Постанова Волинський апеляційний суд № 570/2907/14-ц

Справа № 570/2907/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Остапчук Л. В. Провадження № 22-ц/802/264/20 Категорія: 3 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., прокурора Скучинського Л. Є., представника Фонду державного майна України Бойка Ю.А., представника відповідача Станкевича В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2016 року в цивільній справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Рівненської області та ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року, В С Т А Н О В И В : У червні 2014 року заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, відкрите акціонерне товариство «Рівненський завод тракторних агрегатів» (далі - ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів») звернулись до суду із зазначеним позовом. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області суду від 04 червня 2015 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2016 року, позов задоволено частково, витребувано у ОСОБА_1 на користь ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» частину бази відпочинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , до складу якої входить теремок та сім будинків різної площі та вартості. Заступнику прокурора Рівненської області відмовлено у задоволенні вимог в інтересах Фонду державного майна України та ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» про визнання права власності на частину бази відпочинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вирішено питання, щодо розподілу судових витрат. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення від 04 червня 2015 року прийнятого цим судом у даній справі. Заява мотивована тим, що після ухвалення рішення суду від 04 червня 2015 року та набрання ним законної сили, а саме 12 травня 2016 року, їй стали відомі обставини, які є істотними для вказаної справи та не були і не могли бути їй відомі під час її розгляду. Зокрема, з листа комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» від 11 травня 2016 року їй стала відома інформація стосовно інвентаризації бази відпочинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , зокрема, про те, що станом на 28 березня 2003 року об`єкти, які у неї витребувано, відносилися до тимчасових споруд - це були металеві будинки з дерев`яним перекриттям, які були встановлені на дерев`яних стовпах. Згідно даних повторної інвентаризації від 23 квітня 2007 року попередні будинки, які були тимчасовими спорудами, повністю демонтовано та на їх місці проведено нове будівництво будинків на постійних фундаментах, що є ознакою нерухомого майна. Вказувала, що Рівненська міська громадська організація - спортивний клуб «Торпедо» надала їй документи, відповідно до яких ця організація у 2005 році придбала у ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» тимчасові споруди, а у період з 15 березня 2007 року по 19 квітня 2007 року здійснила їх демонтаж та на місці демонтованих тимчасових споруд здійснила будівництво споруд на постійних фундаментах. Також їй стало відомо, що тимчасові будинки, які були відчужені ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», знаходилися на земельній ділянці площею 0,2 га, а придбані нею будинки бази відпочинку знаходяться на земельній ділянці площею 0,3902 га. Відповідач ОСОБА_1 , вважаючи, зазначені обставини нововиявленими, оскільки вони є істотними, існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути їй відомі на час ухвалення судового рішення, і впливають на вирішення спору, просила суд її заяву задовольнити, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року у зв`язку з його переглядом за нововиявленими обставинами. У задоволені позову заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року апеляційні скарги заступника прокурора Рівненської області та ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» задоволено. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Розпорядженням Рівненського апеляційного суду вказану цивільну справу передано на розгляд Волинському апеляційному суду. Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та скасовуючи рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що наведені ОСОБА_1 обставини є нововиявленими, оскільки вони існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути їй відомі та мають істотне значення для вирішення справи. Своє рішення суд мотивував тим, що майно (тимчасові споруди), які вибули з володіння ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», з часом були демонтовані і на їх місці побудовані нові будинки, які є іншими об`єктами нерухомого майна, із новою вартістю та площею ніж ті, що придбавала відповідач. Земельна ділянка, на якій ці будинки на даний час розміщені, є більшої площі, ніж та, на якій знаходилися спірні тимчасові споруди. За таких обставин суд вважав, що підстави для витребування зазначеного майна від ОСОБА_1 відсутні. Однак з таким висновком суду погодитись не можна. З матеріалів справи вбачається, що предметом договору купівлі-продажу № 103-106, укладеного 07 липня 2005 року між ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» та Рівненською громадською організацією - спортивним клубом «Торпедо» була база відпочинку по АДРЕСА_1 , а саме 15 будинків, які згідно з проведеною Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації інвентаризацією станом на 28 березня 2003 року (первинна інвентаризація) не належали до об`єктів нерухомості, а були тимчасовими спорудами. 23 квітня 2007 року за результатом повторної інвентаризації Рівненським бюро технічної інвентаризації встановлено, що попередні будинки, які були віднесені до тимчасових споруд повністю демонтовані, а на їх місці фактично проведено нове будівництво бази відпочинку. Згідно з технічними паспортами, виготовленими станом на 23 квітня 2007 року, будинки бази відпочинку по АДРЕСА_1 за літерами "А", "Б", "В", "Г", "Е " , "Ж", "З", "М" належать до капітальних споруд з постійним фундаментом і мають статус нерухомого майна. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 361-365 ЦПК України 2004 року, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд. Відповідно до ст. 361 ЦПК України 2004 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України 2004 року). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Наведені норми матеріального права дають підстави для висновку, що нововиявлені обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Аналогічні приписи містяться в діючому Цивільному процесуальному кодексі. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Обставини на які посилається відповідач ОСОБА_1 та вважає нововиявленими, а саме: відмінність проданих ВАТ «РЗТА» тимчасових споруд по АДРЕСА_1 для РГМО СК «Торпедо» від капітальних споруд за тією ж адресою, придбаних нею у попереднього власника, та відмінність у розмірі площі земельної ділянки, на якій вони знаходяться, не є за своєю суттю нововиявленими, оскільки вони не підпадають під визначення зазначене в законі. Крім того, обставини, на які заявник ОСОБА_1 покликається як на новововиявлені, що не були їй відомі на час розгляду справи, при належному виконанні нею своїх прав та обов`язків як учасника справи, під час вирішення спору по суті, цілком могли бути встановлені судом. З матеріалів справи вбачається, що з моменту відкриття провадження у даній цивільній справі (16.06.2014 року) та до моменту перегляду даної справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних так кримінальних справ (03.03.2016 року) відповідач ОСОБА_1 , як учасник справи, її представники брали участь в судових засіданнях і не були позбавлені можливості у випадку існування тих чи інших доказів, зокрема інформації, яка стосувалась спірного об`єкту нерухомого майна, звернутись до суду з клопотанням про витребування таких доказів. Однак даним правом вони не скористались. Крім того, ОСОБА_1 , будучи повноцінним власником майна, яке було предметом судових розглядів, не була позбавлена права на подання будь-яких доказів щодо цього майна. Також, з матеріалів справи вбачається, що від час її розгляду 4 червня 2015 року представник ОСОБА_1 заявляв клопотання про необхідність проведення експертизи з метою ідентифікації спірних об`єктів, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено.(а.с. 75 Т.1). Законність такої відмови відповідач ОСОБА_1 не оспорювала та під час перегляду рішення Рівненського районного суду від 04.06.20015 року у суді апеляційної інстанції відповідне клопотання не заявляла ( а.с.86-86 Т.1) Крім того, на думку колегії суддів, відмінності придбаних ОСОБА_1 капітальних будинків на базі відпочинку від первісно відчужених ВАТ "РЗТА" не підтверджені належними, допустимими та беззаперечними доказами. З листа № 1017-2124 від 15.07.2016 року Управління ДАБК у Рівненській області слідує, що в єдиному реєстрі документів, які дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутня інформація про право на виконання робіт чи прийняття в експлуатацію об`єктів за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 163). Також, варто зазначити, що покликання на відмінності у розмірі площі земельної ділянки для обслуговування об`єкту спірного нерухомого майна не може бути нововиявленою обставиною, оскільки сама земельна ділянка не була предметом розгляду даної цивільної справи. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, відповідно до якого жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем ОСОБА_1 у заяві обставини, з якими погодився суд першої інстанції, не є нововиявленими обставинами в силу вимог статті 361 ЦПК України в редакції 2004 року, яка діяла на час вирішення цього питання судом, а тому, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року за нововиявленими обставинами є помилковим. Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 363 ЦПК України 2004 року рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв`язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ. Аналогічний порядок передбачений в ст. 425 ЦПК України в чинній редакції. Відповідно до ст. 365 ЦПК України 2004 року розгляд заяви здійснюється за правилами, встановленими цим кодексом для продовження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. Аналогічний порядок передбачений частиною 2 статті 429 ЦПК України в чинній редакції. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що лише суд, який ухвалив судове рішення, уповноважений розглядати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду. ( ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Відповідно до висновків Верховного суду України, викладених в постанові від 23 жовтня 2019 року, яка ухвалена за результатами розгляду касаційної скарги відповідача ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року у даній справі, і є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при направленні справи на новий апеляційний розгляд, коли суд першої інстанції задовольнив заяву про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та ухвалив нове рішення з урахуванням цих обставин, а суд апеляційної інстанції в межах апеляційного оскарження цього рішення дійде висновку про те, що обставини, які стали підставою перегляду судового рішення, не є нововиявленими, апеляційний суд відповідно до наданих йому частиною другою статті 307 ЦПК України 2004 року повноважень має право скасувати це рішення суду першої інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого законом віднесено вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Отже, враховуючи наведене та беручи до уваги вказівки Верховного суду і у відповідності з ч. 1 ст. 374 ЦПК України колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з передачею справи для продовження розгляду до Рівненського районного суду Рівненської області, до повноважень якого законом віднесено вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. У Х В А Л И В : Апеляційні скарги першого заступника прокурора Рівненської області та ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» задовольнити частково. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року в даній справі скасувати, а дану справу передати для продовження розгляду до Рівненського районного суду Рівненської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: