Постанова 4855 № 711/1892/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 711/1892/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скляренко В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю. при секретарі судового засідання Гужві К.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: не з`явились, від відповідача (апелянта): Желізняк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про поворот виконання рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10.04.2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року Головне Управління Національної поліції в Черкаській області звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з заявою про поворот виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21червня 2017 року. Вимоги вказаної заяви обґрунтовує тим, що на виконання зазначених судових рішень, що набрали законної сили, на підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 25вересня 2017 року «Про виплату одноразової грошової допомоги» платіжним дорученням №2312 від 27.09.2017 ОСОБА_1 було перераховано одноразову грошову допомогу в розмірі 320 000 грн. Проте, оскільки у подальшому постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року було скасовано постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, 11.11.2019 року начальником ГУНП в Черкаській області було затверджено новий висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі 172890 грн. Отже, оскільки Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4 відповідач просив суд прийняти заяву до розгляду та стягнути з позивача на користь ГУНП в Черкаській області одноразову грошову допомогу, виплачену в більшому розмірі в сумі 147110 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2019 року в задоволенні заяви про поворот виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 відмовлено. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з приписами ст. 381 чинного КАС України поворот виконання рішення у окремих категоріях справ, а саме про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, тощо допускається за умови якщо скасоване рішення було обґрунтоване повідомленням позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. За наведених норм законодавства та враховуючи, що позивач не обґрунтовував зміст позовних вимог завідомо неправдивими відомостями або поданням підроблених документів і на них не ґрунтувалося судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність будь-яких законних підстав для повороту виконання судового рішення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, суб`єкт владних повноважень оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про поворот виконання рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10.04.2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року. Зокрема, апелянт акцентує увагу суду, що судом першої інстанції не було враховано процесуальної презумпції відповідно до якої грошові кошти, що були отримані стягувачем у порядку виконання боржником судового рішення, яке у подальшому було змінено шляхом задоволення позовних вимог у меншому розмірі, є безпідставно отриманими та підлягають поверненню. Разом з цим, відповідач вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення ст. 381 КАС України, оскільки дана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. За наведених обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно якого останній зазначає, що доводи наведені в апеляційній скарзі вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні її вимог. Звертає увагу, що у постанові Верховного суду, яким скасовано судові рішення попередніх інстанцій не визначеного конкретного розміру суми одноразової грошової допомоги, що належить йому до виплати та разом з цим, суд першої інстанції не може надавати оцінку розміру надмірно сплаченої допомоги під час вирішення питань, пов`язаних з виконанням судового рішення у даній справі. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим правові підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні апелянт підтримав доводи та вимоги, що викладені у апеляційній скарзі тата просив суд їх задовольнити. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до суду не з`явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив. На наведених обставин та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним рішення ГУНП в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2-ої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов`язано ГУНП в Черкаській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 2-ої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в сумі 320000 грн. В іншій частині позову відмовлено. На виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року та на підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 25 вересня 2017 року «Про виплату одноразової грошової допомоги» ГУНП в Черкаській області було перераховано ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 320000 грн, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 2312. У подальшому, постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною відмову ГУНП в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2-ої групи інвалідності та зобов`язано ГУНП в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2-ої групи інвалідності відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4, з урахуванням правової позиції, визначеної судом у цьому рішенні. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. На виконання вказаного судового рішення начальником ГУНП в Черкаській області 11 листопада 2019 року було затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 172890 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». Таким чином, вважаючи, що позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4 відповідач просив суд стягнути з позивача на користь ГУНП в Черкаській області різницю між належною та виплаченою йому сумою коштів у розмірі 147 110 грн. Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення, а також наявності правових підстав для задоволення вказаної заяви відповідача, колегія суддів зазначає про таке. Положеннями п. 4 ч. 1 та ч. 7 ст. 380 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Отже, зі змісту наведеної норми слідує, що поворот виконання судового рішення є інститутом адміністративного судочинства, що спрямований на повернення стягнутих грошових сум на підставі рішення суду, що було скасоване. Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ врегульовані ст. 381 КАС України. Так, приписами вказаної норми передбачено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Аналогічна правова норма визначена у ст. 239 КЗпП України, якою передбачено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що вона застосовується до рішень про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби. При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що за приписами наведених норм, поворот виконання рішення допускається лише за наявності двох підстав: якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Положеннями ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 97 наведеного Закону одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, одноразова грошова допомога не входить до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів, однак вона має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, поліцейських, тобто є гарантованою виплатою, яка здійснюється у відносинах публічної служби - служби в поліції. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії платіжного доручення від 27 вересня 2017 року № 2312 (а.с.164) Головним управління Національної поліції в Черкаській області перераховано позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 320 000,00 грн. на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року у даній справі. Після рішення Верховного Суду відповідачем затверджено висновок від 11 листопада 2019 року про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 172 890 грн. (а.с.165). У даному висновку відповідачем визначено, що різниця між виплаченою сумою грошової допомоги та тією, яка підлягає сплаті за рішення Верховного Суду, становить 147 110,00 грн. Разом з цим, судова колегія враховує, що скасовуючи рішення попередніх інстанцій (на виконання яких, відповідачем було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 320 000 грн.) Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір по суті, суди мали виходити з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції України в Черкаській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №

4. Тобто, наведеними обставинами підтверджується обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що поворот виконання судового рішення у даному випадку не можливий, оскільки позивач не обґрунтовував зміст позовних вимог завідомо неправдивими відомостями або поданням підроблених документів і на них не ґрунтувалося судове рішення. Доводи апелянта щодо не вірного застосування судом першої інстанції положень ст.381 КАС України, та не врахування того, що одноразова грошова допомога не є заробітною платою, іншим видом грошового утримання у відносинах публічної служби, колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом спору у даній справі було саме присудження виплати гарантованих державою сум у відносинах публічної служби. Таким чином, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 242-243, 315-316, 321-322, 325, 328-329, 380-381 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович