Ухвала КАС ВС № 620/2935/19

УХВАЛА 10 березня 2020 року Київ справа №620/2935/19 адміністративне провадження №К/9901/5444/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року в справі №620/2935/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, у якому просила: - скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області №15В/19 від 29 серпня 2019 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну; - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вирішити питання про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, позов задоволено: - скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 15В/19 від 29 серпня 2019 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну; - зобов`язано Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області вирішити питання про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 25 лютого 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року в справі №620/2935/19. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Суд зазначає, що предметом спору в справі №620/2935/19 є оскарження: рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області №15В/19 від 29 серпня 2019 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну; зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вирішити питання про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з перебуванням іноземця на території України. У розумінні пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, судові рішення у справах, пов`язаних із перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності умов, визначених у пунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06). Отож Європейський суд з прав людини керується підходом, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення в справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, заява №52854/99; пункти 46, 47 рішення в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, заява №32053/13). За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року в справі №620/2935/19. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур Н.В. Шевцова