Постанова 4824 № 761/30300/19

[1] КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Березіної С.Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як зазначив суддя у постанові з посиланням на складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 26.07.2019 серії ДПР18 №345176, 26.07.2019 року о 04 год. 20 хв. по вул. Володимирській, 78 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: стійкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, який від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. На дану постанову захисник Березіна С.Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2019 року та закрити провадження в справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, оскільки суд не повно з`ясував фактичні обставини справи, належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи докази, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого судового рішення. При цьому зазначає, що відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції: «У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Апелянт вказує, що після того, як поліцейські доставили ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення його огляду на стан сп`яніння, останній попросив надати йому документи, які підтверджують право даного медичного закладу проводити медичне освідування особи на стан сп`яніння, однак відповідні документи йому не надали. Тобто, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога, а лише хотів впевнитись, що даний медичний заклад має право проводити такий огляд. На думку апелянта, вказані обставини свідчать про порушення працівниками поліції вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року (далі Інструкція). Також зазначає, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були присутні під час освідування ОСОБА_4 в КМНКЛ «Соціотерапія», а свої пояснення та протокол підписали біля поліцейських на вулиці. Все, що було свідками підписано, вони дізнались зі слів поліцейських та не були присутні під час самого освідування ОСОБА_1 в кабінеті у лікаря-нарколога. Крім того, всупереч ст. 265-2 КУпАП, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом та після складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення останнійбув доставлений працівниками поліції до свого автомобіля. Отже, на переконання апелянта, дії ОСОБА_1 , що полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, який відповідно до положень чинного законодавства, не надав для особи, що підлягає такому огляду відповідні документи щодо своєї компетенції, не можуть тягнути за собою відповідальність встановлену ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому за відсутності доказів вчинення правопорушення та не дотримання поліцейськими вимог Інструкції можна дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та апеляційні доводи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Березіної С.Г., виходячи з наступного. Так, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №345176 від 26.07.2019 року (а.с. 1) складеним стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній керував автомобілем Мерседес»д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: стійкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, який від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;письмовими поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 2), а також даними відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 4), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції належним чином були досліджені дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким дана належна правова оцінка, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційні доводи захисника про порушення поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», так як, після того, як поліцейські доставили ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, останній попросив надати йому документи, які підтверджують право даного медичного закладу проводити медичне освідування особи на стан сп`яніння, однак відповідні документи йому не надали, що на думку апелянта, свідчить про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога, а лише хотів впевнитись, що даний медичний заклад має право проводити такий огляд, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки положення ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції не містять вимоги щодо надання особі, яка підлягає огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, відповідних документів на підтвердження права даного медичного закладу проводити такий огляд, а будь-яких даних, що КМНКЛ «Соціотерапія», куди був доставлений водій ОСОБА_1 для проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, не має права проводити такий огляд апелянтами не надано. Крім того, згідно пункту 1 Розділу ІІІ Інструкції перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Доводи апеляційної скарги про те, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали свої пояснення та протокол біля поліцейських на вулиці і все, що ними було підписано вони дізнались зі слів поліцейських та не були присутні в кабінеті у лікаря-нарколога, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 в приміщенні медичного закладу відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого, перебуваючи вже на вулиці, працівники поліції в присутності двох свідків знову запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, що засвідчили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях. Отже, згідно даних наявного у справі відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 4), огляд водія ОСОБА_1 був проведений з чітким дотриманням процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також апеляційний суд вважає безпідставними і посилання захисника на відсутність в матеріалах справи даних про тимчасове затримання транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , згідно положень ст. 265-2 КУпАП, оскільки відповідно до вимог частини 1 цієї норми КУпАП, тимчасове затримання транспортного засобу дозволяється виключно у випадку, якщо його розміщення суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, проте такий випадок матеріалами справи не підтверджується. За наведеним, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Березіної С.Г., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.М. Сілкова Справа№ 33/824/99/2020 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий в І інстанції: Сидоров Є.В. Головуючий у апеляційній інстанції: Сілкова І.М.