Постанова Київський апеляційний суд № 761/8243/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №761/8243/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/2114/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Березовенко Р.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Новікової Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, В С Т А Н О В И В : 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила, з врахуванням змін та доповнень, стягнути з відповідача на її користь 1/2 понесених, станом на 04 червня 2018 року, додаткових витрат на дитину - ОСОБА_3 , у розмірі 161 002,82 грн., що складається з: додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням та профілактикою здоров`я дитини, із розвитком здібностей дитини, із відпочинком та подорожуванням дитини, стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 500 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано, спільна дитина сторін у справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, після розірвання шлюбу проживає з нею і вона самостійно його утримує та забезпечує всі необхідні потреби сина. При цьому, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у справі №761/36131/16-ц з відповідача на її користь на утримання сина було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку ( доходів ). Необхідність додаткових витрат на дитину обумовлена тим, що син має певні хронічні захворювання, зокрема, верхніх дихальних шляхів та патологію стопи ( плоско-вальгусну стопу ), у зв`язку з чим потребує систематичних медичних оглядів, проходження лікувальної терапії та придбання спеціальних устілок для взуття, оздоровлення в морській зоні. Разом з тим, син тривалий час професійно займається спортивними бальними танцями у клубі спортивного бального танцю «Галатея», займається боротьбою, а під час зимових канікул - лижним спортом, у зв`язку з чим відвідує групові та індивідуальні тренування, приймає участь в змаганнях і турнірах, займається з інструктором, та у зв`язку з цим виникає потреба у придбанні спеціального одягу, взуття, спортивного обладнання, відвідуванні гірськолижних курортів, придбанні проїзних документів. В той же час, дитина має потенціал у вивченні іноземних мов, математики, основ інформаційних технологій, а найоптимальнішими сферами його подальшого розвитку є інженерні та комп`ютерні науки, що потребує додаткових занять з відповідними фахівцями, відвідування тренінгів з інформаційних технологій, придбання додаткового обладнання, оскільки дитина навчається у гуманітарній школі. Також, необхідним є закріплення набутих знань з іноземної мови під час літніх канікул у дитячому таборі «Джемм», який спеціалізується на поглибленому вивченні англійської мови. Проте, в добровільному порядку відповідач участі в додаткових витратах на утримання дитини не приймає, у зв`язку з чим, вона змушена була звернутися до суду. При цьому, нею були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 26 500 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року та додатковим рішенням цього ж суду від 03 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 66 731,56 грн. та витрати на правничу допомогу - 26 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 6 673,15 грн. На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що з приводу заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з оплатою медичного страхування, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено необхідності укладення договорів медичного страхування на ім`я сина та неможливість отримання медичних послуг, в тому числі як діагностики, так і лікування наявних у ОСОБА_3 хронічних захворювань у комунальних та державних закладах охорони здоров`я, більшість послуг яких є безоплатними. Отже, в частині позовних вимог про стягнення половини від витрат, понесених позивачкою на медичне страхування ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню. Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням дитини, суд приходить до наступного. Під час розгляду справи в суді відповідачем було визнано і добровільно сплачено на рахунок позивачки грошові кошти у розмірі 6 936 грн., що становить половину від сплачених нею сум на обстеження та лікування сина у лікаря отоларинголога та лікаря ортопеда. Не дивлячись на добровільну сплату відповідачем вказаної суми на рахунок позивачки, остання позовних вимог в цій частині не зменшила. З урахуванням того, що відповідачем під час розгляду справи добровільно перераховано позивачу половину грошових коштів, сплачених за обстеження і лікування спільного сина сторін, то суд приходить до висновку, що підстави для повторного стягнення вказаних коштів з відповідача відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема за заняття бальними танцями, суд приходить до наступного. Позивачкою доведено необхідність сплати коштів за індивідуальні заняття ОСОБА_3 з тренером по бальним танцям та необхідність оплати участі сина в турнірах по танцям як в місті Києві, так і поза йогомежами. У зв`язку з цим, суд визнає понесені позивачкою витрати, пов`язані із заняттями ОСОБА_3 спортивними бальними танцями, додатковими витратами, пов`язаними із розвитком здібностей дитини. При цьому, на переконання місцевого суду, позивачкою понесені додаткові витрати на ОСОБА_3 , пов`язані з заняттям ним спортивними бальними танцями на загальну суму 64 968,18 грн., з яких з відповідача підлягає стягненню половина 32 484,09 грн. В той же час, оскільки відповідач визнав вимоги позивачки на загальну суму 5 005,63 грн., частина з яких, а саме: 4 000 грн. ним були перераховані на рахунок позивачки, які зараховуються судом як належна оплата, а інша частина у розмірі 1 006 грн. перерахована під час розгляду даної справи, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позиваки підлягає до стягнення сума, яка складає 27 478,46 грн. Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема за заняття лижним спортом, суд приходить до наступного. Відповідач був обізнаний про захоплення сина лижним спортом та сприяв до певного часу цьому захопленню дитини і розвитку у нього відповідних навичок, а також враховуючи те, що заняття лижним спортом сприяє зміцненню м`язів ніг, як стверджує позивачка, то понесені нею витрати на підтримання у дитини певних навичок у заняттях лижним спортом, суд вважає за можливе прийняти як додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами. Позивачкою понесені додаткові витрати на ОСОБА_3 , пов`язані з заняттям ним лижним спортом на загальну суму 6 109,59 грн., з яких з відповідача підлягає стягненню половина 3 054,80 грн. Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема за заняття дитини боротьбою, суд приходить до наступного. Дослідивши та оцінивши долучені позивачкою до позову документи щодо заняття ОСОБА_3 боротьбою, судом не встановлено, що даний вид спорту рекомендований дитині по медичним показникам, як і не встановлено того, що цим видом спорту дитина займається у зв`язку з розвитком його здібностей. Відсутні й докази того, що ОСОБА_3 тривалий час займався вказаним видом спорту, а відповідач у справі сприяв формуванню, розвитку і закріпленню відповідних навичок сина та раніше приймав участь у вказаних витратах. Отже, в частині позовних вимог про стягнення половити від витрат, понесених позивачкою на заняття сина боротьбою, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню. Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком ОСОБА_3 судом зазначено наступне. Дослідивши та оцінивши докази, врахувавши те, що ОСОБА_3 навчався у гуманітарній школі, а вступив навчатись до навчального закладу за технічним напрямком, а також те, що англійська мова, використання комп`ютерних програм є необхідним при подальшому навчанні дитини, суд в даному випадку вважає за можливе визначити, що витрати здійснені позивачкою за перебування, відпочинок та навчання сина у таборі «Джем» за програмою англійська мова та за програмою з комп`ютерної анімації, а також витрати на репетитора з математики, є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України, які викликані особливими обставинами. Таким чином, позивачкою здійснено додаткові витрати на ОСОБА_3 , пов`язані з поглибленим вивченням англійської мови на загальну суму 25 977,42 грн., половина з яких у розмірі 12 988,71 грн. підлягає стягненню з відповідача, а також витрати, пов`язані із розвитком комп`ютерних навичок на загальну суму 10 440 грн., половина з яких підлягає стягненню з відповідача - 5 220 грн. Щодо витрат на оплату послуг репетитора з математики для підтримання у ОСОБА_3 рівня знань, необхідного для подальшого вступу і навчання у вищому навчальному закладі, суд приходить до висновку, що такі витрати позивачки підтвердженні в розмірі 7 879,18 грн., а половина з яких у розмірі 3 939,59 грн. підлягає стягненню з відповідача. З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина від понесених нею витрат, які визнаються судом додатковими витратами на дитину, за поглиблене вивчення англійської мови у розмірі 12 988,71 грн., за розвиток комп`ютерних навичок у розмірі 5 220 грн., за оплату послуг репетитора з математики у розмірі 3 939,59 грн. Інші вимоги позивачки в частині компенсації витрат, пов`язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, задоволенню не підлягають. Щодо заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з відпочинком та подорожуванням дитини, суд приходить до наступного. Дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України, які викликані особливими обставинами, можна вважати витрати, понесені позивачкою на подорожі ОСОБА_3 , які проводились у 2016-2017 роках за підтримки викладачів 9-Б, 10-Б класу школи №57, оскільки такі поїздки організовувались з метою вивчення історії та культури України, а також для занять спортом учасників спортивних секцій, про що прямо вказано у довідці та акті, підписаних в тому числі, класним керівником. Також, судом враховано характеристику спеціалізованої школи №57 від27 червня 2017 року на учня 9-б класу ОСОБА_3 , з якої серед іншого вбачається, що він починаючи з 2012 року кожної зими у складі членів лижного клубу виїжджає на тренування як в Україні, так і до країн Європи. Отже, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачкою додаткових витрат на дитину, пов`язаних з особливими обставинами ( подорожування дитини з класом ), на загальну суму 28 100 грн., половина з яких у розмірі 14 050 грн. підлягає стягненню з відповідача. Щодо інших витрат, понесених позивачкою на відпочинок ОСОБА_3 , то суд приймає заперечення відповідача, та з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 березня 2018 року по справі 759/18417/15-ц, приходить до висновку, що витрати на відпочинок дитини не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України. З урахуванням всього наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивачкою станом на 04 червня 2018 року понесені додаткові витрати на сина - ОСОБА_3 , на суму 157 346,10 грн., половина з яких підлягала стягненню з відповідача. Однак, оскільки відповідач під час розгляду справи здійснив добровільне перерахування на рахунок позивачки частини грошових коштів, а також судом зарахована сума, сплачена відповідачем на додаткові витрати на рахунок позивачки у лютому 2017 року, що разом становить загальну суму 11 941,50 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 66 731,56 грн., з яких: додаткові витрати на заняття дитини бальними танцями - 27 478,46грн.; додаткові витрати на заняття дитини лижним спортом - 3 054,80грн., додаткові витрати, пов`язані з поглибленим вивченням іноземної мови ( англійської ) - 12 988,71грн.; додаткові витрати, пов`язані з вивченням дитиною інформаційно-комунікаційних технологій - 5 220 грн.; додаткові витрати, на оплату послуг репетитора з математики - 3 939,59 грн.; додаткові витрати, пов`язані з її відпочинком та подорожуванням разом з шкільними групами - 14 050 грн. Відповідно до ст. 14 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог. Також, місцевий суд, ухвалюючи додаткове рішення, прийшов до висновку, що позивачкою надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачкою понесені витрати по оплаті наданих послуг з правової допомоги, а тому, наявні підстави для задоволення вимогв частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 500 грн. Не погоджуючись із ухваленими судом рішеннями, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги,посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах та відзивах на них, у межах доводів та вимог апеляційних скарг, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 09 лютого 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у м. Києві зареєстровано шлюб, про що здійснено відповідний актовий запис №156 та видано свідоцтво про шлюб ( а.с. 40 т. 1 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 17 липня 2002 року вчинено актовий запис №1328 та видано свідоцтво про народження ( а.с. 41 ). Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року. Також, сторони не заперечували, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір`ю - ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у справі №761/36131/16-ц, з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів з 13 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто додаткові витрати на дитину у розмірі 2 000 грн. щомісячно ( а.с. 42-43 т. 2). Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2017 року вказане рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення додаткових витрат на дитину скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні цієї вимоги ( а.с. 134-136 т. 2 ). Сторонами не заперечувалось та підтверджується матеріалами справи, що дитина - ОСОБА_3 має певні хронічні захворювання, в тому числі верхніх дихальних шляхів: - синусити, реніти, алергії та патологію стопи, що вимагає проведення, як профілактичних оглядів у відповідних лікарів, зокрема отоларинголога, алерголога та ортопеда, так і придбання медичних препаратів, засобів ( устілок, взуття ), та проведення певних процедур ( а.с. 46-72, 75-80 т. 1 ). Також, сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_3 має певні здібності до занять спортивними бальними танцями, якими займався тривалий час. При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевим судом при вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема, за заняття бальними танцями, то апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, оскільки ним обґрунтовано взято до уваги здобуті успіхи і досягнення ОСОБА_3 у заняттях спортивними бальними танцями ( а.с. 103, 108-110, 247 т. 1 ) та віднесено ці витрати до додаткових витрат, пов`язаних із розвитком здібностей дитини. При визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, обґрунтовано частково взято до уваги надані докази ( а.с. 88-89, 90, 93-96, 98-100, 100-101, 104-106, 107, 108, 243-245 т. 1 ) та те, що частину від вказаних витрат у розмірі 5 005,63 грн. відповідач компенсував ( а.с. 56, 59 т. 2 ), відтак, судом вірно стягнуто 27 478,46 ( 64 968,18 : 2 - 5 005,63 ) грн. додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема, за заняття бальними танцями. З приводу заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема, за заняття лижним спортом, то судом вірно зазначено, що заняття лижним спортом, пов`язано не лише з організацією відпочинку дитини, а й з метою виконання рекомендацій лікарів отоларинголога та ортопеда, в тому числі у зв`язку з необхідністю тренування ніг для усунення патології стопи. Враховуючи надані докази на понесення додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема, за заняття лижним спортом ( а.с. 111-148 т. 1 ), судом обґрунтовано визначено їх розмір в сумі 6 109,59 грн., з яких з відповідача підлягає стягненню половина 3 054,80 ( 6 109,59 : 2 ) грн. Також, суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат, пов`язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком ОСОБА_3 , з точки зору другої інстанції, враховуючи надані докази на їх понесення ( а.с. 154, 155, 156, 157-158, 163, 165, 166, 168, 169 т. 1, а.с. 4, 5, 7, 8-9, 10, 12 т. 2 ), обґрунтовано прийшов до висновку про їх часткове задоволення у визначеному місцевим судом розмірі, зокрема, витрати пов`язані з поглибленим вивченням англійської мови на загальну суму 25 977,42 грн., половина з яких у розмірі 12 988,71 грн. підлягає стягненню з відповідача, витрати пов`язані із розвитком комп`ютерних навичок на загальну суму 10 440 грн., половина з яких підлягає стягненню з відповідача - 5 220 грн., витрати пов`язані із вивченням математики на загальну суму 7 879,18 грн., половина з яких підлягає стягненню з відповідача - 3 939,59 грн. Окрім цього, з приводу заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат, пов`язаних з відпочинком та подорожуванням дитини, судом першої інстанції, враховуючи надані докази ( а.с. 173-174, 175, 176-180, 181 т. 1, а.с. 13, 14, 15-17 т. 2 ), суд першої інстанції правомірно зазначив, що витрати, які викликані особливими обставинами, можна вважати витрати, понесені позивачкою на подорожі ОСОБА_3 , які проводились у 2016-2017 роках за підтримки викладачів 9-Б, 10-Б класу школи №57, оскільки такі поїздки організовувались з метою вивчення історії та культури України, а також для занять спортом учасників спортивних секцій, про що прямо вказано у довідці та акті, підписаних в тому числі, класним керівником ( а.с. 182 т. 1, а.с. 14 т. 2 ). При визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судом вірно, враховуючи наданні докази ( а.с. 181 т. 1, а.с. 14, 15,17 т. 2 ), визначено додаткові витрат на дитину, пов`язані з особливими обставинами ( подорожування дитини з класом ), на загальну суму 28 100 грн., половина з яких у розмірі 14 050 грн. підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, з точки зору другої інстанції, враховуючи викладене, судом першої інстанції, обґрунтовано визначено додаткові витрати в розмірі 66 731,56 грн., з яких: додаткові витрати на заняття дитини бальними танцями - 27 478,46 грн., додаткові витрати на заняття дитини лижним спортом - 3 054,80 грн., додаткові витрати, пов`язані з поглибленим вивченням іноземної мови ( англійської ) - 12 988,71 грн., додаткові витрати, пов`язані з вивченням дитиною інформаційно-комунікаційних технологій - 5 220 грн., додаткові витрати, на оплату послуг репетитора з математики - 3 939,59 грн., додаткові витрати, пов`язані з її відпочинком та подорожуванням разом з шкільними групами - 14 050 грн. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та задекларував дохід за 2016 рік - 333 000 грн., 2017 рік - 59 000 грн., що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за 09 лютого 2018 року ( а.с. 156 т. 2). Будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження того, що ОСОБА_1 немає можливості приймати участі в додаткових витратах у розмірі, що визначений судом першої інстанції, матеріали справи не містять і таких не надано апелянтом. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 185 СК України, ст.ст. 5, 10, 13, 76-81, 109, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог у визначеному судом першої інстанції розмірі. Окрім цього, ухвалене рішення щодо стягнення додаткових витрат повністю узгоджується з викладеними висновками в постановах Верховного Суду по справах №№ 127/16614/15-ц, 272/118,17-ц, 2-1161/2011, 666/5055/15-ц, 759/328/17-ц від 21 лютого, 08, 10, 16 травня, 26 вересня 2018 року. А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішень, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні в частині задоволення позовних вимогщодо стягнення додаткових витрат, зокрема, ст. 185 СК України, ст.ст. 82, 89 ЦПК України, ст. 657 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 3, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги. Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що судом визнано належними доказами розписки, підтвердження про оплату, акт прийому-передачі форма та зміст яких не відповідає вимогам визначеним Положенням про форму та зміст розрахункових документів, оплата мандрівки сина потягом до Яремче не є додатковими витратами, витрати пов`язанні з катанням сина на лижах, витрати пов`язанні з поглибленим вивченням англійської мови, вивченням інформаційно-комунікаційних технологій, витрати пов`язанні з відпочинком сина помилково віднесені до додаткових витрат, надані квитанції не можуть вважатися належними доказами, оскільки, викликають сумнів у цільовому призначенні сплачених коштів, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимогу зазначеній частині. Законність та обґрунтованість рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року, що не оскаржується ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не переглядається у відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, оскільки ним ( судом ) не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, та неправильного застосування норм матеріального права. А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішень в частині задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не можуть бути скасовані у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Доводи ж відзивів ОСОБА_2 на апеляційні скарги ( а.с. 72-88, 112-124 т. 3 ), зокрема, про те, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, надано їм належної оцінки, нею доведено наявність у дитини особливих обставин, пов`язаних з розвитком її здібностей, хвороб, які обґрунтовують підстави для стягнення додаткових витрат, судом вірно встановлено розмір цих витрат, судом вирішено питання розподілу витрат на правничу допомогу, з точки зору другої інстанції, спростовують доводи апелянта щодо частини рішення місцевого суду, яке судом апеляційної інстанції визнається обґрунтованим та законним. Однак, на переконання апеляційного суду, місцевим судом при вирішенні питання розподілу судових витрат помилково стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 6 673,15 грн., що не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 у розмірі 26 500 грн., що не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки такі витрати мають бути стягнуті пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на переконання апеляційного суду, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року в частині стягнення судового збору підлягає скасування з ухваленням нового судового рішення з цього приводу. Суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 ( 1 762 х 0,4 ) грн. Разом з тим, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року, на переконання суду другої інстанції, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу ( а.с. 20-24, 25-28 т. 1, а.с. 160 т. 2 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 10 984,25 ( 26 500 х 161 002,82 : 66 731,56 ) грн. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 984,25 грн. В решті додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Р.В. Березовенко О.П. Коцюрба