Ухвала КЦС ВС № 199/2726/16-ц

Ухвала 06 березня 2020 року м. Київ справа № 199/2726/16-ц провадження № 61-20165св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., ВСТАНОВИВ: Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2017 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано поруку за договором від 21 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , якою забезпечено виконання кредитного договору від 21 листопада 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 припиненою. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до суду з пропуском позовної давності, а отже, не зважаючи на обґрунтованість позовних вимог в них слід відмовити, оскільки відповідачем заявлено застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог банку. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що банк пропустив шестимісячний строк на звернення з вимогами до поручителя, а отже порука ОСОБА_2 є припиненою на підстав частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ«ПриватБанк» задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2017 року скасовано. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2007 року в розмірі 110 905, 73 доларів США, яка складається з: 103 139,96 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 765,77 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останнє погашення позичальником заборгованості в рахунок сплати пені було здійснено 25 квітня 2013 року, з позовом банк звернувся до суду 14 квітня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності, що залишилось поза увагою суду першої інстанції, а тому його висновок про пропуск позивачем за первісним позовом позовної давності спростовується наданими банком доказами. Скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що в пункті 12 зазначеного вище договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється після закінчення п`яти років з дня настання строку повернення кредиту. Оскільки останній платіж на погашення заборгованості за кредитом було здійснено позичальником 25 квітня 2013 року, 13 березня 2016 року банком було направлено на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повідомлення із зазначенням невиконаних зобов`язань за кредитним договором та вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, а 14 квітня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним вище позовом, тому банком не були пропущені строки позовної давності щодо звернення з позовними вимогами до поручителя ОСОБА_2 , на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» для апеляційного суду було лише те, що строк позовної давності переривався сплатою 25 квітня 2013 року позичальником пені за прострочення виконання зобов`язання. Разом з тим, на думку особи, що подала касаційну скаргу, матеріали справи не місять доказів такої слати саме ОСОБА_1 , при цьому повний розрахунок заборгованості було надано банком лише в суді апеляційної інстанції. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в розмірі 110 905, 73 доларів США, яка складається з: 103 139,96 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 765,77 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, проте за умовами кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1 останній отримав кредит в розмірі 99 428,60 доларів США. Представник позивача за первісним позовом не зміг пояснити в суді першої та апеляційної інстанцій, підстави для збільшення тіла кредиту, при цьому позичальником сплачено на виконання своїх зобов`язань майже 9 000,00 доларів США. У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що в пункті 7.1.2. зазначеного вище кредитного договору сторони погодили, що строком повернення кредиту є останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати кредиту на 120 календарних днів. Останній платіж в розмірі 996, 30 доларів США сплачений позичальником 26 вересня 2008 року. Оскільки в наступні 120 календарних днів погашення кредитної заборгованості не здійснювалось, то з урахуванням зазначеного пункту кредитного договору новим строком повернення кредиту в повному обсязі є 31 грудня 2008 року. Звернувшись до суду в квітні 2016 року, навіть з урахуванням вимоги, направленої поручителю у березні 2016 року, банк пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України. На думку особи, що подала касаційну скаргу, зазначеним обставинам суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення поруки. У січні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), яке є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», подало до Верховного Судувідзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, оскілки апеляційний суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про те, порука ОСОБА_2 не припинена. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходило. Частиною другої статті 389 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання касаційних скарг) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційних скарг викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Підстави для виклику сторін відсутні. За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги), справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів. Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року призначити до судового розгляду. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська