Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/13202/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13202/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 09.01.2020 року) у справі №160/13202/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади, про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити відомості про реєстрацію місця проживання, - в с т а н о в и в: 24.12.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади (далі - відповідач) в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо внесення інформації про зняття її з реєстрації за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади та зобов`язати відповідача поновити відомості про реєстрацію місяця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом порушено норми процесуального права. Апелянтом зазначено, що суд першої інстанції помилково визначено спір як приватно-правовий, оскільки мова йдеться про оскарження дій та рішення суб`єкта владних повноважень, жодним чином не оспорюється право на майно. У справі оскаржується рішення суб`єкта владних, правомірність якого слід вирішувати у адміністративному судочинстві. Апелянт наголошувала, що з 12.04.2002 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та у грудні 2019 року звернулась до Соборної районної у місті Дніпрі ради, де дізналась про своє зняття з реєстрації за заявою ОСОБА_2 у 2017 році. Підставою для знання з реєстрації слугувало рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким начебто було скасовано її реєстрацію місця проживання. Апелянт вказувала, що Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади не мав достатніх підстав для знання її з реєстрації як володільця та проживаючу особу у квартирі, вказує, що має право користування на квартиру з якої була знята з реєстрації. Апелянт вказує, що позовні вимоги, які нею заявлені не є похідними та не ставляться в залежність від оспорюваного права власності або користування на вказану квартиру. Предметом спірних правовідносин є лише належне та безумовне виконання приписів законодавства у сфері публічно-правових відносин щодо вільного вибору місця проживання громадянами України та реєстрація місця проживання, зокрема недопустимість вчинення дій по зняттю з реєстрації місяця проживання особи. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Суд першої інстанції вказував, що фактично спірні правовідносини, що склались у позивача відносно квартири, стосуються права власності та користування житлом, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 . Суд першої інстанції прийшов до висновку, що предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, а вимоги до суб`єкта владних повноважень Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади, є похідними від них. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 є власником квартири адресою: АДРЕСА_1 , доказом чого є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта на нерухомого майна від 07.12.2019 року № 192000622. Встановлено, що 09.10.2017 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 видане 22.09.2017 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48787053 від 20.09.2019 року на підставі договору іпотеки № 2503 від 20.09.2019 року, на квартиру приватним нотаріусом накладено обтяження. Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , вона має відмітку про місце проживання за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 від 12.04.2002 року. У своїх доводах ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 є її родичем та не має права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що з отриманої від Соборної районної у місті Дніпрі ради інформації, дізналась про своє зняття з реєстрації за заявою ОСОБА_2 у 2017 році. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Спір у справі є похідним у спорі щодо користування майном - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірні правовідносини стосуються спору щодо користування квартирою, що є приватно-правовим. Наявність відповідачем Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади не робить спір автоматично адміністративним в даній справі, оскільки потрібно враховувати характер спору. Колегія суддів зазначає, що судам у порядку цивільного процесу підвідомчі справи у спорах, що виникають із відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного права і пов`язаних із здійсненням сторонами майнових прав. Судам цивільної юрисдикції підсудні справи, що виникають із житлових правовідносин та справи з вимогами щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, які є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у №826/15089/17 вказано, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 цього Кодексу). Визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Спір про поновлення реєстрації місця проживання позивача може впливати на майнові права та інтереси третіх осіб, варто дійти висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Подібної практики дотримується Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 року справа №826/7335/17, від 08.11.2019 року справа №806/1892/16, від 09.10.2019 року справа №135/1699/16-а, від 28.01.2020 року справа №135/1669/16-а, від 31.07.2019 року справа №2340/3949/18. Отже, суд першої інстанції вірно визначив предметну підсудність спору, заявлений позов підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Судом першої інстанції не порушено право позивача на звернення до суду, з огляду на те, що відмова у відкритті провадження у справі не позбавляє права позивача звернутись до суду у порядку визначеному процесуальним законодавством. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог процесуального права. Керуючись ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 рокуу справі №160/13202/19 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова