Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7674/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 р.Справа № 520/7674/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Старосуда М.І., Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. , при секретарі судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., м. Харків, повний текст складено 17.10.19 року по справі № 520/7674/19 за позовом Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: - скасувати податкове повідомлення-рішення №0000171417 від 17 травня 2019 р. (форма "Р"); - скасувати податкове повідомлення-рішення №0000181417 від 17 травня 2019 р. (форма "В4"); - скасувати податкове повідомлення-рішення №0000191417 від 17 травня 2019 р. (форма "Р"). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року позовні вимоги задоволено. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог зазначив, що під час перевірки не підтверджено факту реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що свідчить про неправомірне формування податкового кредиту позивачем. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що в період з 02.04.2019 р. по 08.04.2019 р. податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" з питань дотримання податкового законодавства по господарським відносинам з ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Радіосфера», ТОВ «Грань», НВФ «Промкомплект» у формі ТОВ, ТОВ «ТД «Інтерелектро», ТОВ «Електрон-Експерт», ТОВ «Слім-Солюшн», за результатами якої складений акт від 15.04.2019 №1261/20-40-14-17-20/08252623. Перевіркою встановлені наступні порушення ДП «Балаклійський ремонтний завод»: - п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 108167 грн., у тому числі: за вересень 2016 року в сумі 8280 грн., за лютий 2017 року в сумі 24757 грн., за липень 2017 року в сумі 5909 грн., за жовтень 2017 року в сумі 46015 грн., за грудень 2017 року в сумі 4658 грн., за лютий 2018 року в сумі 944 грн., за квітень 2018 року в сумі 3425 гри., за травень 2018 року в сумі 14179 грн.; - п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1. п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 року в сумі 7300 грн.; - п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних всього на суму податку на додану вартість у розмірі 47667,50 грн., у тому числі: за лютий 2018 року на суму 5000,00 грн., за березень 2018 року на суму 42667,50 грн. при реалізації товару іншій особі, реалізацію яких оформлено «покупцю» ТОВ «Слім Солюшн» (код ЄДРІІОУ 41511259); - п.5 і п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42901 грн., у тому числі: за ІІІ-й квартал 2018 року на суму 35739 грн., за IV-й квартал 2018 року на суму 7162 грн. На підставі акту перевірки від 15.04.2019 №1261/20-40-14-17- 20/08252623 відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 року: - №0000171417, яким нараховано позивачу ПДВ у розмірі 108167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 27041,75 грн., - №0000181417 за платежем податок на додану вартість, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 7300 грн., - №0000191417 за платежем податок на прибуток сума грошового зобов`язання складає 51481 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12870,25 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення- рішеннями, подав скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДФС України 23.05.2019 року. Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.07.2019 №35700/6/99.99.11.04.0225 у задоволенні скарги відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання матеріальних цінностей у контрагентів, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов`язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Отже, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Таким чином, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) контролюючим органом при проведенні перевірки не спростована, а навіть підтверджена (накладні, фактична наявність товару, його використання та отримання поштою тощо). Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Згідно матеріалів справи, за замовленням Міністерства оборони України відкрито замовлення комплексного ремонту бойових машин 9А33БМЗ (БМ2); зенітних самохідних установок ЗСУ-23-4 «Шилка»; зенітних самохідних установок 2С6 «Тунгуска»; виробів ЗСУ-23-4М; бойових машин 9А33БМ2 (БМ3); виробів 9А33БМ2; виробів ЗСУ-23-4М; БМ 9А33БМЗ3 (БМ2); зенітних самохідних установок 2С6 «Тунгуска»; ремонт за технічним станом БМ 9А33БМ2 (БМ3) ЗРК «оса-АК»; виготовлення гумовотехнічних виробів, які підлягають обов`язковій заміні. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем за аналізом цін №1 від 12.10.2017 р. зроблено вибір переможця (постачальника) Трансформатора 4 МВТ-1 (кількість - 3 шт.) з обґрунтуванням: ТОВ «Промелектроніка» єдина цінова пропозиція на продукцію. Тендер не відбувся, отримано одну пропозицію від вказаного постачальника, інших пропозицій постачальників на ринку України в інформаційному просторі не знайдено. Посилання апелянта, що джерело походження товару, реалізованого на адресу позивача невідоме, а отже неможливий його рух по всьому ланцюгу постачання у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реального задекларованого виробництва, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані: платіжні доручення про перерахування грошових коштів ТОВ «Промелектроніка»; рахунки-фактури ТОВ «Промелектроніка» на поставку позивачу товару та його вартість з урахуванням ПДВ; прибуткові ордера на поставлений товар від ТОВ «Промелектроніка»; видаткові накладні ТОВ «Промелектроніка» на поставлений позивачу товар; картки складського обліку матеріалів. Аналізом баз даних Головного управління ДФС у Харківській області встановлено, що в липні 2017 року, постачальником ТМЦ ДП «Балаклійський ремонтний завод»: Плавка вставка до запобіжника ПР-2 на 15А на 6А 220В 250 шт., Плавка вставка до запобіжника ПР-2 на 15А на 10А 220В - 220 шт., Плавка вставка до запобіжника ПР-2 на 15А на 15А 220В 125 шт. було НВФ «Промкомплект» у формі ТОВ на загальну суму 2 010,00 грн., у тому числі ПДВ 335,00 грн. Посилання апелянта, що у видатковій накладній не вказана посада позивача ОСОБА_1 , який отримував ТМЦ та, що джерело походження товару, реалізованого на адресу позивача невідоме, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав. Як підтверджено матеріалами справи, позивачем для перевірки надавався штатний розпис підприємства, інші первині документи, журнали реєстрації довіреностей, посадова інструкція Зубенка В.О., в яких зазначено, що ОСОБА_2 є агентом з постачання ДП "Балаклійський ремонтний завод" і до його обов`язків відноситься, зокрема, одержання за нарядами, заявками та іншими документами товаро-матеріальних цінностей. Отже, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Таким чином, відсутність у видатковій накладній посади особи, яка приймала товар є неістотним недоліком первинного документа і не може бути підставою для визнання такої накладної недостовірною, так як видаткова накладна містить достатньо даних та дає можливість ідентифікувати особу, яка отримувала товар. Посилання апелянта, що джерело походження товару, реалізованого НВФ «Промкомплект» у формі ТОВ на адресу позивача невідоме, спростовується постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №2040/7200/18 від 14.03.2019 р., яка набрало законної сили, та якою підтверджено реальність придбання товару НВФ «Промкомплект» у формі ТОВ у контрагентів, який в подальшому реалізовано ДП «Балаклійський ремонтний завод». Згідно матеріалів справи, ДП «Балаклійський ремонтний завод» в жовтні 2016 року, січні, серпні, вересні 2017 року, квітні-червні 2018 року документально оформлено придбання у ТОВ «Електрон-Експерт» ТМЦ на загальну суму 496330,80 грн., у тому числі ПДВ 82721,80 грн. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надані наступні документи: витяги з наказів про відрядження посадових осіб ДП «Балаклійський ремонтний завод» до м. Харків з метою отримання ТМЦ від контрагентів; товаро-транспортна накладна про перевезення товару; сертифікати відповідності товару стандартам якості; платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів; рахунки ТОВ «Електрон-Експерт» на оплату позивачем товару; прибуткові ордера; видаткові накладні ТОВ «Електрон-Експерт», картки позивача складського обліку матеріалів. Посилання апелянта, що до перевірки ДП «Балаклійський ремонтний завод» надав дефектаційні відомості, проте в зазначених відомостях не вказано, на який конкретно виріб було встановлено ТМЦ, які нібито були придбані у контрагентів, не вказано найменування, кількість, причини дефектів та несправностей тощо, у зв`язку з чим не підтверджено доцільність нібито придбаних ТМЦ у контрагента-постачальника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні дефектаційні відомості, які містять в собі найменування виробу, номер замовлення, серійний номер виробу та інші дані, а відомість №7-582 «Шифрів дефектів і методів усунення дефектів» підтверджує, що відповідні шифри встановлених дефектів надавалася до ГУ ДФС у Харківській області. Окрім того, реальність господарських операцій між ТОВ «ЕЛЕКТРОН-ЕКСПЕРТ» та ДП Балаклійський ремонтний завод за договором поставки №2006/15Х від 20.06.2015р. була встановлена постановою суду у справі №820/2395/18 від 26.07.2018 р., яка набрала законної сили 22.10.2018 р. Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено обставини, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини позивача з ТОВ «Грань» підтверджуються: платіжним дорученням; рахунком на оплату; прибутковим ордером позивача на отриманий від ТОВ «Грань» Хладон 114В2; видатковою накладною ТОВ «Грань» на товар Хладон 114В2; картками складського обліку матеріалів; актом приймання-передачі товару. Посилання апелянта, що під час перевірки контролюючим органом встановлено, що доставка ТМЦ від ТОВ «Грань» здійснена автотранспортом постачальника, проте до перевірки ДП «Балаклійський ремонтний завод» документи щодо транспортування не надані, а в дефектаційних відомостях не вказано на які балони ППО було здійснено заправку хладон 114В2, колегія суддів не приймає до уваги у зв`язку з тим, що товаро-транспортна накладна є документом, який підтверджує послуги перевезення товару, які не замовлялися позивачем та не оплачувались додатково, а відсутність товаро-транспортної накладної не свідчить про те, що господарська операція не відбулася реально, оскільки Хладон 114В2 був отриманий підприємством, належним чином оприбуткований та використаний у господарській діяльності. Зазначені обставини підтверджуються карткою складського обліку матеріалів та вимогами про відпуск цього товару зі складу: №572, 283, 706, 744, 759,

829. Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини позивача з ТОВ «Радіосфера» підтверджуються: платіжними дорученнями позивача про перерахування грошових коштів ТОВ «Радіосфера» за товаро-матеріальні цінності; рахунками-фактур товаро-матеріальних цінностей постачальника ТОВ «Радіосфера» одержувачу ДП «Балаклійський ремонтний завод»; прибутковими ордерами поставлених ТОВ «Радіосфера» позивачу товаро-матеріальних цінностей; видатковими накладними ТОВ «Радіосфера» товаро-матеріальних цінностей одержувачу ДП «Балаклійський ремонтний завод»; картками складського обліку матеріалів. Посилання апелянта, що до перевірки ДП «Балаклійський ремонтний завод» надав дефектаційні відомості, проте в зазначених відомостях не вказано, на який конкретно виріб було встановлено ТМЦ, які нібито були придбані у контрагента, не вказано найменування, кількість, причини дефектів та несправностей тощо, у зв`язку з чим не підтверджено доцільність нібито придбаних ТМЦ у контрагента-постачальника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні дефектаційні відомості, які містять в собі найменування виробу, номер замовлення, серійний номер виробу та інші дані. Згідно матеріалів справи, господарські відносини позивача з ТОВ «ТД «Інтерелектро» підтверджуються: платіжними дорученнями позивача про перерахування грошових коштів ТОВ «ТД «Інтерелектро» за товаро-матеріальні цінності; рахунками-фактур товаро-матеріальних цінностей постачальника ТОВ «ТД «Інтерелектро» одержувачу ДП «Балаклійський ремонтний завод»; прибутковими ордерами поставлених ТОВ «ТД «Інтерелектро» позивачу товаро-матеріальних цінностей; видатковими накладними ТОВ «ТД «Інтерелектро» товаро-матеріальних цінностей одержувачу ДП «Балаклійський ремонтний завод». Посилання апелянта, що з наданого до перевірки акту отримання багажу неможливо встановити, які саме ТМЦ було отримано, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в платіжних дорученнях, в рахунках-фактур товаро-матеріальних цінностей постачальника ТОВ «ТД «Інтерелектро» одержувачу ДП «Балаклійський ремонтний завод», в прибуткових ордерах поставлених ТОВ «ТД «Інтерелектро» позивачу товаро-матеріальних цінностей, в видаткових накладних зазначено поставлений товар, а саме: провід з`єднувальний. Твердження апелянта, що до перевірки ДП «Балаклійський ремонтний завод» надав дефектаційні відомості, проте в зазначених відомостях не вказано, на який конкретно виріб було встановлено ТМЦ, які нібито були придбані у контрагента, не вказано найменування, кількість, причини дефектів та несправностей тощо, у зв`язку з чим не підтверджено доцільність нібито придбаних ТМЦ у контрагента-постачальника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ТМЦ встановлювалися не на виріб, а використовувалися позивачем для проведення ремонту системи опалення виробничих приміщень. Зазначені вище первинні документи підтверджують отримання ТМЦ від ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» та використання їх у господарський діяльності підприємства на проведення поточного ремонту опалення дільниці з ремонту та налаштування блоків АВС ЦРЗППО. Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Слім-Солюшн» колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.02.2018 ТОВ «Слім-Солюшн» звернулося до ДП «Балаклійський ремонтний завод» з проханням реалізувати насоси №5 з блоком керування ПБ2.351.001 у кількості 5 одиниць, які тривалий час знаходилися на обліку та не використовувалися позивачем у господарській діяльності. Листом від 08.02.2018 ДП «БРЗ» повідомило про свою згоду на реалізацію насосів та направило ТОВ «Слім-Солюшн» рахунок від 07.02.2018 №СФ-000006. У зв`язку з тим, що насоси №5 з блоком керування ПБ2.351.001 тривалий час знаходилися на складському зберіганні, 09.02.2018 було відкрито замовлення №1477 щодо проведення передпродажної підготовки. За вимогами №79, 99, 118, 117, 143, 94, 97, 83, 74, 77 отримувалися зі складу насоси на проведення передпродажної підготовки за замовленням 1477, що підтверджується звітами про видачу матеріалів в підрозділ. В лютому 2018 за робочими нарядами №№ 1437,1449,1435,1462,1461,1434,1460,1459, 1445, 1436, 38592, 28593, 1477 216, 1477 224, 1477 219, 38595, 38594, 38596, 1477 223, 1477 218, 1477 220, 1477 225, 1477 217, 1477 221, 1477 222 виконана передпродажна підготовка насосів №5 з блоком керування ПБ2.351.001. Згідно акту №3 приймання продукції що відремонтована (відновлено) від 28 лютого 2018 та накладної на здачу №41 за прибутковим ордером 680511 від 28.02.2018 насоси №5 з блоком керування ПБ2.351.001 оприбутковані на складі підприємства, як готова продукція. Насоси №5 з блоком керування ПБ2.351.001 у кількості 5 штук згідно дозволу №38 вивезені з території підприємства на автомобілі «Mercedes Sprinter» державний номер НОМЕР_1 . Зазначена операція відображена у бухгалтерському обліку, що підтверджується: звітами про надходження, витрати та залишки ТМЦ за лютий та березень 2018, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 26, карткою рахунку 36, журналом-ордером і відомістю по рахунку 26 Розрахунки з покупцями за період 08.02.18 та 16.03.2018, журналом-ордером і відомістю по рахунку 31 Рахунки в банках за 08.02.18 та 16.03.2018, журналом проводок за 08.02.2018 та за 16.03.2018, квитанціями про реєстрацію податкової накладної за 08.02.2018 (дата попередньої оплати за ТМЦ) та за 16.03.2018 (дата повного виконання зобов`язань за ТМЦ). Посилання апелянта, що всі первинні документи по ТОВ «Слім Солюшн» підписані керівником Шаповаловим Д.О., зі свідчень якого згідно протоколу допиту встановлено, що дані документи він не підписував, а тому вони є недійсними та дефектними, колегія суддів не приймає до уваги та зазначає, що правову оцінку показанням свідків у кримінальному провадженні може надати виключно суд в рамках розгляду кримінального провадження та доказове значення може мати лише вирок суду, що набрав законної сили, і який прямо стосується конкретних правовідносин, разом з тим, контролюючим органом не надано вищевказаних доказів. Вироку суду на час розгляду даної справи не існує, отже, відомості з протоколу допиту ОСОБА_3 не можуть бути взяті до уваги в якості доказу. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад, а господарські операції між ТОВ «Слім Солюшн» та позивачем підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Окрім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку в господарській операції з ТОВ «Слім Солюшн» позивач виступав у ролі продавця, а отже отримав дохід та визначив зобов`язання з податку на додану вартість, а не податковий кредит. Отже, за результатами здійснення господарської операції з ТОВ «Слім Солюшн» позивач не формував податковий кредит та валові витрати, оскільки не придбавав товар, а реалізував його, у зв`язку з чим саме ТОВ «Слім Солюшн» мало право сформувати податковий кредит та валові витрати. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 08.11.2018 у справі № 826/15028/17 з урахуванням підтвердження реальності господарської операції, в якій позивач виступав у ролі продавця, не взяв до уваги вирок стосовно посадової особи контрагента, оскільки позивач не формував податковий кредит та валові витрати. Твердження апелянта, що приймаючи до уваги непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності посадових осіб ТОВ «Слім Солюшн», перевіркою не підтверджено реалізацію товару вказаному контрагенту - "покупцю", у зв`язку з чим встановлено заниження позивачем доходів на суму отриманих коштів, не пов`язаних з реалізацією товарів, чим порушено п.5 і п.7 П(С) БО 15"Дохід" п.п.134.1.1 ст.134 ПК України на загальну суму 238338 грн., в результаті не включення до складу інших отриманих від "покупця" грошових коштів за відсутності постачання товарів, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Як підтверджено матеріалами справи, в результаті відображення позивачем господарської операції з ТОВ «Слім-Солюшн» сума в розмірі 238338 грн. включена до складу доходів від реалізації товарів (робіт, послуг). Отже, заниження податку у визначені податку на прибуток відсутнє. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів. Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов`язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру. В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі № 520/7674/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М.І. Старосуд Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 13.03.2020 року