Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.002788

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002788 пров. № А/857/885/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бохняка М.С., представника відповідача Шмотолохи О.П., третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 С ОСОБА_4 І., ОСОБА_5 А ОСОБА_4 І ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада, Львівське обласне управління статистики, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції Коморний О.І., час ухвалення рішення 16:09:40, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 20.12.2019 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в якому просив: визнати протиправною реєстраційну дію державного реєстратора Возного Л.Є. щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 415 120 0000 012427 від 04.08.1994 року про реєстрацію юридичної особи Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896; зобов`язати відповідача скасувати вказану реєстраційну дію державного реєстратора Возного Л.Є. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року закрито провадження у справі. Ухвала мотивована тим, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Як суб`єкт владних повноважень державний реєстратор виступає у відносинах з особою, яка звертається за вчиненням тих чи інших реєстраційних дій. У даному випадку публічно-правові відносини виникли між реєстраторам та Львівською міською радою, щодо якої вчинялися реєстраційні дії. В свою чергу, ОСОБА_1 не є учасником правовідносин з державним реєстратором, оскільки щодо позивача реєстратором не приймалося жодного рішення, не вчинялася жодна дія, не допускалася жодна бездіяльність. Також суд зазначив, що позивачем у позовній заяві та подальших виступах його представників жодним чином не наведено, які конкретно його права, зокрема, як члена територіальної громади м. Львова, порушено державним реєстратором у спірному випадку. Водночас, суд вказав, що визнання протиправною реєстраційної дії щодо реєстрації юридичної особи та скасування реєстраційної дії державного реєстратора не припиняє юридичної особи, оскільки юридична особа припиняється за рішенням суду саме про припинення юридичної особи. В цьому контексті суд з посиланням на висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 462/2646/17, зазначив, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР суб`єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. Однак процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Водночас, суд послався на висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі № 813/6286/15, де Велика Палата, заповнюючи цю прогалину закону, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства. Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскільки даний спір по своїй суті пов`язаний з діяльністю та припиненням діяльності юридичної особи Львівської міської ради, він не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а повинен розглядатись за правилами господарського судочинства. Щодо доводів позивача про те, що він не є фізичною особою-підприємцем, а отже не може звертатися до господарського суду, суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позивачами можуть бути, в тому числі і фізичні особи, які не є підприємцями. Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач. Вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, і суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення питання. Просить ухвалу скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою звернення до суду стала відсутність в матеріалах реєстраційної справи рішення територіальної громади про створення Львівської міської ради. Неналежна реєстрація міської ради прямо порушує його права як члена територіальної громади, від імені якого, в тому числі, рада виступає. При цьому, він оскаржує дії державного реєстратора, який не має самостійних повноважень, а діє від імені відповідного органу місцевого самоврядування та здійснював у спірному випадку владні управлінські функції, визначені законодавством. Також наголошує, що він не є фізичною особою-підприємцем, а тому не може звертатися до господарського суду. Отже, він звернувся до суду за захистом своїх базових прав у сфері публічно-правових відносин і не заявляв будь-який вимог щодо захисту цивільних чи господарських прав. Крім того, суд закрив провадження у справі, задовольнивши клопотання відповідача, подане через пів року після початку її розгляду, однак не врахував, що відповідач не оскаржував ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та інших 22 ухвали, постановлених в ході розгляду справи. На думку позивача, в цьому випадку суд зловживав владою, не бажаючи розглядати справу по суті. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення. Вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких виклали свої пояснення та підтримали вимог і доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача і третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, відповідно до змісту наведених норм визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є не суб`єктний склад її учасників, зокрема, участь у ньому суб`єкта владних повноважень, а суть (зміст, характер) спору. Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Під час визначення юрисдикції справи необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Також колегія суддів зазначає, що для віднесення спору щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень до категорії публічно-правового обов`язковою умовою є здійснення таким суб`єктом публічно-владних управлінських функцій відносно іншого учасника спору, який не є суб`єктом владних повноважень. Обґрунтовуючи свій висновок про належність даного спору до юрисдикції господарського суду, суд першої інстанції вказує, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки), тобто є спором, пов`язаним з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, який відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України повинен розглядатись за правилами господарського судочинства. Колегія суддів вважає даний висновок помилковим, зважаючи на таке. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради є суб`єктом реєстрації в розумінні норм Законну України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», відповідно, як і державні реєстратори, як посадові особи Управління, є суб`єктами владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Дана обставина також не заперечуєтеся учасниками справи. Отже, суб`єктний склад учасників, а саме наявність відповідача суб`єкта владних повноважень, відповідає визначенню адміністративної справи, яке надане п. п. 1, 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір, в свою чергу, це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Водночас, колегія суддів зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою віднести спір до публічно-правового. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, як зазначено вище, є суть (зміст, характер) спору, тобто конкретне право чи інтерес, за захистом якого особа звертається до суду шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а саме категорія такого права чи інтересу публічного чи приватного. На думку суду першої інстанції, приватне право чи інтерес ОСОБА_1 у спірному випадку полягає у здійсненні ним повноважень фактично як співвласника (учасника) юридичної особи Львівської міської ради, а саме члена територіальної громади міста Львова, тому суд вважає, що спір стосується цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитись, оскільки Львівська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування є юридичною особою публічного права, а не господарським товариством, а тому між радою та членами територіальної громади, інтереси якої вона представляє, не можуть виникати корпоративні чи інші аналогічні правовідносини, зокрема, господарські, як у випадку юридичних осіб приватного права, що врегульовано спеціальними законами з питань здійснення господарської діяльності. При цьому, суд першої інстанції сам зазначив, що загальні положення Цивільного кодексу України поширюються на юридичних осіб як приватного, так і публічного права, проте з урахуванням особливостей їх створення та діяльності, встановлених законом для юридичних осіб публічного права. Враховуючи особливості статусу Львівської міської ради як представницького органу місцевого самоврядування, який представляє інтереси відповідної територіальної громади, колегія суддів в частині взаємовідносин ради з членами громади зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Відповідно до ст. 1 розділу І «Статуту територіальної громади м. Львова», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.12.2017 року № 2667, територіальна громада м. Львова є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень. Територіальну громаду м. Львова складають її члени жителі, об`єднані постійним проживанням у межах м. Львова, які зареєстровані на території м. Львова (внесені до Реєстру територіальної громади м. Львова) відповідно до законодавства України. Територіальна громада м. Львова здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через її органи Львівську міську раду, Львівського міського голову, виконавчі органи Львівської міської ради. Згідно з п. 2.8 ч. 2 ст. 7 розділу ІІ цього Статуту місцеве самоврядування у м. Львові здійснюється на засадах, зокрема, судового захисту прав територіальної громади м. Львова. Пунктом 1.5 ч. 1 ст. 18 розділу IV цього Статуту встановлено, що, беручи участь у вирішенні питань місцевого значення, члени територіальної громади м. Львова мають право, зокрема, брати участь у здійсненні контролю за діяльністю Львівської міської ради, її виконавчих органів, їх посадових осіб, комунальних підприємств, установ та закладів, Львівського міського голови у встановлених законодавством України і цим Статутом формах. Як встановив суд, підставою звернення позивача до суду з даним позовом було порушення, на його думку, Львівською міською радою його прав та інтересів як члена територіальної громади міста Львова внаслідок протиправних дій ради, а також у зв`язку з порушенням процедури її утворення та реєстрації (відсутність в матеріалах реєстраційної справи рішення територіальної громади про створення Львівської міської ради). Враховуючи зміст наведених вище норм та описані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що у спірному випадку позов ОСОБА_1 фактично спрямований на захист його прав та інтересів як члена територіальної громади міста Львова, яка, в свою чергу, є основним носієм функцій та повноважень місцевого самоврядування міста, зокрема, права брати участь у здійсненні контролю за діяльністю Львівської міської ради, тобто реалізації, тобто суспільно-політичних прав, що належить до сфери саме публічно-правових відносин. Водночас, питання щодо належності способу захисту порушеного, на думку позивача, права чи інтересу, а також наявності самого факту такого порушення, встановлюється судом і цим обставинам надається відповідна правова оцінка в процесі розгляду справи по суті. Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково врахував при вирішенні питання щодо підсудності даної справи висновки щодо застосування норм права, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.02.2019 року у справі № 462/2646/17 та від 20.09.2018 року у справі № 813/6286/15, оскільки у цих справах оскаржувались рішення та дії державних реєстраторів, вчинені (прийняті) відносно об`єднання співвласників багатоквартирного будинку і товариства з обмеженою відповідальністю, тобто юридичних осіб приватного права, а також в даних справ предмет і підстави позову були іншими, тому, на думку колегії суддів, ці висновки не є ревалентними для адміністративної справи, що розглядається. Враховуючи описані вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради належить до юрисдикції адміністративного суду. Відповідно, помилковим і необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому її слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року про закриття провадження у справі № 1.380.2019.002788 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 06 березня 2020 року У зв`язку із перебуванням судді Гудима Л.Я. згідно з наказом голови суду від 20.02.2020 року № 78-к/тм у відпустці в період з 28.02.2020 року до 09.03.2020 року, постанова, повний тест якої складено 06.03.2020 року, надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень 10.03.2020 року