Постанова 4818 № 645/5165/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Харків Справа № 645/5165/19 Провадження № 22-ц/818/1874/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., секретаря Кучер Ю.Ю., Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: ОСОБА_2 , Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року, ухвалене суддею Алтуховою О.Ю., у цивільній справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, які проживають разом без реєстрації шлюбу та визнання права власності,- в с т а н о в и в : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з серпня 2008 року по квітень 2014 року та визнати об`єктом спільної власності подружжя будинок АДРЕСА_1 і поділити рівними частинами визнавши право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просив стягнути з відповідача всі документально підтверджені судові витрати. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , батьком якого є позивач. Після народження сина позивач дозволив ОСОБА_2 , як матері його дитини, мешкати разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що остання не мала постійного місця проживання у м. Харкові. Після спливу, майже двох з половиною років, позивач звик до ОСОБА_2 , як матері його сина, і з серпня 2008 року сторони почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В кінці вересня 2008 року, за згодою власника будинку рідної сестри позивача - ОСОБА_4 , у якому позивач проживав, зареєстрував відповідача ОСОБА_2 . За час спільного проживання зі ОСОБА_2 однією сім`єю але без реєстрації шлюбу, та їх спільним сином ОСОБА_3 у 2013 році позивач придбав за особисті власні кошти (які були ним зароблені та накопичені значно раніше, ще до початку проживання однією сім`ю з позивачем) у своєї рідної сестри ОСОБА_4 та зареєстрував на ім`я свого малолітнього сина житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Оформленням всієї документації, у тому числі укладанням договорів, займалась відповідачка ОСОБА_2 , про що свідчать договір купівлі продажу частки житлового будинку на 39/100 часток від 11 жовтня 2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 2899 та договір купівлі продажу частки житлового будинку на 61/100 частку від 11 жовтня 2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 2894, в якому сторони проживали разом однією сім`єю, без реєстрації шлюбу з серпня 2008 року по квітень 2014 року. 10 жовтня 2013 року було укладено два договори купівлі - продажу часток житлового будинку між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та на момент укладення вищезазначених договорів був неповнолітнім. Позивач вважає, що будинок АДРЕСА_1 є об`єктом спільної власності подружжя і його слід поділити, відповідно до вимог Сімейного та Цивільного Кодексів України, рівними частинами. У відзиві на позов відповідач просила повернути його позивачеві та зазначала, що він є завідомо безпідставним та має очевидно штучний характер, оскільки на розгляді в Комінтернівському районному суді м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та виселення з житлового приміщення. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Рішення суду мотивоване тим, що особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте саме ними, а не їх дітьми, за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. На підставі наведеного, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з серпня 2008 року по квітень 2014 року, оскільки достатньої кількості доказів на підтвердження доводів позивача суду не надано. Також, суду зазначив, що в даній справі безспірним доказом належності спірного майна малолітньому ОСОБА_3 є відповідні договори купівлі-продажу (а.с. 10,11) і батьки, які проживають в житловому будинку (квартирі), власником якого є малолітня дитина, не набуваючи право власності на це житло, мають право лише користуватися цим майном до повнолітня власника. Таким чином, на думку суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною власністю подружжя будинку АДРЕСА_1 , та визнання за позивачем права власності на Ѕ вказаного будинку. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає обставинам справи та постановлене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновком суду щодо недоведеності позовних вимог в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2008 року по квітень 2014 року, оскільки вказані доводи підтвердили допитані свідки та проти вказаного факту не заперечувала і відповідач, про що свідчить її заява. Вказує, що суд не вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку є спір між батьком та дитиною щодо належності майна, яке було придбане за грошові кошти батьків під час їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відповідач виступає в інтересах малолітньої дитини як законний представник. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції ухвалене законне і обгрунтоване рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином сторін у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9). На підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_3 , від імені якого діяла його мати ОСОБА_2 , прийняв у власність (купив) 39/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 проїзд (а.с. 10). На підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_3 , від імені якого діяла його мати ОСОБА_2 , прийняв у власність (купив) 61/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 проїзд (а.с. 11). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про те, що ОСОБА_3 є власником 39/100 та 61/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 12-13). У технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 власником майна зазначено ОСОБА_3 (а.с. 14-19). Отже, судовим розглядом встановлено, що спірний будинок АДРЕСА_1 проїзд належить на праві власності неповнолітньому ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу. Позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу позивачем не заявлялись. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя будинку АДРЕСА_1 . З огляду на це, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не можуть бути задоволені, оскільки позивач звертався з такими позовними вимогами з метою подальшого поділу житлового будинку. Згідно ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК Українисуд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно. Відповідно до ст.173, 177 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи позивача про те, що відповідач визнала позов в частині спільного проживання з 2008 року по 2014 рік сторін у справі, як чоловіка та жінки, судова колегія відхиляє, оскільки існує спір про право і тому цей факт має бути розглянутий разом із цими вимогами. Матеріали справи свідчать, що в провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа №641/5812/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Магазин Віконт» про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та виселення з житлового приміщення, провадження у якій відкрито та справа призначена до розгляду. Предметом позову є визнання права особистої власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири у СТ ЖБК «Малишевець-2001» та земельну ділянку, за ОСОБА_1 на транспортний засіб, а також усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_3 , а саме будинком АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та позбавлення його права користування і виселення з вказаного житлового будинку. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 12 березня 2020 року