Постанова 4822 № 727/9648/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2020 року м. Чернівці справа № 727/9648/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. учасники справи позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 грудня 2019 року, головуючий у першій інстанції Чебан В.М. встановила: ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Зазначала, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції 15 лютого 2004 року актовим записом 154, розірваний рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 серпня 2019 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області. ОСОБА_2 з липня 2019 року проживає окремо, не надає утримання дитині. ОСОБА_2 має мінливий дохід, не має інших дітей та не здійснює утримання інших осіб. Дитина потребує витрат на харчування, одяг, шкільне приладдя, розвиток здібностей, відвідування додаткового продовженого навчання, спортивної секції. Справа №727/9648/19 Головуючий у 1 інстанції Чебан В.М. Провадження №22-ц/822/225/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області в сумі 3000 грн. щомісячно, але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позову. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області в сумі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 вересня 2019 року. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежів за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 грудня 2019 року змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області в сумі 1300 грн. щомісячно до повноліття дитини, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі пропорційному до розміру позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції зазначено у судовому рішенні пояснення відповідача ОСОБА_2 щодо розміру витрат, які здійснює на утримання дитини, наявності постійного доходу, які не відповідають дійсності. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не мотивовано висновки щодо розміру утримання дитини в сумі 2000 грн. Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, участь в утриманні дитини, перебування на утриманні непрацездатного батька ОСОБА_4 , стан його здоров`я та потребу постійного лікування, мінливий дохід, наявність фінансових зобов`язань, відсутність рухомого та нерухомого майна, не здійснення набуття та відчуження рухомого та нерухомого майна, вартість якого перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказує, що спроможний надавати утримання дитині в сумі 1300 грн. щомісячно. Посилається на порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Зазначає, що ОСОБА_1 надано правову допомогу у вигляді усної консультації вартістю 600 грн., явки адвоката у судове засідання 3 грудня 2019 року вартістю 600 грн., участі адвоката у судовому засіданні 18 грудня 2019 року вартістю1200 грн. Судом першої інстанції не враховано пропорційність розміру витрат на правову допомогу до розміру задоволених позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.180, ч.3 ст.181, ч.1, 2 ст.182 СК України та вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області в сумі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 вересня 2019 року. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що платник аліментів ОСОБА_2 є працездатним, має непрацездатних батьків та не має на утриманні інших осіб, у власності ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна немає. Водночас судом першої інстанції встановлено, що визначений розмір аліментів забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, відповідає потребам дитини та встановленому законодавством мінімальному розміру аліментів, не порушує права ОСОБА_2 . Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині. За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції 15 лютого 2004 року актовим записом 154, розірваний рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 серпня 2019 року. ОСОБА_2 з липня 2019 року проживає окремо. Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. На підставі ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням обставин, викладених у ч.1 ст.182 цього Кодексу. За вимогами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини , стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних, чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина , наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів , доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно наведеного матеріальне становище платника аліментів є предметом доказування. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що ОСОБА_2 не працевлаштований, має мінливий дохід. У матеріалах справи відсутні докази наявності у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи. Не можна погодитися з посиланням ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на наявність підстав для зміни судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці Чернівецької області в сумі 2000 грн. На підставі частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Ураховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у ОСОБА_2 непрацездатних батьків, відсутність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, наявність фінансових зобов`язань, інші обставини, що мають істотне значення, потреби дитини, необхідність та достатність розміру аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в сумі 2000 грн. щомісяця до досягнення повноліття. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на спроможність надавати утримання дитині в сумі 1300 грн. щомісяця. На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У матеріалах справи відсутні докази розміру мінливого доходу ОСОБА_2 , що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в сумі 2000 грн. щомісячно є надмірним тягарем для платника аліментів. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно правил пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на позивача. За змістом пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 щодо порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року). При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правничу допомогу долучено договір між адвокатом Решетовим В.В. та Григоруца О.В. про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019, акт приймання-передачі послуг від 6 вересня 2019 року по договору між адвокатом Решетовим В.В. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019, додаткову угоду №1 від 2 грудня 2019 року до договору між адвокатом Решетовим В.В. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019, акт приймання-передачі послуг від 18 грудня 2019 року по договору між адвокатом Решетовим В.В. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019, додатковій угоді №1 від 2 грудня 2019 року, розрахункові квитанції. Відповідно до п.2.1 договору між адвокатом Решетовим В.В. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019 вартість по слуг з усної консультації з питань стягнення аліментів 600 грн. за год., підготовки та написання позовної заяви про стягнення аліментів 800 грн. за год., участі у судових засідання в справах клієнта про стягнення аліментів 1200 грн. за одне засідання, участь у судових засідання в справах клієнта про стягнення аліментів, яке не відбулося, але адвокат на нього з`явився 600 грн. за одне засідання Згідно акту приймання-передачі послуг від 06 вересня 2019 року по договору між адвокатом Решетовим В.В. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019, адвокатом Решетовим В.В. надано послуги з усної консультації з питань стягнення аліментів на суму 600 грн., підготовки та написання позовної заяви про стягнення аліментів на суму 1600 грн. Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 18 грудня 2019 року по договору року по договору між адвокатом Решетовим В.В. та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги від 5 вересня 2019 року №05/09-2019, додатковій угоді №1 від 2 грудня 2019 року адвокатом Решетовим В.В. надано послуги з участі у судовому засіданні 03 грудня 2019 року на суму 1200 грн., підготовки та написання відзиву на суму 800 грн., участі у судовому засіданні 18 грудня 2019 року на суму 1200 грн. На підтверджнення оплати послуг ОСОБА_1 надано розрахункову квитанцію №395518 про оплату за правничу допомогу 1200 грн. 3 грудня 2019 року, розрахункову квитанцію №230427 про оплату за складання відповіді на відзив 800 грудня 18 грудня 2019 року, розрахункову квитанцію №395519 про оплату за правничу допомогу 1200 грн. 18 грудня 2019 року, №395517 про оплату за правничу допомогу 2200 грн. 6 вересня 2019 року. Доводи ОСОБА_2 про те, що судове засіданні 03 грудня 2019 року не проводилось, а тому витрати які понесла позивач того дня мають складати 600 грн., спростовуються протоколом підготовчого судового засідання від 03 грудня 2019 року. Обставини підписання позовної заяви та відповіді на відзив особисто позивачкою ОСОБА_1 не спростовую факту надання послуг адвокатом ОСОБА_5 . Проте відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності. Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом ОСОБА_6 В ОСОБА_7 В. робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 5400 грн. є неспівмірними і підлягають задоволенню частково у розмірі 2500 грн. Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Згідно пп.1 п. 1 ч.2 ст.4 до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно частин 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2019 році становив 1921 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»). За подачу позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.(1921 грн.*0,4) При здійсненні розподілу судових витрат суд першої інстанції не врахував відсотка задоволення позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено на 66,7%. З ОСОБА_2 підлягав стягненню в дохід держави судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, в сумі 512 грн. 29 коп. (768грн. 40 коп.* 66,7%). На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без змін, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 грудня 2019 року в частині розподілу судових витрат підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 грудня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5400 грн. та стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору у сумі 768 грн. 40 коп. змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в сумі 512 грн. 29 коп. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 11 березня 2020 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О.О. Одинак