Постанова 4804 № 242/4863/19

22-ц/804/926/20 242/4863/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „03 березня 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 242/4863/19 Номер провадження 22-ц/804/926/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М. за участю секретаря: Сікори М.М. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідач ДП «Селидіввугілля» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2019 року головуючого судді Капітонова В.І. із складанням повного тексту судового рішення 24 грудня 2019 року по цивільній справі про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.Позовні вимоги мотивовано тим,що з 26 грудня 2011 року він перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», працював прохідником підземним 5 розряду. 09 січня 2019 року внаслідок нещасного випадку на виробництві він отримав отруєння 5% в зв`язку із шкідливим впливом продуктів горіння. Були складені акти за формою Н-5 та Н-1 від 30 січня 2019 року.10 січня 2019 року він був госпіталізований до Селидівської ЦМЛ, де йому було встановлено діагноз: гостре отруєння чадним газом та продуктами горіння легкого ступеню, післягіпоксична енцефалопатія з рефлекторною пірамідною недостатністю, синдром ВСД з цефалгією, астенічний синдром. У зв`язку із зазначеними захворюванням позивач проходив стаціонарне лікування. 08 травня 2019 року позивачу була встановлена третя група інвалідності по трудовому каліцтву та визначена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 35%. З огляду на це позивач вимушений проходити тривалі курси лікування. Внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 60 000 грн., що полягає в ушкодженні здоров`я, у втраті професійної працездатності і встановленні інвалідності. Через що він протягом тривалого часу перебуває у хворобливому стані, стан здоров`я погіршується, він вимушений проходити курси лікування, йому доводиться докладати додаткові зусилля для організації життя. Отримання ушкодження здоров`я вимагає реабілітаційних і адаптаційних заходів, що обумовлене лікарськими призначеннями та фактичним станом. Захворювання за результатами виробничої травми призвело до порушення звичайних зв`язків з оточенням через відсутність можливості вести активне життя. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в пригніченому стані, оскільки змінився звичайний уклад його життя. 08 травня 2019 року розірвання трудового договору здійснено за ініціативою роботодавця на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв*язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров*я. Тому, просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві грошову компенсацію в розмірі 60 000 грн. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку із ушкодженням здоров`я 10 500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову, змінивши в цій частині рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не прийнято до уваги доводи зазначені ним в судовому засіданні, а саме, що в результаті нещасного випадку на виробництві, що потягло за собою пошкодження здоров`я, 08 травня 2019 року рішенням медико-соціальної експертної комісії Міжрайонної МСЕК міста Покровська йому була встановлена третя група інвалідності по трудовому каліцтву та визначена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 35 %. Проведені курси лікування до повного видужання не призвели, у зв`язку з чим і в подальшому він продовжував проходити стаціонарне лікування. Так з 10 травня 2019 року по 22 травня 2019 року лікувався у Селидівській ЦМЛ після чого йому було рекомендовано постійне спостереження у невропатолога, гастроентеролога та сімейного лікаря. З огляду на це, з метою підтримання стану здоров`я він буде вимушений і в подальшому проходити тривалі курси, як стаціонарного, так і амбулаторного лікування. Зауважує, що зазначене лише частина обґрунтування заявлених вимог. Сам по собі розмір втрати працездатності 35% вказує на суттєву втрату здоров`я, пройдені курси лікування не завершені, та мабуть ніколи не будуть завершені, тобто його страждання та суттєві незручності ще невизначений час будуть супроводжувати його по життю. Вважає,що стягнута судом сума 10 500 грн. є значно меншою та не відповідає тим моральним стражданням,які він поніс у зв*язку з ушкодженням здоров*я . Відзив на апеляційну скаргу ДП « Селидіввугілля» мотивований законністю та обґрунтованістю рішення. Зокрема зазначають,що суд належним чином дослідив матеріали справи, які можуть вплинути на розгляд справи та докази,які мають суттєве значення для вирішення справи. Позивач ОСОБА_1 сам став винуватцем настання нещасного випадку. Згідно акту розслідування нещасного випадку за формою № 1 від 30 січня 2019 року :- (п.6 акту ) прохідники дільниці ПР-3 ОСОБА_1 та інші працівники під час аварії не використали саморятівники ШСС-1П.Підтвердженням чого була проведена перевірка герметичності саморятівників за допомогою прибору ПГС та візуального огляду цілісності корпусу та пломб; - (п.7 акту) основною причиною настання нещасного випадку стало : незастосування засобу індивідуального захисту саморятівника ШСС-1П під час виникнення аварії (задимлення гірничих виробок); - (п.7 акту) ОСОБА_1 визнаний як особа, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці. Таким чином,позивач ОСОБА_1 свідомо (так як має стаж роботи за професією 7 років) допустив порушення вимог законодавства про охорону праці не використав саморятівник ШСС-1 П ,що призвело до виникнення отруєння продуктами горіння-5%. Просили залишити рішення суду без змін. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та представник ДП «Селидіввугілля» не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом отримання телефонограм ,зареєстрованих в журналі телефонограм № 3.9-12 за №№ 532,533 та шляхом отримання судових повісток, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65-67,72,73,74). Позивач ОСОБА_1 електронною поштою надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.57-58). Представник ДП «Селидіввугілля» просив розглянути справу без участі представника відповідача ( а.с.69-71,75-76).Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 26 грудня 2011 року по 08 травня 2019 року та працював прохідником . 09 січня 2019 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві на ВП «Шахта «Котляревська» ДП « Селидіввугілля» внаслідок дії шкідливих і токсичних речовин,про що складено акт форми Н-5 від 30 січня 2019 року розслідування нещасного випадку та акт форми Н-1 № 1 від 30 січня 2019 року про нещасний випадок, пов*язаний з виробництвом. Актом проведення розслідування нещасного випадку від 30 січня 2019 року встановлено, що причинами настання нещасного випадку є: організаційна незастосування засобів індивідуального захисту під час виникнення аварії (задимлення гірничих виробок), та технічна - незадовільний технічний стан коротке замикання електромережі в приміщенні будівлі вентилятора головного провітрювання дільниці ПКС і ВГП («акт про пожежу « ВЗНС 13 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області від 09 січня 2019 року ). З 10 січня 2019 року по 29 січня 2019 року ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КНП «Селидівська центральна міська лікарня СМР» з основним діагнозом: гостре отруєння чадним газом та продуктами легкого ступеня (нещасний випадок на виробництві 09 січня 2019 року). Післягіпоксична енцефалопатія з рефлекторною пірамідною недостатністю, синдром ВСД, з цефалгією, астенічний синдромом. 29 січня 2019 року ОСОБА_1 проходив обстеження в КНП «Краматорська міська лікарня № 2», за результатами дослідження встановлено діагноз: гостре отруєння чадним газом та продуктами легкого ступеня (нещасний випадок на виробництві 09 січня 2019 року). Післягіпоксична енцефалопатія з рефлекторною пірамідною недостатністю, синдром ВСД, з цефалгією, астенічний синдромом. З 27 березня 2019 року по 17 квітня 2019 року ОСОБА_1 стаціонарне обстеження та лікування в КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» встановлено діагноз: органічний астенічний розлад внаслідок постгипоксичної енцефалопатії, перенесеного отруєння чадним газом, продуктами горіння ( нещасний випадок на виробництві 09 січня 19 року). 08 травня 2019 року міжрайонною МСЕК міста Покровська ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності по трудовому каліцтву та визначено ступінь втрати працездатності 35%, що підтверджується відповідною довідкою. З 10 травня 2019 року по 22 травня 2019 року ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КНП «Селидівська центральна міська лікарня СМР» з основним діагнозом: стан після гострого отруєння чадним газом та продуктами легкого ступеня у вигляді постгипоксичної енцефалопатії з двобічною пірамідною рефлекторною недостатністю, синдромом ВСД зі змішаним типом, стадія декомпенсації. Криз від 20 травня 2019 року. Захворювання, пов`язане з нещасним випадком на виробництві. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, і стягуючи на його користь 10 500 грн. у відшкодування моральної щкоди, суд виходив з того,що умовами праці ОСОБА_1 спричинена моральна шкода,компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача,однак суму в 60 000 грн.,яку просить стягнути позивач є завеликою. Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивачу, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, спричинену внаслідок порушення законних прав працівника та фізичної особи. Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність протиправних дій відповідача, пов`язаних з порушенням ст. 153 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці». Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що порушило його звичні нормальні зв`язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Право на отримання позивачем виплати за моральну шкоду, настало з дня встановлення МСЕК від 08 травня 2019 року втрати професійної працездатності 35 %. Визначаючись з розміром суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступінь вини відповідача, характер, обсяг та тривалість страждань, зниження життєвої активності позивача, систематичне нездужання організму, переживання з приводу погіршення здоров*я і стягнув на користь позивача з урахуванням вимог розумності і справедливості 10 500 грн., з чим погоджується і апеляційний суд. Докази спричинення моральної шкоди позивачем наведені, судом перевірені, і вони підтверджують наявність у ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров`я на виробництві. Апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (з подальшими змінами), яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема, судом враховано характер та відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення стану здоров*я . Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Розмір моральної шкоди визначено з урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода, судом враховано відсоток втрати професійної працездатності та третя група інвалідності внаслідок трудового каліцтва, суд взяв до уваги, що він переносить щоденно фізичний біль та моральні страждання, порушено його звичайний життєвий ритм, у зв`язку з чим позивач переносить моральні страждання та хвилювання. Суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Наведені в апеляційній скарзі доводи за своєю суттю є ідентичними тим, що були викладені позивачем в суді першої інстанції,зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи,містять посилання на факти,що були предметом дослідження й оцінки судом, висновки суду вони не спростовують та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 10 березня 2020 року. Судді: