Постанова Луганський апеляційний суд № 942/1850/19

Справа № 942/1850/19 Провадження № 22-ц/810/100/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Єрмакова Ю.В., суддів: Авалян Н.М., Луганської В.М., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 18 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Стеценко О.С. в смт. Новопсков Луганської області, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог В жовтні 2019 рокупозивач звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02.12.2010 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 31.08.2019 складає 91558,18 грн., з яких: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 82822,08 грн. - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом, 1900,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією, та штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина), 4336,10 грн. шраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.12.2010 в розмірі 91558,18 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 18 грудня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що в даному випадку, відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь згідно з договором б/н від 02.12.2010 заборгованості в сумі 91558,18 грн., оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими доказами. На підтвердження отримання кредиту, наявності заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту не надано жодного належного і допустимого доказу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 18 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в банку, яку були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Також, позивач посилається на те, що банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, тому між банком і відповідачем укладено кредитний договір, який ніким не оспорений, а отже є підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Крім того, користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача. Крім того, акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів (тіла кредиту) та відсотків за кредитом, а також безпідставно відмовив у стягненні неустойки, оскільки, як вбачається із довідки про умови кредитування, що містить підпис відповідача, сторонами погоджено всі істотні умови договору, у тому числі щодо сплати пені та штрафу. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Луганського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відкрито провадження по даній апеляційній скарзі та сторонам по справі роз`яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в якому представник відповідача просив відхилити надану позивачем довідку про умови кредитування, через порушення позивачем вимог ч.3 ст. 367 ЦПК України. Також, просив рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 18 грудня 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 91 558,18 грн., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 * 100 = 210200 грн.), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь згідно з договором б/н від 02.12.2010 заборгованості в сумі 91558,18 грн., оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими доказами. На підтвердження отримання кредиту, наявності заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту не надано жодного належного і допустимого доказу. З таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 12 грудня 2010 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначено, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. Однак, ця заява не містить положень про істотні умови кредитного договору про розмір кредитного ліміту та розмір плати за користування кредитом (процентів). Також в заяві не зазначено який вид банківської карти обирає відповідач. При цьому витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт відповідачем та витяг з Умов і правил надання банківських послуг відповідачем не підписані. Тому суд вважав, що на підтвердження отримання кредиту, наявності заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту не надано жодного належного і допустимого доказу. Апеляційний суд вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим та вважає, що судом були порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ЦК України, якими урегульовано зобов`язальні правовідносини. Надана суду першої інстанції анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та витяг з цих Правил свідчить про те, що відповідач звернувся до Банку для отримання банківських послуг, до яких відноситься кредитування з використанням банківської кредитної картки. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості та виписки по картковим рахункам відповідача, згідно довідки АТ КБ «Приватбанка», які підтверджують активне користування кредитними коштами за спірний період. Вказані письмові докази за відсутності їх спростувань відповідачем, свідчать про те, що між сторонами виникли договірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача, який є банківською установою за отриманням кредитних коштів та активно користувався отриманими кредитними коштами. Факт підписання анкети-заяви, як вбачається з матеріалів справи (відзиву на позовну заяву; відзиву на апеляційну скаргу) відповідачем не заперечувався та не був спростований. Відповідач у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу щодо неможливості встановлення конкретних запропонованих відповідачу Умов та правил банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві між позивачем та відповідачем домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За своєю правовою природою підписання анкети-заяви є публічним договором приєднання. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами, а також заборгованість за пенею та комісією та штрафи за прострочення виконання умов грошового зобов`язання. В тексті позовної заяви позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. До позовної заяви позивачем додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором від 02 грудня 2010 року, виписка з рахунків по кредитним карткам, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, ці Витяги не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування. Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 вересня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначено розмір процентної ставки за користування кредитом, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів, а також умови стягнення пені та штрафів. Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 02 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також розміру пені та штрафів. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту укладання із відповідачем договору від 02 грудня 2010 року на умовах, зазначених позивачем, зокрема, щодо розміру процентів за користування кредитом, а також пені та штрафів. З урахуванням зазначених обставин, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в банку, яку були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. В анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомлена з Тарифами банку, які були надані йому в письмовій формі для ознайомлення. Проте, суду не була надана довідка про Тарифи, на які погодилась відповідач. Така довідка була надана до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою, але вона не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного. За змістом припису ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд приймає лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребувані раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Неприйнятними є дії сторони коли вона надає нові докази, які необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовом, заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також позивачем надавалась відповідь на відзив з додавання додаткових доказів: довідка про отримані кредитні картки відповідачем, виписки з карткових рахунків по руху коштів за отриманими відповідачем картками. У зв`язку з наведеним, враховуючи приписи ч.3 ст.367 ЦПК України зазначена довідка про умови надання кредитних коштів не приймається до уваги апеляційним судом. Однак, колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, виходячи з наступного. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17) зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у стягненні заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного і допустимого доказу на підтвердження отримання кредиту. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду та вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. Звертаючись до суду з позовом позивач в тексті позовної заяви посилається на те, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн увигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків. Зобов`язання зі своєчасного повернення грошових коштів за договором відповідач не виконав, що відображено у розрахунку заборгованості. За змістом норм ЦПК України щодо доказування суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти в сумі 2000 грн на підставі анкети-заяви від 02 грудня 2010 року, які останнім в поновному обсязі не повернуто позивачу. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості та виписці по руху коштів по картах відповідача, доданих до позовної заяви, в яких зазначається про користування відповідачем кредитними коштами. Дані обставини підтверджуються випискою по рахунку, яка дослідження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та була предметом розгляду у суді першої інстанції. Банківська виписка по рахунку має статус первинного документу згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.21 р. №578/5. Вказані письмові докази, як було зазначено вище, за відсутності їх спростувань відповідачем, свідчать про те, що між сторонами виникли договірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача, який є банківською установою за отриманням кредитних коштів та активно користувався отриманими кредитними коштами. Факт підписання анкети-заяви, як вбачається з матеріалів справи ( відзиву на позовну заяву; відзиву на апеляційну скаргу) відповідачем не заперечувався та не був спростований. Крім того, слід зауважити, що вказані письмові докази свідчать про те, що відповідачем отримувалися кредитні коштина підставі анкети-заяви від 02 грудня 2010 року. З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 2000 грн (заборгованість за тілом кредиту). Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість зі сплати кредиту (тіла) в сумі 2000 грн. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2000 грн. слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2010 року в сумі 2000 грн (заборгованість за тілом кредиту). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Щодо судових витрат В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 2). Згідно платіжного доручення від 23.01.2019 року позивачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн (а.с. 99). Оскільки позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 104,68 грн (41,87 грн за подання позову + 62,81 грн за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 18 грудня 2019 року в частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПО 14360570) заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2010 року в сумі 2000 (дві тисячі) грн., в рахунок відшкодування судового збору 104 (сто чотири) грн 68 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року. Судді Ю.В.Єрмаков Н.М. Авалян В.М.Луганська