Постанова 4824 № 760/33997/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа№760/33997/19 головуючий у суді І інстанції: Українець В.В. провадження №22-ц/824/4841/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 10 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гуля В.В., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів - 442516,69 грн. матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн.. Також, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: автомобіль марки Land Rover Discovery Sport, легковий універсал - B, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2179 куб. см., Vin-код НОМЕР_5, дата реєстрації за особою 04 квітня 2019 року; мотоцикл марки Kawasaki ZZR 400, 1996 року випуску, об`єм двигуна 400 куб. см., Vin-код НОМЕР_6, дата реєстрації за особою 16 липня 2015 року; гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 18 кв.м. в гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що причинами сумніву щодо добросовісності відповідача є факт свідомого ухилення від добровільного відшкодування шкоди, значний розмір завданої шкоди та наявність можливості у відповідача користуватись належним йому майном. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Зазначає, що сам факт того, що відповідачем не відшкодовується значна шкода, завдана в результаті завданої дорожньо-транспортної пригоди, та наявність у нього можливості розпоряджатися своїм майном свідчить про те, що останній буде ухилятись від виконання рішення суду у випадку задоволення позову та є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Вказує, що суд першої інстанції помилково та передчасно прийшов до висновку, що факт свідомого ухилення від добровільного відшкодування є єдиною підставою для застосування забезпечення позову. Звертає увагу, що від часу ДТП до моменту подання позивачем даного позову до суду минуло майже три роки, і за цей час відповідач не вчинив жодної дії на відшкодування шкоди. ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надав. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і сам факт того, що відповідачем не відшкодовується значна шкода, завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та наявність у нього можливості розпоряджатися своїм майном не свідчить про те, що останній буде ухилятись від виконання рішення суду у випадку задоволення позову та є не достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до п. 1 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Аналогічний висновок зазначено у постанові ВеликоїПалатиВерховного Судувід 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути кошти - 442516,69 грн. матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн. завдану джерелом підвищеної небезпеки. Обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що 31 грудня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за його участю, як пішохода, внаслідок ДТП позивача збив автомобіль, яким керував відповідач (а.с.1-6). Також, разом із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: автомобіль марки Land Rover Discovery Sport, легковий універсал - B, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2179 куб. см., Vin-код НОМЕР_7, дата реєстрації за особою 04 квітня 2019 року;мотоцикл марки Kawasaki ZZR 400, 1996 року випуску, об`єм двигуна 400 куб. см., Vin-код НОМЕР_6, дата реєстрації за особою 16 липня 2015 року; гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 18 кв.м. в гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 7-9) В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що причинами сумніву щодо добросовісності відповідача є факт свідомого ухилення від добровільного відшкодування шкоди, значний розмір завданої шкоди та наявність можливості у відповідача користуватись належним йому майном. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.(а.с.24). Встановлено, що відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 20 листопада 2019 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстровані на праві власності такі транспортні засоби: автомобіль марки Land Rover Discovery Sport, легковий універсал - B, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2179 куб. см., Vin-код НОМЕР_5, дата реєстрації за особою 04 квітня 2019 року; мотоцикл марки Kawasaki ZZR 400, 1996 року випуску, об`єм двигуна 400 куб. см., Vin-код НОМЕР_6, дата реєстрації за особою 16 липня 2015 року (а.с. 11). Відповідно до витягу із сайту Опендатабот від 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 є власником гаражу № НОМЕР_2 , загальною площею 18 кв.м. в гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17). Відповідно до роздруківки із веб сайту «Auto.Ria» приблизна вартість автомобіля Land Rover Discovery Sport, 2015 року випуску складає від 28900 тисяч доларів США до 30600 тисяч доларів США (а.с. 12-14). Відповідно до роздруківки із веб сайту «Auto.Ria» приблизна вартість мотоцикла марки Kawasaki 400, 1996 року випуску складає від 12100 тисяч доларів США до 12700 тисяч доларів США (а.с. 15-16). Відповідно до роздруківки із веб сайту «Dom.Ria» приблизна вартість гаражу складає від 2750 тисяч доларів США (а.с. 18-19). Відтак, судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач стягує кошти, і відшкодовує моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, а тому невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, і не дотримався положень статті 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали та не взяв до уваги те, що предметом спору є стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, у разі його задоволення. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374,376ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року скасувати повністю, і ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову шляхомнакладення арешту на: - автомобіль марки Land Rover Discovery Sport, легковий універсал - B, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2179 куб. см., Vin-код НОМЕР_5, дата реєстрації за особою 04 квітня 2019 року; - мотоцикл марки Kawasaki ZZR 400, 1996 року випуску, об`єм двигуна 400 куб. см., Vin-код НОМЕР_6, дата реєстрації за особою 16 липня 2015 року; - гараж № НОМЕР_2 в гаражному в гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м.. Стягувач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ). Боржник: ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ). Строк пред`явлення судового рішення до виконання три роки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «10» березня 2020 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіВ.В. Гуль О.І. Сліпченко