Постанова 4809 № 405/6297/14-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 05 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/6297/14-ц провадження № 22-ц/4809/399/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В. секретар Гончар В.В. учасники справи: представник ОСОБА_1 - адвокат Шинкарьов О.О. представник ОСОБА_2 . ОСОБА_3 представник ОСОБА_4 - адвокат Клеветенко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шинкарьова Олександра Олексійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.11.2019 року, суддя Шевченко І.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Міської ради міста Кропивницького про встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Міської ради міста Кропивницького про встановлення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_6 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Кіровоградської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою. На обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 3/20 частини житлового будинку (домоволодіння) за вищевказаною адресою. Її право власності підтверджується Договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 07.05.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.01.2008 року. Іншими співвласниками вказаного житлового будинку являються: ОСОБА_2 , якій належить 6/25 частин будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.11.2007 року № 1-2028, ОСОБА_5 , якому належить 9/100 частин житлового будинку згідно свідоцтва про право власності від 13.04.2007 року та ОСОБА_7 , якому належить 13/25 частин будинку, згідно свідоцтва про право власності від 13.04.2007 року №

428. Всі співвласники користуються житловим будинком спільно, проте кожен має окремий вхід до своєї квартири, веде окреме господарство. Спільний житловий будинок разом з господарсько-побутовими будівлями, фактично розташований на земельній ділянці загальною площею 1797,0 кв.м., з яких 1 115,24 кв.м. закріплено за будівлею в постійне користування згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 18.11.1996 року № 741 та 681,76 кв.м., фактично використовується співвласниками будинку, що підтверджується технічним паспортом від 20.12.2010 року та довідкою від 20.12.2010 року. Право власності на земельну ділянку або право користування вказаною земельною ділянкою співвласниками не зареєстровано. Між співвласниками склався порядок користування земельною ділянкою, на якій розміщений спільний будинок, однак він не забезпечує інтереси всіх співвласників, тому між ними виник спір про встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спільний житловий будинок. Позивач зазначив, що вирішення спору в добровільному порядку є неможливим через недосягнення спільної згоди щодо порядку користування земельною ділянкою в розмірах, пропорційних розмірам часток в житловому будинку (домоволодінні), який на ній розміщений. Земельна ділянка, яка знаходиться в її фактичному користуванні є значно меншою ніж земельна ділянка, яка знаходиться у відповідачів. Крім того, від фактичного поділу земельної ділянки у неї відсутня можливість належним чином обслуговувати свою частину будинку, оскільки відсутній доступ до деяких частин будинку, зокрема, задньої частини будинку через збудований паркан, не має можливості розмістити на земельній ділянці господарсько-побутові споруди, необхідні для обслуговування будинку, в той час, коли у деяких відповідачів господарсько-побутові будівлі розміщені на значно більшій частині земельної ділянки, ніж їм належить відповідно до їх часток. Просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши в натурі, у її особисте користування, 3/20 частини вказаної земельної ділянки для розміщення та обслуговування належної їй 3/20 частки житлового будинку. 25.05.2015 року позивачем подано уточнення до позовних вимог, відповідно до якого позивач просить встановити порядок користування вказаною земельною ділянкою між нею та відповідачами відповідно до єдиного варіанту запропонованого у Висновку № 2064, 2065 судової будівельно-технічної експертизи та виділити їй в особисте користування з часткою 3/20 цільну ізольовану земельну ділянку площею 111,45 кв.м. (на схематичному плані Висновку стор. 13 зображення виділене червоним кольором), що прилягає до лівої бічної та задньої межі, окремо виділену земельну ділянку розміром 1,50*7,50м, площею - 11,25 кв.м., що знаходиться між гаражами літ. «Г, Е» та 1/4 частину земельної ділянки загального користування площею 52,10 кв.м. (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення жовтого кольору), а всього загальною площею - 174,8 кв.м. Виділити в особисте користування ОСОБА_7 з часткою 13/25 цільну ізольовану земельну ділянку площею 241,0 кв.м. (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення бузкового кольору), що складається із площ земельної ділянки під квартиру, земельних ділянок під гаражі та сарай, окремо виділена ділянка між гаражем літ. «Е» та правою бічною межею, і земельної ділянки загального користування площею 52,10 кв.м. (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення жовтого кольору), а всього загальною площею 293,10 кв.м. Виділити в особисте користування ОСОБА_5 з часткою 9/100 цільну ізольовану земельну ділянку площею 97,10 кв.м. (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення синього кольору), що прилягає до лівої бічної та задньої меж та земельної ділянки площею 52,10 кв.м загального користування (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення жовтого кольору), а всього загальною площею 149,20 кв.м. Виділити в особисте користування ОСОБА_2 з часткою 6/25 цільну ізольовану земельну ділянку площею 496,09 кв.м. (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення зеленого кольору), що прилягає до правої бічної та задньої меж та земельної ділянки площею 52,10 кв.м. загального користування (на схематичному плані Висновку (стор. 13) зображення жовтого кольору), а всього загальною площею 548,19 кв.м. Вирішити питання щодо судових витрат. ОСОБА_7 звернувся в суд із зустрічним позовом, в якому просив встановити порядок користування земельною ділянкою, пропорційно до ідеальних часток власності у домоволодінні, яке на ній розташоване, а саме: виділити у користування ОСОБА_6 земельну ділянку за вищевказаною адресою загальною площею 167,28 кв.м; ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 267,65 кв.м.; ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 100,37 кв.м.; йому земельну ділянку загальною площею 579,92 кв.м. Вирішити питання щодо судових витрат. Зазначає, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 закріплена за будівлею в постійне користування згідно рішення № 470 від 10.08.1954 року, площа якої збільшена на 211,94 кв.м до 1115,24 кв.м за рахунок земель резервного фонду міста, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради Народних депутатів № 741 від 18.11.1996 року «Про розгляд заяв громадян з питання зміни площ та меж земельних ділянок». Згідно рішення був складений та 27.11.1996 року затверджений генплан меж земельної ділянки загальною площею 1115,24 кв.м. З висновком проведеної експертизи він не погоджувався та просив призначити земельно-технічну експертизу. В ході розгляду справи ОСОБА_7 подав заяву в якій зазначив, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.07.2016 року № 2190, 2191 зазначено фактичне користування земельною ділянкою за кожним із співвласників та запропоновано варіанти порядку користування земельною ділянкою. ОСОБА_7 погодився на третій варіант порядку користування земельною ділянкою, як такий, що враховує інтереси кожного із співвласників, а тому просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , а саме виділити у загальне користування співвласників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для можливості обслуговування житлового будинку, для користування господарськими будівлями та для в`їзду до домоволодіння через ворота земельну ділянку загальною площею 226,31 кв.м. (кожному співвласнику пропорційно по 56,57 кв.м.), розташовану з боку фасадної та лівої бокової межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (в графічному додатку № АДРЕСА_2 зображено білим кольором). Виділити у особисте користування співвласнику ОСОБА_7 земельну ділянку з 4-х частин: 113, 20 кв.м., 102,90 кв.м., 154, 27 кв.м., 60,20 кв.м., сумарною площею 430,57 кв.м. (в графічному додатку №5 зображено фіолетовим кольором). Виділити у особисте користування співвласнику ОСОБА_5 земельну ділянку 115,5 кв.м. (в графічному додатку №5 зображено синім кольором). Виділити у особисте користування співвласнику ОСОБА_2 , з часткою 6,25, земельну ділянку з 2-х частин 246,5 кв.м. та 28,8 кв.м., сумарною площею 275,36 кв.м. (в графічному додатку №5 зображено зеленим кольором), та з урахуванням площі загального користування становить 331,93 кв.м., що більше належного на 53,71 кв.м. Виділити у особисте користування співвласнику ОСОБА_6 земельну ділянку площею 111,50 кв.м. (в графічному додатку №5 зображено рожевим кольором). Стягнути судові витрати. 31.09.2016 року ОСОБА_6 подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить встановити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відповідно до першого варіанту Висновку експерта №2190, 2191 судової земельно-технічної експертизи від 28.07.2016 року (надалі Висновок) (графічно зображеного в додатку 3 Висновку) виділивши в загальне користування співвласників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 226,90 кв.м. (кожному співвласнику пропорційно по 56,72 кв.м.), розташовану з боку фасадної та лівої бокової межі (в графічному зображенні додатку № 3 Висновку зображення виділене білим кольором); співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 36,6 кв.м. (кожному співвласнику пропорційно по 18,30 кв.м.), розташовану з боку лівої бокової межі (в графічному зображенні додатку № 3 Висновку зображення виділене жовтим кольором); співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 162,85 кв.м. (кожному співвласнику пропорційно по 81,42 кв.м.), розташовану з правої бокової межі (в графічному зображенні додатку №3 Висновку зображення виділене помаранчевим кольором); в особисте користування: ОСОБА_6 з часткою 3/20 земельну ділянку з 2-х частин 90,87 кв.м. та 21,6 кв.м., сумарною площею 119,97 кв.м. ( в графічному додатку № 3 Висновку зображення виділене рожевим кольором) та яка з урахуванням площі загального користування становить 176,69 кв.м.; ОСОБА_9 з часткою 13/25 земельну ділянку з 5-ти частин 73,38 кв. м., 52,5 кв.м., 28,8 кв.м., 22,4 кв.м, 69,9 кв.м., сумарною площею 246,98 кв.м. (в графічному додатку № 3 Висновку зображення фіолетового кольору) та яка з урахуванням площі загального користування становить 403,42 кв. м.; ОСОБА_5 з часткою 9/100 земельну ділянку площею 106,60кв.м. (в графічному додатку № 3 Висновку зображення синього кольору) та яка з урахуванням площі загального користування становить 181,62 кв.м.; ОСОБА_2 з часткою 6/25 земельну ділянку з трьох частин 163,54 кв. м, 67,0 кв.м та 28,8 кв.м сумарною площею 259,34 кв.м (в графічному додатку № 3 Висновку зображення зеленого кольору) та яка з урахуванням площі загального користування становить 397,48 кв.м; стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на її користь судові витрати. (т.2 а.с. 10-12). Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2018 по справі замінено позивача ОСОБА_6 на ОСОБА_1 . В ході розгляду справи ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог (т.3 а.с. 10-14). Просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до первинних часток кожного із співвласників в праві власності на житловий будинок на час виникнення спільної часткової власності на житловий будинок, тобто станом на 1954 рік та 1996 рік, виділивши їй в користування 1/3 частину земельної ділянки. Порядок користування земельною ділянкою встановити згідно варіанту 2 графічний додаток Ж висновку експерта, складеного за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи № 157 від 25.06.2018 року експертами ТОВ «Науково-виробниче підприємство Укрспецбудекспертиза» та стягнути з відповідачів всі понесені нею витрати по справі, а саме: суму судового збору, витрати на правову допомогу 5 000 грн., за проведення експертизи 7 000 грн. Позивачем надано суду висновок експерта, складений за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи № 157 від 25.06.2018 року, яким запропоновано варіанти порядку користування земельною ділянкою і за яким позивач просить застосувати 2-ий варіант поділу, як найбільш доцільний. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2019 року замінено ОСОБА_7 (у зв`язку зі смертю) на його правонаступника ОСОБА_4 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.11.2019 року позов задоволено частково. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначається зокрема, що суд першої інстанції не врахував, що до позивача перейшла 1/3 частина земельної ділянки, яка належала попереднім власникам, так як їх право користування земельною ділянкою припинилося та перейшло до нового співвласника. Суд не врахував, що сам по собі факт зміни одного зі співкористувачів земельної ділянки внаслідок переходу права власності на нерухомість не може бути підставою для зміни того порядку користування земельною ділянкою, який був встановлений попереднім власникам, та закріплений за ними у відповідності до діючого в той час законодавства, оскільки у такому випадку буде порушуватися принцип правової визначеності. Перерозподіл часток у жилому будинку у зв`язку із прибудовою, надбудовою, або перебудовою, не є підставою для зміни частки позивача в користуванні земельною ділянкою, яка була визначена для попередніх землекористувачів та складає 1/3 частки від загальної площі земельної ділянки. Зазначила, що рішення суду щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою у відповідності до висновку експерта № 16498/17-41 від 27.04.2018, згідно додатку №2, який проведено з урахуванням часток у праві власності на час розгляду справи в суді, є незаконним та підлягає скасуванню. Зазначила, що єдиним правильним варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою, який є найбільш наближений у співвідношенні до первинних ідеальних часток співвласників у належному їм праві користуванні земельною ділянкою, викладено у висновку експерта за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи від 25.06.2018, № 157, варіант №2 графічний додаток «Ж» висновку експерта. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.01.2020 по справі відкрито апеляційне провадження. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що ідеальні частки співвласників потрібно визначати саме з закріпленої за домоволодінням у постійне користування відповідно до рішення №741 від 18.11.1996 року площі земельної ділянки, а саме з 1115,24 кв.м. Висновок експерта №157 від 25.06.2018 на варіанті якого наполягає позивач можливий за умови будівництва позивачем будівлі гаражу між існуючими будівлями гаражів літ.Е та літ.Г. Даний висновок не можливо застосувати до даного розподілу, оскільки він містить виконання певних умов. Крім того, твердження позивача з приводу розподілу часток за частками, які існували станом на 1954 рік є неможливим, оскільки з того часу змінювалися межі земельної ділянки та розмір житлової площі у співвласників будинку, тому розподіл має бути здійснено з фактичних часток житлового будинку на сьогоднішній день. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.02.2020 справу призначено до розгляду. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_4 адвоката Клеветенка А.А., в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що у позивача відсутнє посилання на законодавчо передбачений документ яким було б визначено порядок користування земельною ділянкою вказаного домоволодіння у попередніх власників будинку. Судом вірно встановлено, що запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою, який бажає застосувати позивач, можливий за умови будівництва нею будівлі гаражу між існуючими будівлями гаражів. Вказаний висновок не базується на дійсних обставинах справи. Запропонований варіант користування земельною ділянкою ґрунтується на припущеннях можливості його застосування. Крім того, вказаний висновок долучений до справи із порушенням процесуального строку, а тому не може бути допустимим доказом у даній справі. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної планки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля, або споруда, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічна позиція викладена і в пп. «г» п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, якою визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході, права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на час придбання позивачем частини будинку) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання у його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Згідно постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Згідно з п. 19 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України у справах про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні сторонам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 належить 3/20 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 належить 6/25 частин будинку за вищевказаною адресою; ОСОБА_5 належить 9/100 частин будинку за вищевказаною адресою; ОСОБА_7 , а потім його правонаступнику ОСОБА_4 , належить 13/25 частин будинку за вищевказаною адресою. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 закріплена за будівлею в постійне користування згідно рішення № 470 від 10.08.1954 року, площа якої збільшена на 211,94 кв.м до 1115,24 кв.м за рахунок земель резервного фонду міста рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради Народних депутатів № 741 від 18.11.1996 року «Про розгляд заяв громадян з питання зміни площ та меж земельних ділянок». Згідно рішення був складений та 27.11.1996 року затверджений генплан меж земельної ділянки загальною площею 1115,24 кв.м. Суд першої інстанції зазначив, що ідеальні частки співвласників треба визначати саме з закріпленої за домоволодінням у постійне користування відповідно до рішення № 741 від 18.11.1996 року площі земельної ділянки, а саме з 1115,24 кв.м. При площі земельної ділянки 1115, 24 кв.м., враховуючи ідеальні частки, кожному співвласнику домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 належить: ОСОБА_10 - 1115,24 кв.м. х 3/20 частки = 167,28 кв.м.; ОСОБА_2 - 1115,24 кв.м. х 6/25 частки = 267,65 кв.м.; ОСОБА_5 - 1115,24 кв.м. х 9/100 частки = 100,37 кв.м.; ОСОБА_4 - 1115,24 кв.м. х 13/25 частки = 579,92 кв.м. Судом першої інстанції не приймаються до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2015 року № 2064, 2065 та судової земельно-технічної експертизи від 28.07.2016 року № 2190, 2191, як неприйнятний учасниками справи. Висновок експерта, складений за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи № 157 від 25.06.2018 року експертами ТОВ «Науково-виробниче підприємство Укрспецбудекспертиза» також не приймається судом до уваги у зв`язку з тим, що запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою, який бажає застосувати позивач ОСОБА_1 , можливий за умови будівництва нею будівлі гаражу між існуючими будівлями гаражів літ. Е та літ. Г. Приймаючи до уваги встановленні обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок експерта № 16498/17-41 від 27.04.2018 року, є найбільш наближений у співвідношенні до ідеальних часток сторін та враховує фактичне користування співвласниками спірної земельної ділянки, можливість всіх співвласників належно використовувати належні їм частки земельної ділянки. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до ч. 1ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної планки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля, або споруда, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічна позиція викладена і в пп. «г» п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, якою визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході, права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на час придбання позивачем частини будинку) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання у його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Згідно з п. 19 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України у справах про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні сторонам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Доводи викладені в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі і допустив поршення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження. Доводи, що ОСОБА_1 має право на отримання у користування 1/3 частину спірної земельної ділянки, відповідно до первиних часток кожного із співвласників в праві власності на житловий будинок станом на 1954 рік та 1996 рік є необґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була власником 3/20 частини житлового будинку (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_3 . Право власності підтверджується Договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 07.05.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.01.2008 року. В подальшому відповідно до договору дарування від 02.02.2018 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 3/20 частини будинку за адресою АДРЕСА_3 .Тобто до ОСОБА_11 перейшла у власність 3/20 частина будинку. Іншими співвласниками вказаного житлового будинку являються: ОСОБА_2 , якій належить 6/25 частин будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.11.2007 року № 1-2028, ОСОБА_5 , якому належить 9/100 частин житлового будинку згідно свідоцтва про право власності від 13.04.2007 року та ОСОБА_7 , якому належить 13/25 частин будинку, згідно свідоцтва про право власності від 13.04.2007 року №

428. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 закріплена за будівлею в постійне користування згідно рішення № 470 від 10.08.1954 року, площа якої в подальшому збільшена на 211,94 кв.м до 1115,24 кв.м за рахунок земель резервного фонду міста рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради Народних депутатів № 741 від 18.11.1996 року «Про розгляд заяв громадян з питання зміни площ та меж земельних ділянок». Згідно рішення був складений та 27.11.1996 року затверджений генплан меж земельної ділянки загальною площею 1115,24 кв.м.Питання про розподіл земельної ділянки на якій розташований спірний будинок до часу звернення до суду з позовом не вирішувався. Встановлені обставини свідчать, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті виходив з часток які перебували у власності сторін. Оскільки у ОСОБА_6 та в подальшому ОСОБА_1 у власності перебувала 3/20 частини будинку то правові підстави для визначення позивачу у користування 1/3 частину спірної земельної ділянки відсутні. В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не обґрунтовано прийняв до уваги висновок експерта №16498/17-41 від 27.04.2018, згідно додатку 2, який проведено з урахуванням часток у праві власності на час розгляду справи в суді. Зазначається, що суд першої інстанції повинен був застосувати висновок експерта за результатами проведення комплексної судової земельно - технічної експертизи складеної ТОВ «Науково-виробниче підприємство Укрспецбудекспертиза» від 25.06.2018 року №157, варіант №2 графічний додаток «Ж» як найбільш наближений у співвідношенні ідеальних часток співвласників у належному їм праві користування земельною ділянкою. Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені доводи і дійшов висновку, що згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи № 157 від 25.06.2018 року експертами ТОВ«Науково-виробниче підприємство Укрспецбудекспертиза», запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою, який бажає застосувати позивач ОСОБА_1 , можливий за умови будівництва нею будівлі гаражу між існуючими будівлями гаражів літ. Е та літ. Г. Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що зазначений висновок експерта зроблений під умовами ( будівництво гаражу) які на час розгляду справи були відсутні, відповідно зазначений висновок не відповідає дійсним обставинам, які були на час проведення експертизи, а тому не мужуть бути визнанні судом, як належний та допустимий доказ по справі на підтвердження позовних вимог. Приймаючи до уваги встановлені обставини апеляційний суд дійшов висновку, що найбільш наближений варіант при вирішенні даного судового спору є висновок експерта №16498/17-41 від 27.04.2018, згідно додатку 2, який прийнято як належний доказ по справі судом першої інстанції з чим погоджуються і інші учасники справи . Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як не впливають на законність прийнятого рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шинкарьова Олександра Олексійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.11.2019 року, залишити без змін. Текст постанови складено 13.03.2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: