Постанова 4854 № 420/2213/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2213/19 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 06 грудня 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. секретар судового засідання: Колесніков-Горобець І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБВ КАРГО" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБВ КАРГО" звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (правонаступник Одеської митниці Державної фіскальної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000185/2 від 26 січня 2019 року. Обґрунтовуючи свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБВ КАРГО" зазначило, що ним надано усі необхідні документи для розмитнення його товару за ціною укладеного договору. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року задоволено адміністративний позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Одеською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїх доводах апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог є помилковим, так як в поданих документах позивача містяться розбіжності, а також подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБВ КАРГО" (Покупець) та Фірмою NINGBO GLOBECARVE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Продавець) укладено Контракт №LB1, згідно з умовами котрого Продавець продає, а Покупець купує продукцію, зазначену в Специфікаціях до даного контракту, яка є його невід`ємною частиною. Ціна товару і вартість товару визначаються окремими Специфікаціями до даного контракту для кожного окремого відвантаження. Валютою даного контракту є долар США. Загальна вартість контракту визначається додаванням вартості товару за усіма Специфікаціями до даного контракту. Сплата товару повинна бути здійснена після реалізації в Україні поставленої Покупцю кожної партії товару, але не пізніше ніж 365 календарних днів з моменту постачання товару. Опис, кількість і вартість товару зазначається в Специфікаціях, котрі є невід`ємною частиною даного контракту. Продавець відвантажить товари за даним контрактом на умовах СРТ-Одеса України, відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010. Умови поставки фіксуються в інвойсі, переданому Продавцем Покупцеві. За взаємною згодою сторін умови поставки товару можуть змінюватися. Відповідні зміни фіксуються в Додатковій угоді до даного контракту і в інвойсі, переданому Продавцем Покупцеві. З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, декларантом позивача - ТОВ «ЛБВ КАРГО», разом з митною декларацією №UA500000/2019/000185/2 від 26.01.2019 року до Одеської митниці ДФС подано рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №LB1-1 від 16.11.2018р., рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №LB1-1/1 від 14.01.2019р., коносамент (Bill of lading) №COSU6I95861680 від 22.11.2018р. автотранспортну накладну №36 від 12.01.2019р., декларацію про походження товару (Dеclaration of origin) №LB1-1 від 16.11.2018р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 16.11.2018р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №0038-inf від 23.01.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.01.2019р., специфікацію №1 від 16.11.2018р., специфікацію №1 від 14.01.2019р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №LB1 від 16.11.2018р., заяву про купівлю іноземної валюти від 18.01.2019р., лист відправника №03-4 від 14.01.2019р., лист відправника №04-9 від21.01.2019р., акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 15.01.2019р., копію митної декларації країни відправлення №310120180518945618 від 10.11.2018р. Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом позивача ТОВ «ЛБВ КАРГО» для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, та надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів, та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів; 2) митна декларація країни відправлення №310120180518945618 від 10.11.2018р. видана майже за 2 місяця до корегуючого інвойсу №LВ1-1/1 від 14.01.2019р., що ставить під сумнів її автентичність; 3) у прайс-листі не зазначено за яку саме одиницю виміру визначено ціну товарів; 4) заява про купівлю іноземної валюти від 18.01.2019р. свідчить про здійснення оплати даної поставки нерезиденту; проте всупереч пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом не надано банківських платіжних документів. З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №UA500000/2019/000185/2 від 26.01.2019р., митним органом на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, та повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. 26.01.2019р. декларантом - ТОВ «ЛБВ КАРГО» повідомлено митний орган про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. У зв`язку з чим, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №UA500000/2019/000185/2 від 26.01.2019р. товару, Одеською митницею ДФС прийнято спірне Рішення щодо коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000185/2 від 26.01.2019 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Одеською митницею ДФС належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За правилами ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як зазначалось вище, під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом позивача - ТОВ «ЛБВ КАРГО» для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, та надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів, та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів; 2) митна декларація країни відправлення №310120180518945618 від 10.11.2018р. видана майже за 2 місяця до корегуючого інвойсу №LВ1-1/1 від 14.01.2019р., що ставить під сумнів її автентичність; 3) у прайс-листі не зазначено за яку саме одиницю виміру визначено ціну товарів; 4) заява про купівлю іноземної валюти від 18.01.2019р. свідчить про здійснення оплати даної поставки нерезиденту; проте всупереч пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом не надано банківських платіжних документів. Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБВ КАРГО" (Покупець) та Фірмою NINGBO GLOBECARVE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Продавець) укладено Контракт №LB1. Відповідно до умов вказаного контракту Продавець продає, а Покупець купує продукцію, зазначену в Специфікаціях до даного контракту, котра є його невід`ємною частиною. Ціна товару і вартість товару визначаються окремими Специфікаціями до даного контракту для кожного окремого відвантаження. Валютою даного контракту є долар США. Загальна вартість контракту визначається додаванням вартості товару за усіма Специфікаціями до даного контракту. Сплата товару повинна бути здійснена після реалізації в Україні поставленої Покупцю кожної партії товару, але не пізніше ніж 365 календарних днів з моменту постачання товару. Опис, кількість і вартість товару зазначається в Специфікаціях, котрі є невід`ємною частиною даного контракту. Продавець відвантажить товари за даним контрактом на умовах СРТ-Одеса України, відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010. Умови поставки фіксуються в інвойсі, переданому Продавцем Покупцеві. За взаємною згодою сторін умови поставки товару можуть змінюватися. Відповідні зміни фіксуються в Додатковій угоді до даного контракту і в інвойсі, переданому Продавцем Покупцеві. В свою чергу, до митного оформлення та на підтвердження митної вартості товарів товариством надано митному органу наступні документи: ТОВ «ЛБВ КАРГО», разом з митною декларацією №UA500000/2019/000185/2 від 26.01.2019р. до Одеської митниці ДФС подано рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №LB1-1 від 16.11.2018р., рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №LB1-1/1 від 14.01.2019р., коносамент (Bill of lading) №COSU6I95861680 від 22.11.2018р. автотранспортну накладну №36 від 12.01.2019р., декларацію про походження товару (Dеclaration of origin) №LB1-1 від 16.11.2018р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 16.11.2018р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №0038-inf від 23.01.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.01.2019р., специфікацію №1 від 16.11.2018р., специфікацію №1 від 14.01.2019р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №LB1 від 16.11.2018р., заяву про купівлю іноземної валюти від 18.01.2019р., лист відправника №03-4 від 14.01.2019р., лист відправника №04-9 від21.01.2019р., акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 15.01.2019р., копію митної декларації країни відправлення №310120180518945618 від 10.11.2018р. При цьому, судом з`ясовано, що під час відвантаження товару у країні відправника Фірмою NINGBO GLOBECARVE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Продавець) виявлено, що фактична кількість товару відрізняється від тієї, яка була помилково вказана у Специфікації до контракту, та відповідно у інвойсах і накладних. Зокрема, у специфікації зазначено кількість товару 41320 штук, а по факту при завантаженні товару виявлено 41360 штук. У зв`язку з даними обставинами, Фірмою NINGBO GLOBECARVE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Продавець) у митній декларації відправника скориговано вірну кількість та вартість товару. Вищевказаний факт став підставою для укладення сторонами Додаткової угоди до контракту від 14.01.2019 року. В даній угоді зазначено про прийняття рішення щодо внесення змін до специфікації №1 до Контракту №LB1 від 16 листопада 2018 року, та визначено вважати вірною Специфікацію №1 до Додаткової угоди №1. До того ж колегія суддів приймає до уваги, що у прайс-листі ціну товару зазначено за такою ж одиницею виміру, як і в Специфікації №1 від 14.01.2019р., Інвойсі №LB1-1/1 від 14.01.2019р., Пакувальному листі №LB1-2/1 від 14.01.2019р. З Контракту №LB1 від 16.11.2018 року вбачається, що сплата товару повинна бути здійснена після реалізації в Україні поставленої Покупцю кожної партії товару, але не пізніше ніж 365 календарних днів з моменту постачання товару. Таким чином, колегія суддів зауважує, що цілком логічно, що ТОВ «ЛБВ КАРГО» до митного оформлення не надано документи на підтвердження оплати товару, оскільки вказану оплату за товар декларантом не здійснено, що повністю узгоджується з умовами Контракту. Стосовно доводів апелянта щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів, та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне. Так, матеріалами справи підтверджується, що вартість упаковки, придбаних ТОВ «ЛБВ КАРГО» у Фірми NINGBO GLOBECARVE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD товарів включається до загальної суми комерційного рахунку-фактури Інвойсу №LB1-1/1 від 14.01.2019 року, про що, серед іншого, свідчать копії Листів ТОВ «ЛБВ КАРГО», та Фірми NINGBO GLOBECARVE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD від 21.01.2019р. №04-9. За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані декларантом позивача - ТОВ «ЛБВ КАРГО» до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості товару документи містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. В той же час, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані ТОВ «ЛБВ КАРГО» документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. Як вбачається з матеріалів справи, Одеською митницею ДФС на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до митного оформлення час, є більшим та становить по товару №7 - 1,21 дол. США/кг нетто (митні декларації №UА500010/2019/1597 від 25.01.2019р., №UА500060/2019/1289 від 18.01.2019р.), ніж заявлено декларантом - 0,77 дол. США/кг; по товару №8 - 1,21 дол. США/кг нетто (митні декларації №UА125110/2019/400863 від 22.01.2019р., №UА500020/2019/636 від 22.01.2019р.), ніж заявлено декларантом - 0,97 дол. США/кг. Тому митну вартість товару № 7 визнано на рівні 1,21 дол. США/кг нетто, товару №8 визнано на рівні 1.21 дол. США/кг нетто. При цьому, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо. В свою чергу, колегія суддів вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Крім того, на думку колегії суддів, відомості, які містяться в ЄАІС, мають виключно допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тощо), що повністю узгоджується з нормами діючого законодавства у даних правовідносинах. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом позивача - ТОВ «ЛБВ КАРГО» документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Одеською митницею ДФС не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000185/2 від 26 січня 2019 року та наявністю підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЛБВ КАРГО». Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки ТОВ «ЛБВ КАРГО» не підтверджено належними доказами факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу по даній справі. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст судового рішення складено 10.03.2020 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Єщенко О.В. Димерлій О.О.