Ухвала КЦС ВС № 537/2482/19

Ухвала 10 березня 2020 року м. Київ справа № 537/2482/19 провадження № 61-3705ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області в особі Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про скасування державної реєстрації права власності на майно, ВСТАНОВИВ: Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано запис про реєстрацію речового права за ОСОБА_2 на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , проведену 11 вересня 2018 року державним реєстратором Меренковою Д. О. Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у м. Кременчуці» виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 січня 1998 року по справі № 2-95/1998, номер запису про право власності 28078666 дата реєстрації 11 вересня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта в ДРРП :1652059853104. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року у справі № 537/2378/19 про заборону державному реєстратору та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру права власності речових прав на нерухоме майно, а також заборону проведення будь-яких реєстраційних дій (реєстрацію, зняття з реєстрації) щодо фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. 20 лютого 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 27 лютого 2020 року), в якій заявник просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року та залишити в силі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2019 року. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова