Ухвала КЦС ВС № 750/12430/19

Ухвала Іменем України 10 березня 2020 року м. Київ справа № 750/12430/19 провадження № 61-3417ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу економічного розвитку, адміністративних послуг та державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та запису про проведену державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу економічного розвитку, адміністративних послуг та державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука І. Ю. та ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 49174715 від 16 жовтня 2019 року , та запису номер 33679904 про проведену державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування спірним нежитловим приміщенням, яка ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2019 року об`єднана в одне провадження з первісним позовом. У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення з літери 1 до літери 16, загальною площею 126,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Заяву обґрунтував тим, що у порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_3 він отримав у власність нежитлове приміщення з літери 1 до літери 16, загальною площею 126,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , проте в результаті незаконних дій відповідачів право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстроване за ОСОБА_1 , тому незабезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, оскільки існує реальна загроза відчуження ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2019 року заяву задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення з літери 1 до літери 16, загальною площею 126,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову надасть ОСОБА_1 можливість за час судового розгляду справи відчужити спірне нежитлове приміщення з літери 1 до літери 16, загальною площею 126,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , яке належало позивачу на праві власності у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 . Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами виник спір щодо права власності на нежитлове приміщення, а порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заявник посилався на те, що відповідач може розпорядитися спірним майном, тому у випадку задоволення позовних вимог виконання судового рішення може бути утрудненим чи неможливим. Вжиття заходів забезпечення позову є охороною матеріально-правових інтересів позивача, а викладені ним обставини є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Звернення позивача до суду з цим позовом є підтвердженням наявності спору між сторонами, а накладення арешту на спірне майно з метою забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами. У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що доводи позивача не підтверджують наявності між сторонами спору та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. На момент постановлення ухвали у позивача відсутні обґрунтовані докази того, що відповідач має намір відчужити майно. Забезпечуючи позов, суд водночас відмовив у зустрічному забезпеченні. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Позовні вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер від 16 жовтня 2019 року № 49174715, та запису про проведену державну реєстрацію права власності № 33679904 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спрямовані на відновлення статусу позивача як власника спірного майна. Тому вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, зокрема статтям 149, 150 ЦПК України. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем наміру відповідачів відчужити спірне майно та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Ці доводи зводяться до непогодження зі встановленими судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Не впливає на правильність вирішення питання про забезпечення позову і відмова суду першої інстанції у зустрічному забезпеченні, про що йдеться у касаційній скарзі. Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права щодо забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу економічного розвитку, адміністративних послуг та державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та запису про проведену державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Яремко А. С. Олійник С. О. Погрібний