Постанова 4855 № 640/14153/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14153/19 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в місті Києві щодо відмови у зарахуванні час догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення 12-річного віку, а саме з 01.06.2005 року по 31.01.2008 року та з 01.08.2009 року по 25.01.2010 року; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з зарахуванням часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, а саме з 01.06.2005 року по 31.01.2008 року та з 01.08.2009 року по 25.01.2010 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, Позивачем не надано доказів, що останній під час догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку перебував на обліку у відповідному управлінні праці та соціального захисту населення та отримував допомогу по догляду за дитиною, з якої сплачувалися страхові внески за рахунок державного бюджету, по-друге, згідно відомостями трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.2007 року працювала у ТОВ «Плеттак» та її стаж не переривався, по-третє, до заяви не було подано весь пакет документів, передбачених чинним законодавством. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, чинним законодавством не передбачено такої умови для зарахування страхового стажу як перебування на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення з отриманням допомоги по догляду за дитиною, по-друге, з соціальних виплат не сплачується страховий внесок, а тому відомості щодо їх виплати не відображаються у персоніфікованому обліку, по-третє, особа не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці, по-четверте, у своїх листах Відповідач не звертав увагу на неподання Позивачем якогось з передбачених чинним законодавством документів, по-п`яте, орган Пенсійного фонду України повинен надавати допомогу щодо одержання відсутніх документів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ в м. Києві просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, зарахування до страхового стажу одному з батьків періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи можливе лише за період до 31.12.2009 року, по-друге, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Плеттак» з 01.09.2007 року по 31.12.2016 року, по-третє, призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги з викладених у ній підстав. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 року, категорія 2, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 25). Зі змісту копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 19.06.2001 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис №900 (а.с. 46, зворотній бік). Судом першої інстанції також встановлено, що останні від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких у свідоцтвах про народження записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 47). 12.12.2001 року Держадміністрацією міста Києва Хапун Марії Миколаївні видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 (а.с. 15), а 23.12.2009 року відповідне посвідчення серії НОМЕР_4 видано ОСОБА_4 (а.с. 14). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про призначення пенсії «за віком ЧАЕС», до якої останньою було додано, у тому числі, копію трудової книжки, диплом про навчання, документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого, посвідчення постраждалого від ЧАЕС, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб та свідоцтво про розлучення (а.с. 38-49). Згідно копії протоколу призначення пенсії, Позивачу з 21.09.2018 року призначена пенсія за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 34). При цьому, матеріали справи свідчать, що страховий стаж роботи позивача становить 28 років 1 місяць 11 днів, до вказаного страхового стажу не включено періоди з 01.06.2005 року по 31.01.2008 року та з 01.08.2008 року по 25.01.2010 року (а.с. 34-35). 23.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою у довільній формі, в якій просила донарахувати до її страхового стажу періоди догляду за дітьми з 01.06.2005 року по 31.01.2008 року та з 01.08.2009 року по 25.01.2010 року, як за такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно п. 13 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 7). До указаної заяви було додані копії відповідних посвідчень. Листом від 15.02.2019 року №31116/03 Відповідач повідомив Позивача про те, що зарахування періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до страхового стажу одного з батьків можливе за період до 31.12.2013 року. Натомість, страховий стаж, набутий після 01.01.2004 року, обраховується відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зарахування періоду догляду за дитиною з 01.06.2005 року по 31.01.2008 року та з 01.08.2009 року по 25.01.2010 року, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, сплата внесків за зазначений період не здійснювалася. Також в указаному листі звернуто увагу на переліку документів, які необхідно надати для зарахування певних періодів до страхового стажу (а.с. 8). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Позивачем не було надано Відповідачу необхідний перелік документів, необхідних для зарахування стажу, а згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.2007 року працювала у ТОВ «Плеттак», яке повинно було сплачувати за неї страхові внески. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктом 11 Порядку №637 закріплено, що час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Судовою колегією враховується, що спеціальним законом, яким визначено порядок та умови зарахування певного періоду до страхового стажу, є саме Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року. А тому, системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що, починаючи з 01.01.2014 року обов`язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, норми п. 13 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам, які визначені спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу. Викладене, у свою чергу, дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що умовою зарахування часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років до страхового стажу матері є сплата за останню страхових внесків в указаний період або отримання виплат по догляду за дитиною. Відповідний висновок випливає, зокрема, й зі змісту положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, де визначено перелік застрахованих осіб (п. 2.2). Посилання Апелянта на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.02.2015 року у справі №361/2133/14-А щодо правил зарахування часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років судова колегія оцінює критично, оскільки в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано підкреслено, що згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки (а.с. 42-44) вбачається, що ОСОБА_1 31.05.2005 року була звільнена з посади інженера 2 категорії Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. Проте, як вірно зауважено Окружним адміністративним судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Позивач після звільнення став на облік у відповідне територіальне управління праці та соціального захисту населення та у період з 01.06.2005 року по 01.09.2007 року отримував відповідну соціальну допомогу, з якої мали бути сплачені страхові внески за рахунок держави. Крім іншого, згідно даних трудової книжки (а.с. 42-44) випливає, що з 01.09.2007 року ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера І категорії Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеттак» та, починаючи з цього часу, її стаж роботи на вказаному підприємстві не переривався до 31.12.2016 року, а тому, згідно вимог чинного законодавства, страхові внески за Позивача мало сплачувати товариство, з яким остання перебувала у трудових відносинах. Посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі №497/118/15-а, в якій, за його твердженням, зазначено про те, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення, судова колегія відхиляє, оскільки відповідних висновків згадане рішення суду касаційної інстанції не містить. Поряд з іншим, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано наголосив на тому, що до своєї заяви ОСОБА_1 також не було додано заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, на перелік документів, подання яких необхідно для зарахування відповідного стажу, звертало увагу ГУ ПФ в м. Києві у своєму листі від 15.02.2019 року №31116/03, чим спростовується твердження Апелянта про те, що Відповідачем не було виконано свого обов`язку з надання допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 11» березня 2020 року.