Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/25676/14-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/25676/14-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Овсюк Є.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 10 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Ткач В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В : У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові у виплаті їй одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду ІІ групи, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати на момент виплати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»; стягнути з відповідача одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, визначеної Законом України про Державний бюджет України на поточний рік з відповідного числа, місяця, в якому проводитиметься виплата. Просила поновити строк звернення до суду. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання пов`язане з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС. З моменту встановлення інвалідності, тобто з 14.12.1997 р. до теперішнього часу одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона не отримувала. Про порушення своїх прав дізналась лише у жовтні 2014 року, та 16.10.2014 р. із відповідною заявою звернулась до відповідача. На її звернення відповідачем відмовлено у виплаті такої компенсації. Вважає відмову відповідача протиправною, а її право на отримання одноразової грошової компенсації порушеним. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2016р. в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та є інвалідом ІІ групи відповідно до захворювання, пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до довідки МСЕК № 140747 від 14.12.1994 р. (а.с. 15 - 16) У жовтні 2014 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особі з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 23.10.2014 р. № К-08-62324 позивача повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для інвалідів ІІ групи в сумі 120 грн. Зазначена допомога у вказаному розмірі позивачу виплачена 06.06.2014 р. (а.с. 3) Судом першої інстанції встановлено, що під час дослідження пенсійної справи з відповідними зверненнями про виплату компенсації до компетентних органів попередньо позивач не звертався. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений адміністративний позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, прати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною першою статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. Порядок нарахування, розмір і виплата спірної компенсації позивачеві встановлена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка була чинною до 14.05.2015 року. Судом встановлено, що із зверненнями про виплату компенсації до відповідних органів позивач не звертався. Крім того, вимоги позивача виплатити одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, станом на момент здійснення виплати, слід зазначити, що згідно ч.3 статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплата компенсації здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік", визначено, що у 2012 році норми і положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовують в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Згідно рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року у справі № 3-рп/2012 встановлено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, що втратили годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого громадянина, відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 2012 році визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно даної постанови одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачуються в таких розмірах: інвалідам І групи - 37930 тис. карбованців; інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців; інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців, що, враховуючи положення Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" № 25.08.1996 року № 762/96, становить - інвалідам 1 групи - 379 грн. 30 коп., інвалідам 2 групи - 284 грн. 40 коп., інвалідам 3 групи - 189 грн. 60 коп. Дана постанова була чинною до 14.05.2015 року, не визнана неконституційною чи протиправною, не скасована у встановленому законом порядку. Отже, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 березня 2020 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.