Постанова 4855 № 320/3352/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3352/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Леонтович А.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 03 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - відповідач, ГУ НП у Київській області), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 177 500, 00 грн.; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 177 500, 00 грн. у зв`язку встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після звільнення з органів внутрішніх справ, при первинному огляді МСЕК, 14.03.2016 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов`язано з проходження служби в органах внутрішніх справ та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700, 00 грн. Позивач пояснив, що 08.04.2019 при повторному медичному огляді , йому було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку із чим, він звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області, з метою отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, проте отримав відмову. На думку позивача, посилання відповідача на відсутність підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги з причин спливу більше двох років після первинного огляду, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та свідчить про незаконність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року N2 1401-VIII, який передбачає значні зміни не лише у судовій системі, але і у системі адвокатури У Конституції України закріплюється, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Водночас законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Представництво адвокатами впроваджуватиметься поетапно: у Верховному Суді та судах касаційної інстанції - з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції-з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. На підстав вище зазначеного, та з огляду на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, колегія суддів приходить до висновку про те, що з 01.01.2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у Шостому апеляційному адміністративному суді здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, проте представництво в суді у провадженнях, розпочатих до 01.01.2020 року, набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного господарського суду України від 20.04.2017 року у справі №910/19968/16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Броварським РВГУ МВС України у Київській області 23 квітня 1998 року. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.02.1999 по 06.11.2015, а в подальшому з 07.11.2015 по 04.02.2016 перебував на службі в поліції. Позивач був звільнений зі служи в поліції на підставі п.п 2 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується витягом з наказу №43 від 04.03.2016. З 14.03.2016 позивачу, встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На підставі вказаного, у 2017 році позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 206700,00 грн як інвалід ІІІ групи. У подальшому, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1054656, за результатами повторного огляду, позивачу з 08.04.2019 встановлена ІІ інвалідності, пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 26.04.2019 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи. Відповідач листом від 24.05.2019 №29/с-385 повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Дану відмову мотивував тим, що така виплата нараховується та виплачується тільки працівникам міліції, та тим, що проміжок часу між первинним встановленням інвалідності (ІІІ група) та повторним (ІІ група інвалідності), перевищує дворічний термін, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Не погоджуючись з такою відповіддю Головного управління Національної поліції в Київській області, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, висновкам викладеним у рішенні суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції проте вбачає за належне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині нормативного регулювання спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ) та Порядком №

850. Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року. Згідно з п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до п. 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, - у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи. Згідно з п. 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII. Разом з тим, за змістом п. 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Частиною 2 ст. 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст.ст. 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4). Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4). Відповідно до п. 5 розділу III Порядку № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). За правилами п. 1 розділу IV Порядку № 4, фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку

2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 2 розділу IV Порядку №4). Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції. Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів. Вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, робить висновок, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку №

4. Про обґрунтованість такого висновку суду свідчать і подальші зміни в законодавстві, що регулює спірні правовідносини. Так, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога. Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 8 червня 2017 року було прийнято Закон України № 2097 «Про внесення змін до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12 липня 2017 року, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у п.п. 3 - 6 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом. Отже, поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №

4. Як встановлено матеріалами справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.02.1999 по 06.11.2015, а в подальшому з 07.11.2015 по 04.02.2016 перебував на службі в поліції. Тобто, з 07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу в поліцію, тобто, з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком №

4. Аналогічний правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18 та від 12 березня 2019 року у справі № 822/836/17, від 14.02.2019 у справі № 822/764/18, від 28.02.2019 у справі № 822/1615/18, від 28.02.2019 у справі №822/1583/17, від 24.02.2020 року у справі №279/2162/17. Колегія суддів звертає увагу повторно звертає увагу на те, що 2016 році відбувся первинний огляд МСЕК позивача із встановлення йому ІІІ групи інвалідності та подальшою виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 206 700, 00 грн. Під час повторного медичного огляду МСЕК 08.04.2019, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. 26.04.2019 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи. Відповідач листом від 24.05.2019 №29/с-385 повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. З огляду на наведені фактичні дані та законодавчі приписи, колегія суддів приходить довисновку щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію», оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Київській області. Відповідно порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у даному випадку регулюються нормами Закону України «Про Національну поліцію» та Порядком №

4. Аналогічного правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 554/155/17 від 07.03.2018, від 21 лютого 2018 року № 127/8696/17, від 27 березня 2018 року №822/2595/17. Колегія суддів звертає увагу на те, що заява про виплату одноразової грошової допомоги позивачем подано 08.04.2019 року, тому слід використовувати редакцію Порядку № 4 від 17.11.2016 року. Згідно з п.8 Розділу IV Порядком № 4 (редакція від 17.11.2016 року), якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД. Отже, зазначене вище положення п.8 Розділу IV Порядку №4 встановлює двох річний термін після первинного встановлення інвалідності пов`язаного із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, після звільнення зі служби в Національній поліції. Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи встановлено, що ІІ групу інвалідності позивачу повторно встановлено понад два роки з моменту звільнення його зі служби в поліції. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача проте, помилково застосував положення п.4 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», які визначають, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті, оскільки норми останньої почали розповсюджуватись з моменту внесення змін до Порядку №4 (зміни внесені згідно з Наказа Міністерства внутрішніх справ № 249 від 05.04.2019, набрала чинності з 14.05.2019 року). Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 02 березня 2020 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, Я.М. Собків