LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС274/4196/16-ц

від 12.03.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 та постанову Житомирського апеляційного суду

Ухвала 12 березня 2020 року м. Київ справа № 274/4196/16-ц провадження № 61-3880ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ: 26 лютого 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 02 березня 2020 року) на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у вказаній справі. Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанції, оскільки порушено вимоги частини другої та четвертої статті 392 ЦПК України - сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством; не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 2 пункту 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання позовної заяви)за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У цій справі об`єднано дві вимоги немайнового характеру. Станом на 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. Заявником за подання касаційної скарги сплачено 1 104 грн судового збору. Проте, необхідний розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 2 204 грн 80 коп. Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має доплатити 1 100 грн 80 коп. судового збору. Крім того, заявником не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень згідно частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Таким чином, заявнику слід надати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України. Згідно з частиною другою та частиною третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ф. Хопта

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»