Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 825/1468/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1468/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Пилипенко О.Є., Беспалова О.О., за участю секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бучак Н.М., представника відповідача Родінченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суддя Скалозуб Ю.О.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011731309 на суму 33773,95 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011741309 на суму 2521,06 грн., та податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011781309 на суму 37165 грн., а також вимогу про сплату боргу від 23.03.2018 №00011791309 на суму 36718,29 грн., рішення про застосування штрафних санкцій на донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.02.2018 №00011801309 на суму 5622,12 грн., на загальну суму боргу 115800,42 грн.; стягнути на її користь судові витрати: судовий збір та витрати на правову допомогу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011731309 на суму 33773,95 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011741309 на суму 2521,06 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011781309 на суму 37165 грн.; вимогу про сплату боргу від 23.03.2018 №00011791309 на суму 36718,29 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій на донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.02.2018 №00011801309 на суму 5622,12 грн., на загальну суму боргу 115 800,42 грн. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу; оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій не відповідають вимогам податкового законодавства, а досліджені та оцінені судом докази у справі вказують на їх необґрунтованість. Постановою Верховного Суду від 28 січня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року Верховний Суд у постанові від 28 січня 2020 року зазначив, що апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що лиштва розміром 70*8 та лиштва розміром 70*10 мають однакові фізичні характеристики (ознака ідентичних товарів) та можуть вважатися комерційно взаємозамінними (ознака однорідних товарів), не спростував доводів контролюючого органу про відсутність доказів фактичного використання в господарській діяльності цього товару. Окрім того, висновок апеляційного суду про те, що контролюючий орган не довів належними та допустимими доказами заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 3847,97 грн. внаслідок ненарахування податкових зобов`язань за фактом перевищення ціни придбання товарів/послуг над ціною їх реалізації, взагалі не мотивований. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва на Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області. Ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного. Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у Чернігівській області, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у Чернігівській області приєднано Головне управління ДФС у Чернігівській області. До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 10641020000014610 від 31.07.2019 про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Чернігівській області. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900). В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у Чернігівській області на Головне управління ДПС у Чернігівській області. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та її представника, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до наказу від 15.12.2017 № 1988 «Про проведення документальної планової перевірки» та направлень від 26.12.2017 №2686, від 05.01.2018 №9, виданого Головним управлінням ДФС у Чернігівській області та плану - графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання Головного управління ДФС у Чернігівській області, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . За результатами планової документальної перевірки Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було складено акт планової документальної перевірки від 24.01.2018 № 33/13/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено порушення: - п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 22515,97 грн., в тому числі за 2015 рік - 8430,64 грн., за 2016 рік - 14085,33 грн. - пп. 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу за 2015 рік у розмірі 34,7%) - 19502,89 грн., за 2016 рік у розмірі 22% - 17215,4 грн. - ст. 187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.198.5 ст.198 та п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29732 грн. - п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2016,84 грн., в т.ч. за 2015 рік на 843,06 грн. та за 2016 рік на 1173,78 грн. На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011731309 на суму 33773,95 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011741309 на суму 2521,06 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.02.2018 №00011781309 на суму 37165 грн., а також вимога про сплату боргу від 23.03.2018 №00011791309 на суму 36718,29 грн., рішення про застосування штрафних санкцій на донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.02.2018 №00011801309 на суму 5622,12 грн., на загальну суму боргу 115800,42 грн. Вважаючи висновки акту перевірки такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаних висновків такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що лиштва розміром 70*8 та лиштва розміром 70*10 не мають однакові фізичні характеристики (ознака ідентичних товарів) та не можуть вважатися комерційно взаємозамінними (ознака однорідних товарів), тому під визначення, викладені в підпункті 14.1.80 та 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 ПК України, вони не підпадають; ФОП ОСОБА_1 протягом 2015- 2016 років не отримувала доходу від реалізації лиштви розміром 70*8, придбаної у ТОВ «ТД ВОСТОК-Н», у зв`язку з чим завищено витрати внаслідок включення до їх складу суми витрачених коштів на придбання лиштви розміром 70*8 в асортименті, чим порушено вимоги пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України; ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3847,97 грн. внаслідок ненарахування податкових зобов`язань за фактом перевищення ціни придбання товарів/послуг над ціною їх реалізації. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця. Відповідно до п.п. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник. Згідно п.п. 14.1.131 п. 14.1 ст. 14 ПК України - однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності. Перевіркою встановлено включення позивачем до складу валових витрат сум витрачених коштів на придбання лиштви розміру 70*8 в асортименті, придбаної у ТОВ «ТД Восток-Н». Як встановлено контролюючим органом під час перевірки, ФОП ОСОБА_1 протягом 2015 - 2016 років не отримувала доходу від реалізації лиштви розміру 70*8 в асортименті, придбаної у ТОВ «ТД ВОСТОК-Н» (код ЄДРПОУ 37049649), у зв`язку з чим завищено витрати через включення до їх складу суми витрачених коштів на придбання лиштви розміру 70*8 в асортименті, чим порушено вимоги п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. При цьому, позивач вказує, що лиштва розміру 70*8 в асортименті була реалізована як лиштва розміру 70*10 в асортименті. Суд апеляційної інстанції зауважує, що основними парламентами для виміру є довжина та ширина лиштви, а додатковим - товщина, яка і є різною, таким чином, оскільки лиштва розміру 70*8 в асортименті та лиштва розміру 70*10 в асортименті не мають однакові фізичні характеристики (ознака ідентичних товарів) та не можуть вважитися комерційно взаємозамінними (ознака однорідних товарів), то під визначення, викладені в пп. 14.1.80 та пп. 14.1.131 п.14.1 ст. 14 ПК України, вони не підпадають. Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. На підставі зареєстрованих податкових накладних, наданих видаткових накладних, оборотних відомостях по реалізації та руху товару за періоди 2015-2016 роки, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду було реалізовано товари за ціною нижче ціни придбання (дверне полотно ПВХ «Вензель» 60 Каштан, дверне полотно ПВХ «Вензель» півскло 70 Каштан +Р1, дверне полотно ПВХ «Вензель» 80 Каштан, дверне полотно «Делла» 60 Каштан , тощо, а.с.26-28 зворот, т.1). Між тим, податкові накладні на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною (договірною вартістю) їх постачання, ФОП ОСОБА_1 виписані не були, у зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3847,97 грн. Таким чином, в порушення ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3847,97 грн. через ненарахування податкових зобов`язань за фактом перевищення ціни придбання товарів/послуг над ціною їх реалізації. Щодо посилання позивача на Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то колегія суддів зазначає, що наказ та направлення на перевірку були видані в грудні 2017 року і сама перевірка розпочалась 26.12.2017, а відповідно до ст. 6 вказаного Закону (в редакції до 01.01.2018) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю), зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами. Таким чином, оскільки Головне управління ДПС у Чернігівській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, то на нього не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний. При цьому, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що обов`язку відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондує обов`язок позивача, спростувати такі доводи відповідача, що в даному випадку позивачем не виконано та не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів. Крім того, доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.Є. Пилипенко О.О. Беспалов