Постанова 4803 № 211/4618/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2211/20 Справа № 211/4618/19 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивачка: ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій», розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційні скарги відповідачів Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій»на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року, яке постановлено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 листопада 2019 року, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначила, що 02 грудня 2007 року між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №KRXRF930920018 на придбання побутової техніки. Разом з даним договором їй було надано кредитну картку № НОМЕР_1 . В кредитному договорі не вказано строку дії картки та суми кредитного ліміту, порядку розрахунків, відповідальності за порушення зобов`язань, строки виконання основного зобов`язання. Відповідно до умов Заяви позичальника, яка є частиною кредитного договору, не було надано дозволу на збір, зберігання, використання та поширення через Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій», інформації про стан кредиту. На офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» не міститься інформації щодо Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на момент укладення кредитного договору. На сайті в архіві повних договорів є лише договір актуальний на 01.04.2012 року. Встановити, чи були в умовах договору, на момент укладення угоди 02.12.2007 року, умови щодо передачі відомостей до БКІ не є можливим. Крім того, 25.09.2008 року між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір споживчого кредитування № KRXRRW06561299 на суму 6746,53 грн., строком до 25.05.2010 року. В Заяві позичальника також не вказано, що вона надає згоду на збір, зберігання, використання та поширення через Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» інформації про стан кредиту. Так само архіву на сайті банку щодо умов, які діяли на момент укладання договору немає. 08.01.2019 року нею було подано запит до ТОВ «Українське Бюро кредитних історій» щодо стану її кредитної історії. Відповідно до виписки від 08.01.2019 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» позивачка має два непогашені кредитні договори з простроченнями. Так, по кредитній картці заборгованість складає 2928,79 грн., з прострочення 3355 днів, договір діє до 07.01.2017 року. За кредитним договором на купівлю техніки, заборгованість складає 4646,73 грн., прострочення 3573 дні, строк дії договору до 25.05.2010 року. Не погоджуючись з такими відомостями позивачкою 08.01.2019 року в електронному вигляді було направлено скаргу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» 10.01.2019 року їй надійшла відповідь, що нібито вона надавала банку згоду на розповсюдження інформації щодо кредитних історій та її передачу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій». Згідно з відомостями з реєстру юридичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» було створено АТ КБ «Приватбанк», тобто фактично ця компанія діє виключно в інтересах банку, юридична адреса співпадає з адресою банку. Оскільки жодна з Анкет-заяв, підписаних нею у АТ КБ «Приватбанк», не містить її згоди на зберігання, збирання та розповсюдження даних про неї, як споживача фінансових послуг, та згоди на передачу таких відомостей до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій», умисні дії банку призвели до знищення її кредитної репутації, оскільки негативний кредитний рейтинг відображається не тільки на можливостях отримання нової позики у фінансових установах, але й при прийомі на роботу. В зв`язку з вищевикладеним, позивачка просила суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» вилучити з її кредитної історії інформацію щодо наявності заборгованості за кредитними договорами, укладеними з АТ КБ «Приватбанк», зобов`язавши останнього не передавати до Бюро кредитних історій будь-яку інформацію щодо кредитних договорів, відкритих на її ім`я. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , інформацію щодо наявності заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачка надала свою згоду на передачу даних до бюро кредитних історій з моменту підписання заяв, оскільки між банком та позивачкою був укладений договір в порядку ч.1 ст. 364 ЦК України. Відсутність підпису позивачки на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору. Отже, оскільки факт укладення кредитних договорів між позивачкою та Банком є доведеним, факт надання згоди на передачу інформації про неї до Бюро кредитних історій підтверджується особистим підписом позивачки в заявах позичальника, а також позивачка має невиконані боргові зобов`язання перед банком, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, оскільки оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивачка надала свою згоду на передачу даних до бюро кредитних історій, з моменту підписання заяв, оскільки між банком та позивачкою був укладений договір в порядку ч.1 ст. 364 ЦК України. Відсутність підпису позивачки на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору. Позивачка, підписавши Заяви позичальника від 25.09.2008 року та від 02.12.2007 року, ознайомилась та приєдналася до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», що є складовою частиною укладених позивачкою договорів. Відповідно до п.3.3.14 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (далі Умови), позичальник згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» дає згоду на передачу та отримання Банком в/від бюро кредитних історій інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення кредитно-заставного договору, так і на період його дії, факт згоди позивальника підтверджується підписанням Заяви позивальника. Отже, оскільки факт укладення кредитних договорів між позивачкою та Банком є доведеним, факт надання згоди на передачу інформації про неї до Бюро кредитних історій підтверджується особистим підписом позивачки на Заявах позичальника, а також позивачка має невиконані боргові зобов`язання перед банком, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню. Відзив на апеляційні скарги не надходили. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачки про зобов`язання відповідача АТ КБ «Приватбанк» не передавати до Бюро кредитних історій будь-якої інформації щодо кредитних договорів на ім`я позивачки в апеляційному порядку не оскаржено, у зв`язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій», адвоката Наконечну А.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підтвердження надання згоди позивачки про збір, зберігання, використання та поширення персональних даних, в тому числі інформації по кредиту, та передання до Бюро кредитних історій, крім того відповідачами на обґрунтування заперечень не надано жодного доводу та доказів. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався. Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначається Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». У статті 3 цього Закону надано визначення термінів, що вживаються в цьому Законі. Так, кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону. У ч. 1 ст. 5 цього Закону зазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону. Суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія. Статтею 10 цього Закону передбачений порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію. Так, згідно ч.1 цієї статті бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону відсутність письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього є підставою для її вилучення. За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», на теперішній час АТ КБ «Приватбанк», було укладено договір № KRXRF930920018 від 02.12.2007 року про надання строкового кредиту на суму 823,90 грн. на період з 02.12.2007 року по 02.10.2008 рок та кредитний договір № KRXRRW06561299 від 25.09.2008 року про надання строкового кредиту на суму 6746, 53 грн. на період з 25.09.2008 року по 25.02.2010 року ( а.с.4,5). Згідно відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» на електронний запит позивачки ОСОБА_1 , щодо видалення всієї інформації з її кредитної історії, останнім було повідомлено про наявність її згоди банку на збір, зберігання, використання та поширення інформації стосовно її кредитної історії та відсутність підстав для видалення ( а.с.6). Позивачка вказувала, що згоди на збір, зберігання, використання та поширення через Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» інформації щодо її кредитних договорів вона не надавала. Проте, як вбачається з Заяв №KRXRF930920018 від 02.12.2007 року та № KRXRRW06561299 від 25.09.2008 року позивачка, підписавши ці Заяви, ознайомилась та погодилась із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» ( далі Умови), відповідно до п.3.3.14 яких позичальник згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» дає згоду на передачу та отримання Банком в/від бюро кредитних історій інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення кредитно-заставного договору, так і на період його дії, факт згоди позивальника підтверджується підписанням Заяви позивальника. Оскільки законом не встановлено обов`язкових вимог щодо виду та змісту документу, у якому міститися згода, а відтак ОСОБА_1 підписанням Заяв №KRXRF930920018 від 02.12.2007 року та № KRXRRW06561299 від 25.09.2008 року фактично надала згоду на збирання, зберігання, використання, поширення, передачу та отримання банком у/від бюро кредитних історій інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії як для укладання договору, так і на період його дії. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, позивачкою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів відсутності її згоди на передачу інформації до ТОВ «Українське бюро кредитних історій». В зв`язку з вищевикладеним, колегія судів бере до уваги доводи апеляційний скарг відповідачів про те, що факт надання згоди на передачу інформації про неї до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» підтверджується особистим підписом позивачки на Заявах позичальника. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, у зв`язку з чим скасовує рішення суду в частині задоволених вимог, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п. п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» - задовольнити. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію щодо наявності заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій, не оскаржувальній частині рішення суду, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 березня 2020 року. Головуючий: Судді: