Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/2020/18

Справа № 347/2020/18 Провадження № 22-ц/4808/452/20 Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В. за участю секретаря Капущак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду в складі судді Крилюк М.І., постановлену 10 січня 2020 року в м. Косові Івано-Франківської області, у справі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової шкоди, в с т а н о в и в: У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , а також відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 962,00 грн, спричиненої знищенням у квітні 2018 року належних їй трьох фруктових дерев на цій ділянці. У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому просив зобов`язати ОСОБА_3 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у користуванні вказаною ділянкою шляхом знесення самовільно спорудженого гаража та відшкодувати майнову шкоду в розмірі 25 000,00 грн. Зустрічний позов мотивовано тим, що в 2016 році ОСОБА_2 демонтувала частину огорожі, проникла на належну йому земельну ділянку, на якій самовільно зрубала дев`ять фруктових дерев. Також, у порушення вимог ДБНіП України на межі земельних ділянок побудувала гараж, ухил даху якого спрямований в сторону його земельної ділянки. Крім цього, відповідачка самовільно захопила частину належної йому земельної ділянки розміром 28х4 м. В результаті падіння зламаної вишні, що росла біля спільної огорожі, було пошкоджено вікно в його будинку. Він змушений був за власні кошти забрати пошкоджене дерево, оскільки відповідач відмовилася відшкодувати йому спричинену шкоду. Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити його зустрічний позов. Ухвалою Косівського районного суду від 11 січня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Заочним рішенням Косівського районного суду від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто на її користь з ОСОБА_1 23 962,00 грн матеріальної шкоди та 705,00 грн сплаченого судового збору. Ухвалою Косівського районного суду від 10 січня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`являвся неодноразово, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки про отримання ним судових повісток. Причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що про розгляд справи 10 січня 2020 року ні він, ні його представник повідомлені не були, оскільки судової повістки не отримували. Крім того, в цей день він знаходився на лікуванні, що підтверджується відповідними письмовими доказами. А тому вважає, що в суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення зустрічного позову без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права. Суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки він будучи належним чином повідомлений повторно не з`явився в судове засідання та не клопотав про розгляд справи в його відсутності. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів . ОСОБА_2 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту третього частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з аналізу змісту наведених норм, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Встановлено, що ухвалою Косівського районного суду від 11 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування майнової шкоди. Справу призначено до розгляду на 04 лютого 2019 року на 11.00 год (а.с.62). 04 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 01 березня 2019 року на 10.00 год (а.с.65, 66). 01 березня у судовому засіданні оголошено перерву до 29 березня 2019 року (а.с.67-68,70). В подальшому справа неодноразово призначалась до судового розгляду. Останні судові засідання були призначені на 05 грудня 2019 року та 10 січня 2020 року (а.с.70, 72, 74, 77, 78, 80, 81, 83, 84- 87, 89, 90, 92- 96, 99, 100, 102, 103, 105, 107, 108, 109, 112- 114). Згідно норм чинного процесуального права, належним повідомленням сторони про день та час розгляду судової справи є дотримання вимог статей 128, 130 ЦПК України. Частиною третьою статті 128 ЦПК України визначено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. За положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Разом з тим матеріали справи не містять даних, які підтверджують вручення ОСОБА_1 чи його представнику судової повістки на 10 січня 2020 року. З огляду на такі обставини у суду першої інстанції не було правових підстав для постановлення судового рішення про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) вказано, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи. Таким чином розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції. За змістом частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на вищенаведене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Косівського районного суду від 10 січня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Ясеновенко Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2020 року