Постанова 4824 № 361/133/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №361/133/2019 Головуючий у І інстанції - Дутчак І.М. апеляційне провадження №22-ц/824/2684/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року у справі за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Бровари Київської області до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення сесії міської ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, встановив: У січні 2019 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом в інтересах держави в особі територіальної громади м. Бровари Київської області до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення сесії міської ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до п.п.4.1 і 4.2 п.1 рішення Броварської міської ради від 28 вересня 2017 року за №689-32-07 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 0,0360 га кожному у АДРЕСА_1 будинків НОМЕР_1 і НОМЕР_2 відповідно. Згідно із п.п.1.3 і1.4 п.1 рішенням сесії Броварської міської ради від 21 червня 2018 року за №972-41-07 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства відповідачам ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0339 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:01:063:0454, та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0347 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:01:063:0457. Прокурор вважав, що 21 червня 2018 року рішення за №972-41-07 Броварською міською радою прийнято всупереч вимогам закону, оскільки затверджено проектну документацію та передано у приватну власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки за рахунок земель, які містобудівною документацією віднесені до цільового призначення - житлова забудова. Підставою для представництва інтересів держави прокурор вказував, що прийняття рішення Броварською міською радою про надання дозволу на зміну цільового призначення цих земель за умов імперативної заборони таких дій суперечить інтересам держави, тому порушено інтереси територіальної громади органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам законодавства, однак відсутній орган до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку. Просив суд, визнати недійсним рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 21 червня 2018 року за №972-41-07 у частині п.п.1.3 і1.4 п.1, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0339 га, кадастровий номер 3210600000:01:063:0454 - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0347 га, кадастровий номер 3210600000:01:063:0457 - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи по АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Бровари Київської області вказані вище земельні ділянки. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Прокурор Київської області подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що звернення прокурора до суду з даним позовом обумовлено наданням Броварською міською радою у приватну власність громадян земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, які віднесені містобудівною документацією до цільового призначення - житлова забудова. Спірні земельні ділянки розміщені на території IV житлового району м. Бровари, що підтверджується листом міського голови Броварської міської ради від 16 березня 2018 року за №2-15/1028. Судом не враховано, що спірні землі є суміжними до земель загального користування, які б могли у подальшому бути використані для розміщення об`єктів вулиці (дороги) - а саме споруд чи засобів організації дорожнього руху, призначених для руху транспортних засобів і пішоходів, та в такому разі бути використаними на користь мешканців та жителів міста, а не окремих приватних осіб. Враховуючи невідповідність категорії та цільового призначення земельних ділянок, щодо відведення яких звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсному цільовому призначенню спірної землі, визначеному як землевпорядною документацією, так і генеральним планом та детальним планом території, законних підстав для надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та їх затвердження у органу місцевого самоврядування не було. На апеляційну скаргу Броварська міська рада Київської області подала відзив, який обґрунтовувала тим, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Вважає, що зазначений позов поданий не в інтересах держави. Просила, апеляційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року залишити без змін. В свою чергу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника подали відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовували тим, що позивач не навів в обґрунтування позовних вимог та в апеляційній скарзі конкретних прав та законних інтересів територіальної громади, які були порушені оскаржуваними рішеннями Броварської міської ради. Обставини, на які послався прокурор при зверненні до суду та в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення інтересів держави, а відтак відсутні підстави вважати, що позов прокурора у даній справі має на меті захист інтересів держави. Просили апеляційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2005 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №865929 від 06 червня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:064:0216, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09 липня 2011 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №527632 від 27 січня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:064:0204, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель. 27 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Броварської міської ради Київської області з клопотанням про надання їм безоплатно у власність із земель комунальної власності земельних ділянок орієнтованою площею по 0,0360 га для ведення особистого селянського господарства за місцем розташування належних їм зазначених земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_6 відповідно. 28 вересня 2017 року Броварською міською радою Київської області прийнято рішення за №689-32-07 «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам в оренду та у власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, внесення змін до рішення Броварської міської ради», яким надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель житлової забудови для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орієнтовною площею по 0,0360 га у АДРЕСА_1 будинків № НОМЕР_3 і НОМЕР_2 відповідно. 07 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача, Броварської міської ради Київської області із заявами про надання їм у власність земельних ділянок площею 0,0339 га і 0,0347 га відповідно, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташовані у АДРЕСА_1 будинків НОМЕР_4 і № НОМЕР_521 червня 2018 року Броварська міська рада Київської області прийняла рішення за №972-41-07 «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у надані земельної ділянки у власність», яким затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передала у власність: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0339 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:063:0454 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0347 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:063:0457. Із листа міського голови Броварської міської ради Київської області від 16 березня 2018 року за №2-15/1028 вбачається, що земельні ділянки по АДРЕСА_4 розміщені на території IV житлового району. У пояснювальній записці до проекту внесення змін у «Детальний план території IV житлового району. І етап. Схема планування території» зазначено, що тип житлової забудови даного району змішаний і представлений багатоквартирними будинками від 3 до 18 поверхів та одноквартирними (садибними і блокованими) будинками. Одноквартирний житловий фонд включає масив садибної забудови «Зелена галявина» та житлові будинки по АДРЕСА_5 житлове будівництво здійснюється на територіях району, які за діючою містобудівною документацією визначені під одноквартирну забудову. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі зміною їх цільового призначення погоджено у встановленому законодавством порядку відповідно до вимог ст.20 ЗК України. Будь-яких доказів на підтвердження доводів, що проект землеустрою не відповідає містобудівним вимогам для зміни цільового призначення земельних ділянок та будь-яких доказів на порушення містобудівних вимог позивачем не надано, а матеріали справи не містять. З висновками суду першої інстанції колегія суддів, погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , користуючись наданим їм правом, передбаченим ст.118 ЗК України, звернулися до Броварської м/ради з клопотаннями про надання їм у власність із земель комунальної власності земельних ділянок орієнтованою площею по 0,0360 га для ведення особистого селянського господарства за місцем розташування належних їм на праві власності земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_6 відповідно, які є суміжними із цими земельними ділянками та знаходяться на території садибної забудови. Надання під будівництво і обслуговування житлового будинку у власність чи оренду цих земельних ділянок орієнтованою площею по 0,0360 га, з приводу яких прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, суперечило б вимогам містобудівної документації, оскільки використання землі зумовлює спорудження на ній капітальних споруд, що у даному випадку є не допустимим. У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом п. «б» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно із ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови. У ч.ч.1,2 ст.20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. За змістом ст.1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно із ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У ч.1 ст.122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. За змістом положень ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені у ст.186-1 ЗК України. Відповідно до ч.1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно із ч.2 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури. У разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності користувачі або зацікавлені особи мають право звернутися до органу виконавчої влади або місцевої державної адміністрації за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо її відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки із зміною категорії можна умовно розділити на кілька етапів: 1) розробка проекту; 2) узгодження проекту уповноваженими органами влади; 3) затвердження проекту; 4) внесення змін до Державного земельного кадастру; 5) реєстрація в Державному реєстрі прав. У ч.1 ст.15, ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування. За змістом ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Згідно із ч.2 ст.393 ЦК України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. У ч.2 ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За змістом п. п. «в», «г», «д» ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності чи права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі №914/1521/17, від 04 вересня 2018 року у справах №915/1279/17, № 915/1284/17, № 915/1283/17 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18. У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У разі звернення із вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом. При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі визначений ст.ст.21,393 ЦК України та п. «г» ч.3 ст.152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, відповідно право на звернення до суду із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права з одночасним обґрунтуванням у позовній заяві підстав звернення уповноваженої особи з позовом в інтересах власника земельної ділянки чи землекористувача. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки судом встановлені обставини щодо належності спірних земельних ділянок до прийняття оскаржуваного рішення - до комунальної власності, у подальшому після прийняття цього рішення - до приватної власності. Право власності територіальної громади міста Бровари Київської області на ці ділянки, інтереси якої представляє та за захистом прав якої до суду має право звертатися відповідач Броварська міська рада Київської області, після прийняття оскаржуваного рішення та передачі права власності на ці земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі й Держави Україна, та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваного рішення. Обставин звернення Прокурора з метою захисту інтересів власників зазначених земельних ділянок не встановлено. Також суд дійшов вірного висновку, що спірні земельні ділянки у АДРЕСА_6 , які згідно із містобудівною документацією знаходяться на території одноповерхової садибної забудови, відносилися до земель обмеженого використання - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, що не дозволяло використовувати їх за цільовим призначенням як землі житлової забудови. Власниками земельних ділянок площею по 0,1000 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, є відповідно відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім цього, суд вірно вважав, що спірні земельні ділянки, які є суміжними із належними відповідачам земельними ділянками для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, могли бути надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства після зміни у визначеному законом порядку цільового призначення цих земельних ділянок, який у даному випадку Броварською міською радою Київської області був дотриманий. Надання спірних земельних ділянок під будівництво і обслуговування житлового будинку у власність чи оренду земельних ділянок, з приводу яких прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, суперечило б вимогам містобудівної документації, оскільки таке використання землі зумовлює спорудження на ній капітальних споруд, що у даному випадку є неможливим та не допустимим. Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Прокурора Київської області залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана