності на 11/25 частин житлового будинку у 1984 році ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, якою користувались попередні співвласники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 07.01.1982 року ОСОБА_15 продав частину житлового будинку ОСОБА_7 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 07.01.1982. В подальшому ОСОБА_7 продав належну йому частку жилого будинку ОСОБА_8 В 2001 році ОСОБА_8 обміняв свою частину будинку на квартиру, яка належить ОСОБА_1 З 2001 року ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки, якою користувалися попередні співвласники ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Земельні ділянки сторін відокремлені огорожею, що відображено в технічних паспортах на будинок та підтверджено показаннями допитаних в судовому засіданні свідків. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11.03.2014 року у справі №328/166/14-ц встановлено, що огорожі у дворі та позаду будинку встановлені у 1957 року попередніми співвласниками, ОСОБА_2 було відновлено огорожу позаду будинку після того, як ОСОБА_1 в листопаді 2013 року її зняла. Спірні правовідносини урегульовані положеннями Земельного Кодексу УРСР, 1970 року та 1990 року, чинними на час придбання сторонами частин житлового будинку. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 посилалась на положеннями ст.30 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 року. За приписами статті 30 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (час придбання позивачем ОСОБА_16 частини жилого будинку) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України 1990 року громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом. Згідно статті 67 Земельного кодексу України 1990 року громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара. Статтею 121 Земельного кодексу України в діючої редакції визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 га, Як роз`яснено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. На підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 02.11.2015 року, від 01.06.2016року, від 28.09.2016 року у справі проведено наступні експертизи: -експертом Тернових В.А. - судова земельно-технічна експертиза від 15.04.2016 року та додаткова судова земельно-технічна експертиза від 30.06.2016 року; -експертом Баляй О.Б. - додаткова судова земельно-технічна експертиза від 03.07.2017року. Суд правомірно не прийняв до уваги висновки судової земельно-технічної експертизи від 15.04.2016 року в частині запропонованих варіантів розподілу земельної ділянки до часток співвласників (11/25 та 14/25) як такі, що не відповідають положенням ЗК України, нормам ДБН 360-92**, оскільки експертом при встановлені порядку користування землею площею 1890 кв.м. відповідно до часток співвласників в житловому будинку та господарських будівлях і спорудах не було враховано, що частки співвласників 14/25 та 11/25 можуть розповсюджуватися лише на земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площа якої згідно з діючим законодавством в містах 0,10 га; в варіантах запропонованого користування землею не враховано можливість користування власниками належними їм будівлями та спорудами, їх обслуговування, проходу та проїзду. Висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 30.06.2016 року судом обґрунтовано визнано недопустимим доказом, у зв`язку з порушенням пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, а саме: експерт не був належним чином попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків при складанні висновку. За висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 03.07.2017 року для усунення порушень п.3.25* ДБН 360-92 експертом запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою з урахуванням її фактичного використання на площі 1000 кв.м. (0,10 га), що відповідає нормативній площі, передбаченої законодавством за функціональним призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, з визначенням ділянок спільного користування для доступу та можливості обслуговування будівель та споруд, які є у спільній власності хвіртка №6, колодязь літ. Ж та водопровід літ. Л. Оскільки будівля дворової вбиральні літ. І (власник ОСОБА_2 ) значно віддалена від земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель та споруд, тому її розташування необхідно змінити звести нову, зокрема за гаражем літ. Г. З врахуванням забудови ділянки, що склалася тривалий час, для зручного користування будівлями та спорудами, належних власникам, з урахуванням фактичного користування прибудинковою територією і без здійснення надлишкових перебудов у домоволодінні, варіант порядку користування пропонується з незначним відступом від ідеальних часток, а саме: виділити ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 424 кв.м. + 1/2 спільне користування (6,5 кв.м.) = 430,5 кв.м., що складає - 10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором). виділити ОСОБА_1 частину земельної ділянки 563 кв.м. + 1/2 спільне користування (6,5 кв.м.) = 569,5 кв.м., що на 9,5 кв.м. більше від ідеальної (560 кв.м.) складає - 14,2/25 приблизно 14/25 (на схемі позначено жовтим кольором). Для доступу та обслуговування водопроводу літ. Л та ділянку під колодязем літ. Ж виділити в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м. (на схемі позначена червоним кольором). При розрахунку оптимальної конфігурації ділянки площею 1000 кв.м.(0,1 га) експертом враховувалась оптимальна відстань її межі від гаражу літ. Г для можливості здійснення маневру в`їзду (виїзду) автомобілю як до гаражу, так і по дворовому проїзду. Порядок користування рештою площі земельної ділянки, що була призначена не для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а для ведення особистого селянського господарства, експертом не розроблявся, оскільки за висновком експерта ОСОБА_17 вирішення цього питання потребує розробки проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою з визначенням функціонального призначення земельної ділянки з встановленням її площі, меж та визначеними правами у відповідності до чинного законодавства. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до частки співвласників (14/25 та 11/25-відповідно) в житловому будинку та надвірних спорудах можливо лише на земельній ділянці за функціональним призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площа якої згідно з діючого законодавства в містах не більше 0,10 га. Доказів про те, що запропонований експертом порядок користування земельною ділянкою, визначений в додатку №1 до висновку експертизи від 03.07.2017 року, порушує законні права її як співвласника, позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будинку, чи фактично виключає її з числа користувачів спільної земельної ділянки, або ж суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам ОСОБА_1 не надала а ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій, а тому доводи апеляційної скарги про безпідставність встановлення судом саме такого порядку користування земельною ділянкою колегія суддів вважає неприйнятними. Оскільки судом першої інстанції не встановлювався порядок користування земельною ділянкою в розмірі 890 кв.м. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно залишив в її користуванні з 890 кв.м. лише 84 кв.м., не заслуговують на увагу. Враховуючи те, що вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,1 га (1000 кв.м.) позивач ОСОБА_1 не заявляла, доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованої відмови судом першої інстанції про задоволення позову в цій частині суперечать вимогам ст.13 Цивільного процесуального кодексу України щодо диспозитивності цивільного судочинства. Виконання попередніми співвласниками вимог ст.91 ЗК УРСР станом на 01.01.1971 року не було предметом спору в зазначеній справі, а тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині ненадання судом оцінки вказаним обставинам. Інші приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , які зводяться до не вирішення судом питання судових витрат не є тими підставами, з якими Цивільний процесуальний кодекс України пов`язує можливість скасування або зміни судового рішення. За приписами п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Як вбачається з матеріалів справи, додатковим рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу, надану адвокатом Мороз О.М., в розмірі 10 600 грн. В іншій частині заяви відмовлено. В частині стягнення витрат на професійну правову допомогу, надану адвокатом Майсак В.О., в розмірі 800 грн. - залишено без розгляду. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують його висновків. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 13 березня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова