Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/645/20
від 05.03.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/293/20 Справа № 183/645/20 Суддя у 1-й інстанції - Березюк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої Леонченко О.О. на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн., та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп., - за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 26 січня 2020 року приблизно о 10 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі потерпіла просить постанову суду першої інстанції скасувати. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що вони з сином примирились у зв`язку з чим нею було подано заяву з проханням не розглядати справу за її заявою щодо сина. Вказує, що в неї мінімальна пенсія, а у сина мінімальна заробітна плата. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджена сукупністю зібраних та досліджених доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом чергового Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області; письмовими заявами потерпілої ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні; та іншими письмовими доказами у справі. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 відносно своєї матері ОСОБА_2 насильства в сім`ї, а саме умисних дій психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, отриманих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Разом з тим, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він не мав наміру вчиняти насильство в сім`ї, при цьому вказав, що 26 січня 2020 року дійсно між ним та його матір`ю ОСОБА_2 сталася сварка на фоні раптово виниклих неприязних відносин та він дійсно висловлювався в її сторону нецензурною лайкою. Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила той факт, що дійсно 26 січня 2020 року між нею та її сином ОСОБА_1 стався конфлікт, в ході якого вони обидва висловлювалися нецензурною лайкою, проте на даний час вони примирились, будь-яких претензій до нього вона не має, при цьому зазначила, що не сприймала факт сварки з сином як психологічний вплив. У відповідності до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП насильством у сім`ї визнається умисне вчинення будь-яких дій фізичного чи психологічного характеру, направлених на завдання фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, позбавлення житла, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Під психологічним насильством у контексті ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи ( ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). З аналізу наведеної норми закону слідує, що під насильством в сім`ї необхідно розуміти будь-які умисні дії особи, направлені на завдання фізичного болю чи впливу на психіку іншої особи (члена сім`ї) з метою спричинити емоційну невпевненість та нездатність захистити себе. Cуд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, однак, на думку апеляційного суду, наклав стягнення, яке явно не відповідає особі правопорушника та обставинам скоєного правопорушення, оскільки судом не було взято до уваги думку потерпілої, яка просила закрити провадження у зв`язку з примиренням з сином, не враховано, що раніш ОСОБА_1 не притягався до відповідальності та насильства у сім`ї не застосовував, майновий стан ОСОБА_1 , щире каяття у вчиненому та повне визнання винуватості. Враховуючи те, що адміністративні стягнення застосовуються у тих випадках, коли відповідні державні органи вже не мають змоги іншим способом вплинути на правопорушника, запобігти або припинити вчинені ними правопорушення, в даному випадку з урахуванням особи правопорушника, який працює двірником, проживає спільно із матір`ю, з якою веде спільний побут, можливе застосування загальної превенції у виді заходу виховного впливу, що буде спонукати правопорушника до правослухняності, виправлення своєї поведінки та урегулюванню сімейних відносин. Враховуючи вимоги ст. 22 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим визнати правопорушення малозначним, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - задовольнити частково. Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати. Відповідно до ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитися усним зауваженням. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот