Ухвала КЦС ВС № 462/1907/16-ц

Ухвала 04 березня 2020 року м. Київ справа № 462/1907/16-ц провадження № 61-3943ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (далі - ПАТ «Родовід банк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2008 року № 41/АЄ-00016.08.2 в сумі 1 202,77 доларів США та 283 423,39 грн. Позов ПАТ «Родовід банк» обґрунтовано тим, що згідно з договором від 14 травня 2008 року № 41/АЄ-00016.08.2 банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 17 505,26 доларів США строком до 14 травня 2015 року з відсотковою ставкою 7,7 % річних, щомісячною платою за обслуговування кредиту 0,25 % від суми виданого кредиту. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та відсотків, передбачених умовами договору, у зв`язку з чим станом на 15 березня 2016 року в неї утворилася заборгованість в розмірі 1 202,77 доларів США та 283 423,39 грн. Заочним рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 11 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід банк» 1 202,77 доларів США, 283 423,39 грн заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2008 року № 41/АЄ-00016.08.2. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 19 червня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 серпня 2016 року. Заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 серпня 2016 року скасовано та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 14 серпня 2019 року позов ПАТ «Родовід банк» залишено без розгляду. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Родовід банк». Скасовано ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 серпня 2019 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 серпня 2019 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн. На день подання касаційної скарги - 25 лютого 2020 року курс долара США, встановлений Національним банком України, складав 24,4995 грн за 1 долар США. Ціна позову в цій справі становить 312 890,65 грн ((1 202,77 долари США х 24,4995 грн) + 283 423,39 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн). Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого рішення суду апеляційної інстанції у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Оскаржувана постанова апеляційного суду суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 344/17081/14-ц, від 29 листопада 2019 року у справі № 333/3655/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 203/2445/17, від 15 січня 2020 року у справі № 148/1555/17, від 22 січня 2020 року у справі № 482/1460/18 та ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 285/2455/14-ц. Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки обставини встановлені судами у вищевказаних справах, не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, а тому викладені у наведених постановах Верховного Суду висновки не підлягають беззастережному застосуванню в цій справі. В цій справі апеляційним судом було встановлено, що 10 травня 2019 року позивач подав клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, в якій обґрунтував обставини щодо неможливості його прибуття в судове засідання, чим фактично виконав вимоги частини третьої статті 131 ЦПК України щодо обов`язку учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки в судове засідання, що не може беззаперечно свідчити про безпідставність неприбуття в судове засідання. У наведених заявником справах подібних обставин встановлено не було та, на відміну від цієї справи, ухвали місцевого суду про залишення позову без розгляду були залишені без змін після їх апеляційного перегляду. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов