Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1151/19

________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1151/19 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: доповідача, судді - Димерлія О.О. суддів - Єщенка О.В.,Танасогло Т.М. за участю секретаря - Пономарьової Н.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на протиправність рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинених на виконання рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 листопада 2018 (справа №766/11920/17), просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про розмір поновленої пенсії позивачу від 28 листопада 2018; - зобов`язати відповідача провести поновлення позивачу виплати пенсії за віком з 07 жовтня 2019, у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показники середньої заробітної плати за три роки до дня звернення. За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 08 листопада 2019 ухвалено рішення про задоволення адміністративного позову повністю. Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії під час її поновлення з 07 жовтня 2009, і зобов`язав відповідача перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів. Приймаючи рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був діяти відповідно до норм Конституції України, не допускати звуження вже існуючих прав, а саме, змінювати коефіцієнт стажу, що призвело до зменшення розміру пенсії - що є неприпустимим. Крім того, Херсонський окружний адміністративний суд зазначив, що таке визначення (зменшення) розміру пенсії позивачу до 189 грн. 20 коп. здійснене без прийняття пенсійним органом будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених законом. Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», Закону України «Про Державний бюджет України», на 2018-2019 роки - прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становив: у 2018 році з 1 січня - 1373 грн.; з 1 липня - 1435 грн.; з 1 грудня 1497 грн.; 2019 р.: з 1 січня - 1497,00 грн.; з 1 липня - 1564,00 грн.; з 1 грудня 1638,00 грн. Наведене дало підстави для висновку суду, що мінімальний розмір пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, тобто, не менше 1564 грн. станом на 1 липня 2019. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги відповідач вказав, що проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та нові законодавчі акти не прийнято, а питання щодо врегулювання призначення виплати пенсії особам, що виїхали на постійне місце проживання до іншої держави, з якою не укладено двостороннього договору залишається не вирішеним, правових підстав для поновлення пенсії за віком, як пенсіонерам, які мешкають за кордоном немає. Згідно до п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, до об`єктів індексації не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, а саме: пенсії, які підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсій, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму обчисленні з урахуванням абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Разом з тим, відповідно до приписів ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, пенсії не призначаються. Однак щодо цього слід зазначити, що 01 січня 2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до якого позивачам і була призначена пенсія. В пункті 16 Прикінцевих та перехідних положеннях цього Закону зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення «застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років». Тобто, незважаючи на чинність положень статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», невизнання їх неконституційним, вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки, предметом спору не є визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Як вже вказувалось вище, припинення виплат пенсій було передбачено пунктом 2 частини першої статті 49 та статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, діючій до 7 жовтня 2009 року. Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 №25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними). Як зазначено в п. 3.3 вказаного рішення, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Також, рішенням Європейського суду з прав людини у справі у справі «Пічкур проти України» підтверджено право особи, яка виїхала на постійне місце проживання за межі . У пункті 3 Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості. Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав. З матеріалів пенсійної справи убачається, що 29 жовтня 1992 ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком. Позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання 10 червня 2002 та пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не отримував. Разом з тим, розпорядженням Дніпровського районного управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні №136629 від 25 липня 2008 р. (т.1 а.с.130), пенсіонеру ОСОБА_1 призначена пенсія за віком - довічно, в розмірі 1212грн. 27 коп. щомісячно. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 по справі №766/11920/174129 зобов`язано Херсонське об`єднане управління ПФУ у Херсонської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009. На виконання вказаного рішення суду, позивачу поновлена пенсія за віком з 07 жовтня 2009 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 279 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». На виконання рішення суду Херсонським об`єднаним УПФУ 22 березня 2018 видано розпорядження №2638 (а.с.146), згідно до якого розмір пенсії позивача станом на 01 січня 2018 становив 3437 грн. 37 коп. Однак, при дослідженні вказаного розпорядження, суд першої інстанції встановив, що останнє містить виправлення від руки, відповідно до якого складові (коефіцієнт стажу та інше) для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 та її розмір змінені. Загальний розмір зміненої пенсії за віком склав 189 грн. 20 коп. Також, в розпорядженні наявний запис - "Согл. с Гл. Упр.", зміст якого відповідачем у судді попередньої інстанції не пояснений. Судом попередньої інстанції вірно зазначено, що позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як громадянин України, що проживає на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі - Закон №1058- IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» і Законом України «Про Державний бюджет України», на 2018-2019 роки - прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становив: 2018 р.: з 1 січня - 1373 грн.; з 1 липня - 1435 грн.; з 1 грудня 1497 грн.; 2019 р.: з 1 січня - 1497 грн.; з 1 липня - 1564 грн.; з 1 грудня 1638 грн. Таким чином мінімальний розмір пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, тобто, не менше 1564 грн. станом на 1 липня 2019. Отже, розмір пенсії ОСОБА_1 розрахований на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 по справі №766/11920/174129, є протиправним, оскільки не відповідає вимогам Конституції України та Закону № 1058-IV. Щодо проведення індексації пенсії та компенсації втрати частини доходів, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним рішення суду першої інстанції в цій частині позову. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно до ст. 3, наведеного вище Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Згідно із п. 3, «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п.4 цього ж Порядку). Суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок Херсонського окружного адміністративного суду де вказано, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), допущені, в даному випадку, з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Верховний Суд України у постановах від 11 липня 2017 (справа №21-2003а16), 20 лютого 2018 (справа № 336/4675/17), 21 червня 2018 (№ 523/1124/17), 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) дійшов висновку, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, і це означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. У випадку, що розглядається факт не своєчасної виплати пенсії ОСОБА_1 з вини пенсійного органу підтверджується постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 по справі №766/11920/174129. Відповідно до цього рішення суду Херсонське об`єднане управління ПФУ у Херсонської області зобов`язано поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 279 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зважаючи на це, рішення суду першої інстанції про зобов`язання позивача нарахувати компенсація за період затримки виплати не повністю нарахованої суми є вірним. Підсумовуючи все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні ГУПФУ фактичних обставин норм матеріального і процесуального права. За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається. Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня отримання сторонами повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 6 березня 2020. Суддя-доповідач: Судді: