Постанова Чернівецький апеляційний суд № 714/319/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2020 року м. Чернівці Справа № 714/319/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Герцаївська об`єднана територіальна громада Чернівецької області, треті особи: приватне підприємство «Герцаївський світанок», Управління ДАБІ у Чернівецькій області, при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Козловської Л.Д., дата складання повного тексту рішення 08.01.2020 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача Герцаївської ОТГ про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме магазину загальною площею 22,30 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі укладеного договору оренди земельних ділянок №040881100003 від 24.03.2008 року між Герцаївською міською радою та ПП «Герцаївський світанок» останньому було надано у оренду земельну ділянку площею 0,2655 га терміном на 20 років, яка розташована по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. 15.10.2009 року між ПП «Герцаївський світанок» та ПП ОСОБА_1 було укладено договір суборенди від 15.10.2009 року, згідно якого остання отримала у суборенду земельну ділянку розміром 0,0030 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. В подальшому ОСОБА_1 без дозвільних документів на вказаній земельній ділянці у 2009 році самочинно побудувала магазин АДРЕСА_1 , який згідно даних технічного паспорту, Провадження №22-ц/822/287/2020 Категорія 5 має торгівельну площу 22,30 кв.м. Згідно звіту від 11.03.2019 року про проведення технічного обстеження магазину встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. 06.03.2019 року позивач звернулась до управління ДАБІ у Чернівецькій області із заявою про прийняття в експлуатацію громадської будівлі «Магазину для ведення роздрібної торгівлі» по АДРЕСА_1 . Листом управління ДАБІ у Чернівецькій області від 18.03.2019 року позивачу роз`яснено, що їй необхідно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно побудоване майно, так як інформація щодо реєстрації дозвільних документів на будівництво магазину в управлінні відсутні. Оскільки проведене будівництво нежитлової будівлі магазину не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам, просила суд позов задовольнити. Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду від позивача ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. Посилається на обставини викладені в позовній заяві. Наголошує, що спірна нерухомість відповідає встановленим будівельно-технічним, санітарним та пожежним нормам, не порушує права та інтереси інших осіб, будівництво здійснено в межах наданої земельної ділянки, та власник земельної ділянки не заперечує відносно визнання на спірне будівництво права власності. Зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів набуття позивачем як фізичною особою права користування орендованою земельною ділянкою під самочинним магазином є хибним, оскільки на відміну від юридичної особи фізична особа - підприємець - це статус, який фізична особа може як набути, так і втратити. Втрата особою ознак суб`єкта господарювання сама по собі не змінює обсяг його прав та обов`язків по укладеним договорам і не свідчить про ліквідацію фізичної особи. Вказує, що у п.70 постанови ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Також вважає, що оскільки управління ДАБІ у Чернівецькій області здійснює безпосереднє введення в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва, то суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо незалучення до розгляду у справі ДАБІ, через що допустив порушення норм процесуального права. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності у нього належного дозволу та належно затвердженого проекту на спірне будівництво. Окрім того, звіт про проведення технічного обстеження спірного нерухомого майна не містить повних відомостей щодо додержання позивачем при будівництві спірного будинку санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил. Сам лист управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецької області про відмову у прийнятті до експлуатацію спірного житлового будинку не може підмінити рішення з цього питання - рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату. Також судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів про державну реєстрацію додаткової угоди від 20.03.2019 року про внесення змін та доповнень до договору суборенди, у зв`язку з чим у сторін цієї додаткової угоди не виникли права та обов`язки, які нею визначені, а тому дійшов висновку про відсутність належних доказів набуття позивачем, як фізичної особи, права користування земельною ділянкою під самочинно-побудованим майном, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно рішень №203-14/07 від 18 грудня 2007 року XIV сесії V скликання та №35-15/08 від 24 січня 2008 року XV сесії V скликання Герцаївської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2655 га, розташованої по АДРЕСА_2 для розміщення міського ринку та зазначену вище земельну ділянку передано в оренду ПП «Герцаївський світанок» строком на 20 років (а.с.35-36). На виконання зазначених вище рішень між Герцаївською міською радою (орендодавцем) в особі в.о. голови ОСОБА_2 та ПП «Герцаївський світанок» в особі директора Фирфа В.В. (орендарем) 24 березня 2008 року було укладено договір оренди, згідно якого надано в довгострокову оренду на 20 років, земельну ділянку загальною площею 0,2655 га, кадастровий номер 732710100:01:001:0074, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована по АДРЕСА_2 . Вказаний договір зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок № 4АА001121 внесено запис за №040881100003 від 24 березня 2008 року (а.с.10-11). Державна реєстрація права користування за договором оренди здійснена 19.10.2015 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку УНВ-7301891582017 від 21.03.2017 року (а.с.8-9). Згідно пунктів 13, 14 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування торгівельних об`єктів. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного призначення. В силу п.п.5 п.25 Договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця передавати у суборенду орендовану земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення іншій особі шляхом прийняття відповідного рішення уповноваженого органу (а.с.10-11). Рішенням XVІІІ сесії V скликання Герцаївської міської ради від 05 червня 2008 року за №214-18/08 надано згоду ПП «Герцаївський світанок» на передачу в суборенду земельної ділянки по АДРЕСА_2 без змін цільового призначення приватним підприємцям для розміщення та обслуговування торгівельних об`єктів та укладати відповідні договори (а.с.62). 15 жовтня 2009 року між ПП «Герцаївський світанок» в особі директора ОСОБА_3 В. (орендарем) на підставі Договору оренди землі №040881100003 від 24 березня 2008 року та ПП ОСОБА_1 (суборендарем) укладено договір суборенди, згідно якого надано у строкове платне користування (суборенду) строком до 24.03.2028 року включно частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0030 га для розміщення торгівельного об`єкту - магазину (капітальна споруда) (а.с.18-20). Вказаний договір зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок № 4АА001121 внесено запис за №041081100012 від 19 лютого 2010 року (а.с.10-11). Згідно пунктів 12, 13 Договору суборенди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування торгівельних об`єктів з цільовим призначенням земельної ділянки - комерційного призначення. На земельній ділянці, яка передана у користування за вищевказаним договором суборенди, розташований магазин № НОМЕР_1 /16, побудований позивачем ОСОБА_4 у 2009 році, про що свідчить довідка виконавчого комітету Герцаївської міської ради №127 від 21.02.2019 року (а.с.25). Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 28 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_5 , громадський будинок - магазин для ведення роздрібної торгівлі літ. «А» розташований по АДРЕСА_1 , побудований 2009 року та має торгівельну площу 22,30 кв.м (а.с.30-32). Згідно звіту від 11 березня 2019 року про проведення технічного обстеження магазину для ведення роздрібної торгівлі, що по АДРЕСА_1 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с.27-28). За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.03.2019 року щодо прийняття вищевказаного магазину в експлуатацію управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області на підставі листа №1024-120/1-304/454 від 18.03.2019 року роз`яснено позивачу порядок дій необхідних для ведення в експлуатацію самочинно побудованого об`єкта та порекомендовано звернутися до суду, так як відсутні підстави для введення в експлуатацію через відсутності дозвільних документів на будівництво спірної споруди (а.с.33-34). Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ст.ст.328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. В силу п.4 ч.1 ст.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Згідно ч.1 ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Частинами 1 та 2 ст.415 ЦК України визначено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. На підставі ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст.376 цього Кодексу (частина 4 статті 375 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК). Разом з цим, в силу ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майн, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Відповідно до ст.26 ЗУ «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Крім того, відповідно до ч.1 ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль визначено як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства» передано на місцевий рівень повноваження, пов`язані з наданням дозвільних документів на початок будівельних робіт та прийняття об`єктів в експлуатацію. Відповідно до ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно ст.9 ЗУ «Про архітектурну діяльність» будівництво об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». За змістом ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Таким чином, під належним дозволом слід розуміти передбачений ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний проект. Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Доводи апеляційної скарги з приводу отримання відмови від управління ДАБІ у Чернівецькій області як на підставу для звернення до суду з позовом є необґрунтованими, виходячи з наступного. За положеннями п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до ІІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Згідно п.3 наведеного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Пунктом 17 зазначеного Порядку визначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку. В силу п.18 зазначеного Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання декларації через електронний кабінет перевірка повноти даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру під час її заповнення замовником. Реєстрація декларації шляхом внесення до реєстру даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично у день її надходження. Матеріали справи не містять доказів подання ОСОБА_1 декларації у способи, які визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча позивач звертався до відповідного органу з наведеного питання, однак матеріали справи не містять доказів того, що його питання розглядалося по суті; відмови у прийнятті в експлуатацію об`єкту будівництва він не отримував; проектна документація на самочинне будівництво відсутня; а сам лист ДАБІ у Чернівецькій області містить лише роз`яснення норм чинного законодавства, яке надане ОСОБА_1 на її звернення. Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що звернення до суду з позовом щодо самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Висновок суду першої інстанції про те, що договір суборенди земельної ділянки було укладено з фізичною особою-підприємцем, а у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, - припиняє дію є помилковим, однак не вплинув на правильність рішення суду. Так, 20.03.2019 року між ПП «Герцаївський світанок» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору суборенди землі від 24.03.2008 року, згідно якої у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності суборендаря ФОП ОСОБА_1 , продовжити дію договору з фізичною особою ОСОБА_1 на тих самих умовах, на яких укладено договір суборенди. До ОСОБА_1 як суборендаря перейшли всі права та обов`язки на суборендовану земельну ділянку. У п.70 постанови ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Отже, хоча зміни до договору у зв`язку з відсутністю їх реєстрації не вважаються укладеними, про те права і обов`язки за договором з ФОП не припиняють прав та обов`язків ОСОБА_4 . Що стосується доводів апелянта про недопущення до участі у справі в якості її представника ОСОБА_6 на підставі довіреності з посиланням на те, що справа є малозначною, колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 3 ст.131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно ч.2 ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. У даній цивільній справі спір між сторонами виник з приводу визнання права власності на майно, а саме самочинне будівництво, тобто категорія цієї справи відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України не є такою, представництво у якій допускається на підставі довіреності, тому ОСОБА_6 , який не є адвокатом, не може представляти інтереси позивача ОСОБА_1 у справі, що переглядається в апеляційному порядку. Зважаючи на предмет спору, характер правовідносин та коло обставин, які входять в предмет доказування суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розгляд справи за правилами загального провадження. Також, колегія суддів наголошує, що ст.376 ЦК України передбачає заперечення проти визнання права власності на нерухоме майно за особою як з боку власника, так і користувача земельної ділянки. За обставинами справи відповідачем залучено власника земельної ділянки Герцаївське ОТГ, проте, визнання права власності на самочинне будівництво може вплинути на права та обов`язки орендаря земельної ділянки ПП «Герцаївський світанок», у якого наведена земельна ділянка під самочинно зведеним майном перебуває у користуванні. З наведеного вбачається, що належними відповідачами у справі, що розглядається, є Герцаївське ОТГ та ПП «Герцаївський світанок», який позивачем залучений не був, що є також наслідком самостійної відмови у задоволені вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги законність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог внаслідок відсутності доказів використання належного способу захисту прав позивача в позасудовому порядку не спростовують, а рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги не впливають на результати розгляду справи. В силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий підпис /І.Н. Лисак/ Судді підписи /Н.К. Височанська, А.І. Владичан/