Ухвала КЦС ВС № 308/11966/16-ц

Ухвала 12 березня 2020 року м. Київ справа № 308/11966/16-ц провадження № 61-3963ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідуна Владислава Мирославовича на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» (далі - Перечинська РКС «Тур`я») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просила стягнути на свою користь заборгованість за договором кредиту-поруки у розмірі 121 815,01 грн. Позов мотивувала тим, що 24 вересня 2007 року між Перечинською районною кредитною спілкою «Тур`я» та ОСОБА_2 , а також поручителями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладений договір кредиту-поруки № 361/1, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 25 000 грн зі сплатою 45% річних з кінцевим терміном повернення до 23 вересня 2009 року. У цьому договорі поручителі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 поручилися перед Перечинською РКС «Тур`я» нести солідарну відповідальність за порушення зобов`язань позичальником терміном на десять років з дня укладення такого договору. Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 27 жовтня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 121 815,01 грн, з яких: 25 000 грн - заборгованість за кредитом, 96 815,01 грн - заборгованість за відсотками за користуванням кредитом. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» задоволено частково. Стягнуто на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту-поруки № 361/1 від 24 вересня 2007 року у розмірі 41 955,42 грн, з яких: 25 000, грн - заборгованість за кредитом, 16 955,42 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сідуна В. М., в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних до ОСОБА_1 відмовити. Також заявник просить поновити строк на касаційне оскарження. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у цій справі становить 121 815,01 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*100=210 200 грн). Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені випадки, як і на докази на їх підтвердження. Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте в основному зводяться до незгоди із встановленими обставинами, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені. Вказівка в резолютивній частині постанови Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2020 року про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Сідун В. М. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Зважаючи, що касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження вирішенню не підлягає. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сідуна Владислава Мирославовича на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник С. О. Погрібний