Постанова 4852 № 160/7705/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7705/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (суддя Боженко Н.В., м. Дніпро, дата складання повного тексту 28.11.2019 року) у справі № 160/7705/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування вимоги,- в с т а н о в и в: 09.08.2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-8684-53/12, якою визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що фізичним особам-підприємцям, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний соціальний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Апелянт наголошував, що необхідна умова для сплати єдиного соціального внеску - реєстрація фізичною особою-підприємцем. Відомості про фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Апелянт вказував, що державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру. Ключова фраза є «діючі фізичні особи-підприємці». Підтвердженням включення до реєстру діючого приватного підприємця є виписка з державного реєстру, яка йому видається. В єдиному державному реєстрі наявні відомості про недійсність його свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця тому вважає, що відсутні підстави для висновку щодо його реєстрації, станом на час виникнення спірних правовідносин, як фізичної особи-підприємця, з цих підстав вважав, що вимога про сплату боргу є незаконною. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, не звільняє платника від сплати єдиного внеску. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Суд першої інстанції вказував, що запис про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію не може свідчити про припинення підприємницької діяльності позивача у встановленому порядку і, в будь-якому випадку, не має наслідком припинення такої діяльності та звільнення такого підприємця від сплати обов`язкових платежів. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 05.02.2014 року відбулось включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Держреєстру та до 11.05.2019 року (дата формування спірної вимоги) інших відомостей відносно позивача, в т.ч. щодо засвідчення факту припинення його підприємницької діяльності не вносились, інформація про статус як фізичної особи-підприємця містилась в Держреєстрі, до моменту внесення відповідних відомостей про припинення його підприємницької діяльності, ОСОБА_1 зберігав статус підприємця платника податків, а відтак, на нього покладено обов`язок сплачувати ЄСВ на загальних підставах. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець від 20.07.2001 року, дата запису про державну реєстрацію - 05.02.2014 року № запису 2 2341750000004441, відповідно до запису від 07.08.2019 року припинив підприємницьку діяльність - запис за № 2234006000300441. Отже, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 взято на облік у контролюючих органах як платника податку 05.11.2001 року та знято з обліку 07.08.2019 року у зв`язку з припиненням суб`єкта підприємницької діяльності. Встановлено, що 11.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53/12, визначено суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030, 90 грн. Вказана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, з якої вбачається, що станом на 30.04.2019 року за ОСОБА_1 рахується недоїмка з ЄСВ в розмірі 21030, 90 грн., яка складається з: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року; 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року; 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року. В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ОСОБА_1 включений до реєстру з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, взятий на облік 07.02.2014 року та є платником єдиного внеску від суми доходу, отриманого під час діяльності. Матеріалами справи встановлено, що діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинено з 07.08.2019 року, але він не був знятий з обліку, однак підприємницьку діяльність не проводив, з 04.05.2006 року працює механіком рефрижераторної секції цеху експлуатації Фастівського рефрижераторного відділення філії «Рефрижераторна вагонна компанія», що підтверджується трудовою книжкою, яка сплачувала у 2017-2018 роках, як роботодавець єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та підтверджується випискою застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 . Відповідно до пункті 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, відомості про яких включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, єдиний внесок сплачується від суми доходу, у разі якщо фізичною особою - підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно ч. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно пункту 1 підрозділу 7 розділу IV, пп. 3 п. 2 підрозділу 1 розділу V вищевказаного Порядку, визначення органами ДФС податкових зобов`язань платників податків у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства: у разі коли згідно з Податковим кодексом України відповідальність за визначення податкового зобов`язання платника покладається на органи ДФС, суми податкових зобов`язань розраховуються на підставі інформації про суб`єкти та об`єкти оподаткування. До підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, заносяться: внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, сум єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, визначених за результатами перевірок платників єдиного внеску, здійснюється на підставі документів, форма яких визначається інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Згідно ч. 1 ст. 1, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Припинення здійснюється шляхом внесення до реєстру відповідного запису. Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Не визначено такої підстави для припинення підприємницької діяльності як визнання нечинним свідоцтва про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, що засвідчує таку реєстрацію, та визнання його недійсним у зв`язку зі змінами в законодавстві не свідчить про припинення реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Встановлено, що діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинено з 07.08.2019 року, але він не був знятий з обліку, однак підприємницьку діяльність не проводив, з 04.05.2006 року працює механіком рефрижераторної секції цеху експлуатації Фастівського рефрижераторного відділення філії «Рефрижераторна вагонна компанія», що підтверджується трудовою книжкою, яка сплачувала у 2017-2018 роках, як роботодавець єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дана обставина підтверджується випискою застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1 є застрахованою особою, є найманим працівником та за нього відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування її роботодавець філія «Рефрижераторна вагонна компанія». Отже, сплата єдиного внеску ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в органах ДФС і зареєстрований як фізична особа-підприємець (діяльність припинена 07.08.2019 року, з обліку не знятий) господарську діяльність не здійснював і доходи не отримував), та який одночасно перебував у трудових відносинах з філією «Рефрижераторна вагонна компанія» спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19. Враховуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Відповідно до вимог ст.139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 768,40 грн. (у суді першої інстанції), 1152,60 грн. (у суді апеляційної інстанції), всього 1921,00 грн. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі 160/7705/19 - скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року №Ф-8684-53/12, якою визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856). Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ст.,ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова