Ухвала КАС ВС № 826/11291/17

УХВАЛА 12 березня 2020 року Київ справа №826/11291/17 адміністративне провадження №К/9901/5402/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 826/11291/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про поновлення на роботі, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), де просив: скасувати наказ Генерального прокурора Луценко Ю.В. від 10 серпня 2017 року № 885; зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України; стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - 7194,81 грн (із розрахунку станом на день подання позовної заяви 08 вересня 2017 року) і до дня поновлення на посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанції Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Частиною 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - "КАС України"), передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Касаційна скарга підписана представником Офісу Генерального прокурора Орленком Андрієм Олександровичем, який діє на підставі довіреності від 09 січня 2020 року №15/2/2-2-20. 30 вересня 2016 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року. Відповідно до положень частини 3 статті 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Положеннями частини 4 статті 1312 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Отже, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади у справах, провадження в яких розпочато після 30 вересня 2016 року, здійснює виключно адвокат. Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 25 вересня 2017 року відкрив провадження у справі № 826/11291/17. Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Орленко А.О. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано. Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (частина третя статті 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування) або через представника (частина четверта цієї статті). Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України (далі - ЦК України») і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т. і. Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 ЦК України). Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Згідно з відомостей, які містилися на час звернення з цією касаційною скаргою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), Генеральним прокурором Офісу Генерального прокурора (Ідентифікаційний код юридичної особи 00034051) вказано Рябошапку Р.Г. Однак відомості щодо Орленка А.О., який підписав касаційну скаргу, як про особу, яка має право вчиняти дії від імені Офісу Генерального прокурора без довіреності, в Реєстрі відсутні. Додані до касаційної скарги копії Положення про Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, наказу від 28 січня 2020 року №47 про його затвердження, наказу № 2460ц від 09 січня 2020 року про переведення Орленка А.О. на посаду прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора та Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять відомостей щодо можливості здійснення самопредставництва Орленком А.О. Офісу Генерального прокурора. Так, зі змісту пункту 3 Положення про Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора слідує, що основними завданнями департаменту є, зокрема, представництво в суді органів прокуратури, їхніх посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури. Підпунктом 4.2.2 пункту 4 Положення визначено, що відділ представництва інтересів органів прокуратури департаменту представництва інтересів держави в суді здійснює, зокрема, організацію та забезпечення участі в цивільних, адміністративних, господарських справах, у яких Офіс Генерального прокурора (Генеральну прокуратуру України) залучено як відповідача або третю особу, а також у справах за позовами Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) як юридичної особи в судах усіх інстанцій, розташованих у місті Києві; організацію та забезпечення участі в розгляді Верховним Судом справ, у яких стороною або третьою особою є органи прокуратури. Отже, вищевказаним Положенням не передбачено самопредставництва працівниками Департаменту Офісу Генерального прокурора. Законодавець розмежував поняття "самопредставництво" та "представницво інтересів", які, відповідно, передбачають участь, зокрема, юридичної особи незалежно від порядку її створення у справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або через представника. Виходячи з положень частини 3 статті 55 КАС України самопредставництво Офісу Генерального прокурора у справі може здійснюватися визначеним у цій нормі процесуального законодавства колом осіб. Крім того, підпунктом 4.2.2 пункту 4 Положення визначено, що відділ представництва інтересів органів прокуратури департаменту представництва інтересів держави в суді здійснює, зокрема, організацію та підготовку відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви, пояснень, заяв, клопотань, заперечень та інших процесуальних документів у справах, у яких Офіс Генерального прокурора (Генеральну прокуратуру України) залучено як відповідача або третю особу, а також у справах за позовами Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) як юридичної особи, що розглядаються в усіх судах України. Проте, вказаним Положенням не надано повноважень працівникам Департаменту Офісу Генерального прокурора щодо підписання касаційних скарг від імені Офісу Генерального прокурора. Таким чином, у разі здійснення самопредставництва, повноваження особи, яка підписує касаційну скаргу, мають бути підтверджені, зокрема: статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), відомостями про займану посаду. При цьому, мається на увазі статут, положення органу (юридичної особи), а не його структурного підрозділу. До касаційної скарги не надано доказів того, що Орленко А.О., який підписав касаційну скаргу, має статус адвоката та не надано доказів наявності у нього повноважень на самопредставництво Офісу Генерального прокурора. Посилання скаржника, що Верховним Судом ухвалою від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Офісу Генерального прокурора на судові рішення у справі № 540/1495/19, а відтак судом касаційної інстанції сформовано іншу правову позицію щодо здійснення представництва Офісу Генерального прокурора представником на підставі довіреності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини у справі № 540/1495/19 стосуються порушення суб`єктом владних повноважень Закону України "Про звернення громадян", а отже вказана справа відповідно до норм КАС України є справою незначної складності на відміну від справи № 826/11291/17. Таким чином, враховуючи, що законом визначені винятки щодо представництва в суді у малозначних спорах, ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Офісу Генерального прокурора за довіреністю. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що представник Орленко А.О. вже вдруге звертається із вказаним пакетом документів на підтвердження його повноважень діяти від імені Офісу Генерального прокурора. Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року вже було роз`яснено представнику Орленко А.О. щодо здійснення самопредставництва суб`єктами владних повноважень. Однак, скаржником при повторному поданні 24 лютого 2020 року до суду касаційної інстанції цієї касаційної скарги не враховано викладені в ухвалі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року зауваження щодо документів, які підтверджують повноваження на представлення інтересів Офісу Генерального прокурора. При цьому, Верховний Суд зауважує, що маючи намір добросовісного виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строків на касаційне оскарження судового рішення, скаржник не був позбавлений можливості подати повторну касаційну скаргу за підписом Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора або іншої особи, яка має право вчиняти дії від імені Офісу Генерального прокурора без довіреності. Пунктом 1 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Ураховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 826/11291/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про поновлення на роботі - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. ........................... Л.О. Єресько Суддя Верховного Суду