Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/6479/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/798/20 Справа № 201/6479/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Городничої В.С. суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В. при секретарі - Порубай М.Л. розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИВ: 13.06.2018р. ТОВ «ТЕРО ЛТД» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних (а.с.№ 3-5). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що ТОВ «ТЕРО ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Власником указаної квартири є відповідачка ОСОБА_1 . Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання, однак відповідачка за надані послуги оплату не проводить, у зв`язку із чим станом на 01.06.2018р. утворилася заборгованість у розмірі 15311,44 грн., про що було повідомлено відповідачку шляхом направлення письмової вимоги. Однак заборгованість за надані послуги відповідачкою не погашена, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду. Тому позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 15 311,44 грн., інфляційні втрати - 3 112,37 грн., 3% річних - 857,34 грн., а також судовий збір у розмірі 1 762 грн. Рішенням Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРО ЛТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2 550 грн. З таким рішенням суду позивач ТОВ ТЕРО ЛТД не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідачки 3% річних і інфляційних втрат , а також в частині стягнення на користь відповідачки судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2550,00 грн. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано відсутність свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , суду не надано копію посвідчення адвоката, не стягнуто на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору, а також суд безпідставно відмовив у стягнені 3% річних та інфляційних витрат по справі, оскільки не врахував, що на день пред`явлення позову зазначена заборгованість існувала, та була погашена після пред`явлення позову, що є підставою для застосування ст.625 ЦПК України (а.с.93-97). Відповідач скористалась своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги зазначає, що нею було доведено під час судового засідання своєчасну оплату послуг позивача, затримки з оплатою були пов`язані з халатним ставленням позивача до документації і несвоєчасним надісланням абонентам квитанцій з оплати послуг теплопостачання. З адвокатом Савко В.В. було укладено договір про надання правової допомоги від 15.04.2019р., який доданий до матеріалів справи. Нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг газопостачання, відповідно до вимог ст.625 ЦК України вважає безпідставним. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, за наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТЕРО ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 . Ці обставини також підтверджуються рішенням виконкому ДМР №797 від 08.06.2011р. та додатком до нього (а.с. № 31-34). Власником квартири є ОСОБА_1 , отже між ТОВ «ТЕРО ЛТД» та відповідачкою встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . З наданого позивачем розрахунку встановлено, що за період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. загальна сума, яка нарахована до оплати за споживчу теплову енергію, становить 15 311,44 грн. (а.с.№ 6), при цьому, позивач вже починаючи з 01.06.2015р. здійснює нарахування заборгованості з урахуванням заборгованості 4 467,80 грн., яка нарахована за попередній період, тобто до 01.06.2015р. Враховуючи, що відповідачка до вимог позивача про стягнення заборгованості, нарахованої до 01.06.2015р. заявила вимогу про застосування строків позовної давності, а позивачем, в свою чергу, будь яких заяв про поновлення строку позовної давності, з зазначенням поважності причин такого пропуску та відповідними доказами, подано не було, тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про сплив строків позовної давності до позовних вимог ТОВ «ТЕРО ЛТД» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4 467,80 грн., яка нарахована по 01.06.2015р. включно. Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2015р. по березень 2018р. У розмірі 10843,64 грн., районний суд послався на те, що вказана сума заборгованості на час звернення до суду відповідачкою була сплачена добровільно, що підтверджується наданими ОСОБА_1 копіями квитанцій (а.с. №52-54, 76). Рішення районного суду в цій частині позивачем не оскаржується, а тому судовою колегією не перевіряється. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо не стягнення на його користь судового збору в сумі 1762,00 грн. за подання позову, на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ч.3 ст.142 ЦПК України- у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, однак така заява в матеріалах справи відсутня, як відсутня і заява позивача про відмову у позові в частині позовних вимог. Оскільки, в задоволені позову ТОВ ТЕРО ЛТД було відмовлено у повному обсязі, тому не підлягають відшкодуванню витрати позивача, у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. Також, судом першої інстанції обґрунтовано не задоволенню позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача інфляційних витрат, та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України. Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами, на підставі яких він розраховує періоди прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, оскільки звертаючись до суду 13.06.2018 року апелянт ставить питання про стягнення з відповідачки інфляційних витрат та 3% річних за період до 08.07.2019 року, тобто, просить стягнути вказані санкції за 13 місяців, які не були предметом спору в суді першої інстанції. Відповідно до ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. На підставі викладеного доводи та вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідачки інфляційних витрат, та 3% річних в сумі 3 217,58 грн. задоволенню не підлягають, як необґрунтовані. Також, не підлягають до задоволення вимоги апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в частині стягнення на користь відповідачки виплат по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2 550.00 грн. Згідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. В матеріалах справи наявна заява відповідачки від 09.07.2019р. в якій вона просила суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, стягнути з позивача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 550 грн., на підтвердження чого, відповідачкою було надано копію договору про надання правової допомоги від 15.04.2019р., укладеного з адвокатом Савко В.В., розрахунок витрат на професійну правову допомогу, копію квитанції про сплату 2 250 грн. (а.с. № 83-86). Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що особа, з якою відповідачка уклала договір про надання правової допомоги є адвокатом не заслуговують на увагу, оскільки інформація стосовно осіб, які мають право займатись адвокатською діяльністю, та мають адвокатські посвідчення міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України, та є у вільному доступі мережі інтернет https://erau.unba.org.ua/ Так, згідно вказаного реєстру ОСОБА_2 входить до складу Ради адвокатів Дніпропетровської області, та має адвокатське посвідчення №736 від 18 березня 2010 року, видане Полтавською обласною КДКА. На підтвердження повноважень адвоката був наданий договір №1504 про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року (а.с.83) Також не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок витрат на правову допомогу не містить детального опису виконаних робіт і розмір цих витрат не спів мірний із розміром позовних вимог, оскільки вказані доводи спростовуються самим розрахунком витрат на професійну правову допомогу (а.с.84-86). Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ст.ст. 256, 257, 261, 267, 526 ЦК України, ст.ст. 67, 68 ЖК України, Закон України Про житлово комунальні послуги, Правову позицією ВСУ у постанові по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013р. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова