Постанова Чернігівський апеляційний суд № 739/1497/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 05 березня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/1497/19 Головуючий у першій інстанції - Смага С. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/362/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: голови судового засідання - судді Кузюри Л.В., суддів: Вінгаль В.М., Шитченко Н.В., за участі секретаря судового засідання: Бивалькевич Т.В., учасники судового процесу: заявник: ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Подільський районний суд міста Києва; особа, яка подала скаргу: ОСОБА_1 ; оскаржується ухвала Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2019 року про закриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, прізвище судді: Смага С. В.; місце ухвалення рішення: м. Семенівка, дата складання повного тексту ухвали: 27 грудня 2019 року, У С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту порушення Верховним Судом України його права на захист під час розгляду 21 липня 2005 року касаційної скарги ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду АРК від 21.01.2004 року, яким заявника було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2019 року провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичного значення, було закрито. Роз`яснено заявнику, що для встановлення факту порушення судом касаційної інстанції його права на захист, після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту, він має право звернутись до Європейського суду з прав людини. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого порядку підтвердження та встановлення факту порушення права заявника на захист під час касаційного провадження у Верховному Суді України. Вказував, що встановлення вказаного факту є необхідним для подальшого подання до Подільського районного суду м. Києва відповідного документа з метою доповнення заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення заявника та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. В силу ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Виходячи з положень зазначеної норми, справи кримінального судочинства, або окремі питання, врегульовані положеннями КПК України, не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту порушення його права на захист під час касаційного розгляду 21 липня 2005 року у Верховному Суді України касаційної скарги ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду АРК від 21.01.2004 року, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки питання про права учасників кримінального провадження врегульовані Кримінально- процесуальним кодексом України, а відтак питання про порушення судами прав зазначених осіб мають вирішуватись відповідно до правил, прописаних у наведеному нормативному акті. Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам у даній справі та вимогам закону. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції порушив ст.55 Конституції України і ст.6 Конвенції про Захист прав людини і основоположних свобод, безпідставно відмовивши йому у судовому захисті, не ґрунтуються на матеріалах справи, адже цивільний суд не є тим законним судом, який вправі вирішувати питання кримінального судочинства. Зважаючи на ту обставину, що матеріали кримінального провадження вочевидь містять відомості щодо забезпечення права засудженого мати захисника під час касаційного розгляду справи Верховним Судом України, окремого встановлення таких фактів за правилами цивільного судочинства не передбачено законом. Положеннями ч.1 ст. 256 ЦПК України передбачено, що у випадку закриття провадження з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Вказавши вірно у судовому рішення про те, що зазначене заявником питання має визначатись за процедурами кримінально-процесуального законодавства, суд першої інстанції, в порушення приписів ч.1 ст. 256 ЦПК України, роз`яснив заявникові, що для встановлення факту порушення судом касаційної інстанції права ОСОБА_1 на захист, після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту, він має право звернутись до Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами - сторонами Конвенції. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Європейський суд з прав людини в жодному разі не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення. Особа може звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб`єкта владних повноважень однієї з держав-учасниць. Зазначений суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій, а також не встановлює факти, що мають юридичне значення. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з її резолютивної частини роз`яснення суду першої інстанції про те, що для встановлення факту порушення судом касаційної інстанції права ОСОБА_1 на захист, після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту, він має право звернутись до Європейського суду з прав людини. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2019 року змінити, виключивши з її резолютивної частини роз`яснення суду першої інстанції відносно того, що для встановлення факту порушення судом касаційної інстанції права ОСОБА_1 на захист, після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту, він має право звернутись до Європейського суду з прав людини. В іншій частині ухвалу Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2019 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення. Голова судового засідання: Судді: